Герой футбольного дня. Ерік Абідаль

Але ж Ерік Абідаль має рацію… Ой має рацію, хоча з нього, певне, зроблять цапа-відбувайла, "приліпивши" до конфлікту з Лео Мессі й інші гріхи: наприклад, провал трансферної політики. Не лише цьогорічний, коли не вдалося знайти заміну травмованому Луїсу Суаресу, а й глобальний, відповідно до якого більшість останніх придбань каталонців, навіть за величезні гроші – були пострілами в молоко.

Він має рацію в тому, що при Вальверде "багато гравців були або незадоволені, або працювали недостатньо важко". І в тому, що "відносини тренера з гравцями завжди були хороші". Все взаємопов'язане.

Ернесто був лібералом без твердої позиції. Керівництво не вважало за потрібне консультуватися з ним на предмет трансферів, підсовуючи йому новачків, яких тренер не потребував (Малком, Френкі Де Йонг), а гравці ставилися до нього як до гарної, добродушної, щирої людини, але без субординаційного пієтету. Ернесто міг сварити Усмана Дембеле чи Артура Рамоса за порушення дисципліни, а Луїса Суареса з Лео Мессі – за грайливе ставлення до тренувань, але не міг зачепити когось з футболістів, не говорячи вже про колектив загалом, за живе. Їхні стосунки нагадували дружбу двох підлітків: добре вихованого батьками і бешкетника. Перший завжди думає раціонально і застерігає товариша від хуліганських витівок у дворі чи під'їзді, а другий, з іронічною посмішкою на устах, лише поплескує друга по плечу зі словами "не сси, пронесе".

До пори до часу "проносило". "Барса" при Вальверде здобула два чемпіонства в економ-режимі. Але не тому, що берегла сили для чогось вагомішого, а тому, що така гра увійшла у звичку. У звичку не напружуватися, не бігти за суперником, а ліпше дозволити йому забити, а у відповідь, завдяки найліпшій у чемпіонаті техніці роботи з м'ячем і найвищому усередненому індивідуальному класу футболістів, забити тричі. На довгій дистанції, де є вдосталь можливостей виправити помилки, особливо коли один-єдиний гідний конкурент в боротьбі за корону перебуває в кризі, це не могло не приносити результат. У Лізі ж чемпіонів вилазило боком.

Красномовні факти.

Сезон ЛЧ 2018/19. В жодному з дванадцяти матчів турніру ("Барса" дійшла до півфіналу, де з тріском вилетіла від "Ліверпуля"), каталонці не пробігли більшу за суперника дистанцію. Навіть футболісти "Ліона" і ПСВ більше рухався на полі, не говорячи вже про МЮ, "Тоттенгем", "Ліверпуль" і "Інтер" (дані – офіційний сайт UEFA).

Та сама історія – і в груповому етапі поточного розіграшу Ліги чемпіонів: жодну з команд "Барса" не перебігала на полі. А найбільшу дистанцію на груповому етапі серед футболістів "Барси" подолали двоє новачків команди – Френкі Де Йонг та Антуан Грізманн, а також новобранець літа 2018-го Клеман Лангле. Ті, хто ще не перейнявся духом "пішої прогулянки"? Найближче до них за показником подоланої дистанції – Серхіо Бускетс. Від Грізманна він відстає на 10 кілометрів. Від Де Йонга – на 20. Лео Мессі в 5-и поєдинках поточної Ліги чемпіонів подолав дистанцію вдвічі меншу, аніж найкращий за цим показником у команді Френкі Де Йонг (у нього, правда, шість поєдинків).

Ок, можна говорити про те, що це такий стиль команди. Дійсно, футбол – то не лише біганина. Проте якщо стиль дає збій (а перед "Ліверпулем" була ще "Рома", потім були провали у фіналі Кубка і півфіналі Суперкубка Іспанії, а в першому колі поточної Ла Ліги – часті осічки з аутсайдерами та середняками), то потрібно робити поправки та шукати причини застою. Абідаль про це і сказав, виділивши причиною приглушену у футболістів працездатність. І одразу опинився під загрозою звільнення. Як же він посмів…

Насправді, проблема не в Абідалі. Проблема була в Ернесто Вальверде і причаїлася нині серед футболістів. Підтвердження цьому – малюнок гри "Барси" при Кіке Сетьєні. Новий тренер прийшов і одразу, розуміючи, що з таким фізичним станом "Барса" знову ризикує наткнутися на ганьбу в Лізі чемпіонів чи в поєдинках з "Реалом", який якраз і починає приходити до тями в плані працездатності, підвищив навантаження. Збільшив інтенсивність тренувань. І кількість – по два на день. Для команди це виявилося непідсильною ношею.

У перших поєдинках після призначення Сетьєна каталонці багато катали м'яча, але без руху, без динаміки. Найбільше пасів відбувалося між захисниками та глибоко посадженим опорним півзахисником. Ускладнювали для команди рух навіть вітер та висота трави – фактори другорядні та не визначальні для фізично підготовленої команди. Людина зі структури клубу мала право про це сказати і вказати на помилки. Навіть публічно, адже ці всі речі й так були на поверхні.

Але у всьому винен Ерік Абідаль, звісно ж. Як же він посмів…