Аріц Адуріс. Нетиповий бомбардир

Впродовж своєї тривалої кар'єри він виграв лише один трофей: Суперкубок Іспанії 2015. Є фіналістом Кубка Іспанії 2014/15 і допоміг своїй команді ще раз пробитися до головного поєдинку турніру. Але в ньому сам він не зіграє. В Іспанії навіть жартують, що це тому, що Адуріс не любить і не воліє забивати "своїм": він народився в Сан-Себастьяні, а в фіналі його "Атлетік" протистоятиме землякам. "Моє тіло сказало досить", - повідомив Адуріс і залишив цей розділ недописаним. Але від того не страждає зміст його історії. Історії унікального і нетипового форварда не лише для Іспанії, а й для всього футболу.

Рішення повісити бутси на цвях – не спонтанне. До нього він прийшов раніше, але вірив, що зможе дограти цей сезон. Та й дограв би, якби не два з половиною місяці простою через коронавірус. У Аріца серйозні проблеми зі стегном і мучити себе та інших заради одного матчу, нехай і такого важливого як фінал Кубка Іспанії – не в його стилі. Для нього взагалі чужі багато речей, які є звичними й традиційними для решти відомих футболістів. Йому не подобається бути на передовицях, не подобаються пусті балачки й не подобається увага преси. Хоча він рідко відмовлявся від інтерв'ю чи інших медіазаходів, бо розумів, що це частина його професії. Будучи людиною різносторонньо розвиненою, Аріц Адуріс ніколи не дозволяв собі речей, які б шкодили його імені, а, отже, й честі його сім'ї.

Від батьків він отримав гарні гени, від правильного способу життя та догляду за собою – гарне медичне обслуговування. Можливо, саме тому він зберіг чудову фізичну форму футболіста-професіонала майже до сорока. Йому 39 і менш як рік тому він ще забивав "Барселоні" віртуозним ударом через себе. Футбол – його життя, але не єдина пристрасть. Завдяки широкому колу друзів, гарним фізичним даним та любові до спорту, він на цілком пристойному рівні грає в гольф та теніс, займався гірськими та біговими лижами, де навіть потрапляв у призи в змаганнях серед кадетів. Йому не байдужа доля тих, з ким перетинався раніше – чи як партнер, чи як суперник. Він залюбки спостерігає за процесом розвитку юних гравців і бере активну участь в процесі їхнього навчання. Він вбачає значно кориснішим тет-а-тет поділитися досвідом з тим, кому це може допомогти, аніж балакати на камеру перед тисячами очей про все і ні про що одночасно.

Аріц Адуріс – з того типу форвардів, які пізно розкриваються. Не єдиний у своєму роді, але з неповторним почерком. Після тридцяти він став забивати більше, аніж до тридцяти, а його гра завше будувалася на принципах поєднання фізичної форми й високого інтелекту. Його стиль – це вправність в чужому штрафному майданчику і біля нього, здатність на долю секунди випередити опонента чи трохи сильніше підштовхнути його в боротьбі "корпус в корпус". "Реал Сосьєдад", дізнавшись про рішення Аріца піти з футболу ще до фіналу поточного Кубка Іспанії, пригадав форварду момент з 2006-го року, коли той хитрощами заробив пенальті в баскському дербі й допоміг "Атлетіку" не програти. Але тут же клуб додав: "Ми б хотіли попрощатися з вами в фіналі Кубка Іспанії. Було дуже приємно, що впродовж довгих років ви були перед нами". Це той випадок, коли навіть суперника переповнює пієтет.

Попри походження, він ніколи не грав за "Реал Сосьєдад". Його команда – це "Атлетік" (Більбао), кар'єра в якому розділена на три каденції. У 2002-у прийшов сюди вперше, засвітившись перед тим в "Ауррера" з Віторії, що змагалася в Сегунді Б. Але за основу майже не грав, відточуючи майстерність в дублі басків. За "Більбао Атлетік" (дубль "Атлетіка") провів близько дев'яноста матчів, після чого перейшов до маловідомого "Бургоса" з Сегунди Б. Провів там сезон і знову пішов на підвищення – до "Вальядоліда". Забивав і за одну команду, і за іншу, змусивши "Атлетік" усвідомити свою помилку щодо розставання з Адурісом. Друга його каденція в стані "левів" тривала два з половиною сезони, ознаменувалася понад двадцятьма голами в вісімдесяти матчах. Потім контракт завершився й Адуріс став гравцем "Мальорки", від якої невдовзі його викупала "Валенсія". Але по-справжньому Аріц розкрився лише після 30-и, коли тривав його третій період роману з "Атлетіком": вісім сезонів, понад триста матчів, майже 150 голів.

Всього у складі першої команди з Більбао провів 403 матчі, забив понад 170 м'ячів.

Особливим для нього є Суперкубок Іспанії 2015. Не лише тому, що це, по суті, єдиний трофей в кар'єрі примітного нападника. А ще й тому, що у двох матчах проти "Барси" він зумів забити чотири голи. Двічі ставав найкращим бомбардиром Ліги Європи, єдиний гравець, який оформив в цьому турнірі пента-трик.

Особливість Аріца Адуріса як форварда підкреслюють чимало інших фактів. Його жертвами у Ла Лізі стали 35 команд, лише Лео Мессі та Рауль Гонсалес може зрівнятися з ним в площині бомбардирської географії. Також Аріц – один з трьох гравців (разом з Мессі та Серхіо Рамосом), які забивали в кожному з останніх п'ятнадцяти сезонів. Забивши гол у футболці збірної Іспанії у віці 35-и років та 275-и днів, Адуріс став найбільш віковим бомбардиром "Фурії Рохи". Примітно, що дебютував у збірній Іспанії він у 2010-у році, а на великий турнір поїхав лише за шість років – чемпіонат Європи 2016. На рівні з Радамелем Фалькао – третій найкращий бомбардир Ліги Європи після Клааса-Яна Хунтелара та Генріка Ларссона.

Його сезонним бомбардирським рекордом є показник в 36 голів, оформлений в кампанії 2015/16. 149 зі 172-х голів за "Атлетік" забив після тридцяти. Свою останню гру на професійному рівні провів проти "Вальядоліда" – однієї зі своїх колишніх команд. А в списку історичних бомбардирів "Атлетіка" займає високе шосте місце після Сарра (335 голів), Бата (208), Дані (199), Горостіса (196) та Ірарагоррі (179).

Фізично потужний, габаритний, але неймовірно пластичний форвард. В поєднанні з високим інтелектом та правильним підходом до гри і своєї кар'єри, це зробило його одним з найкращих форвардів в історії іспанського чемпіонату. Він не звик бути в центрі уваги, але він ніколи не йшов на угоди з сумлінням. Йому просто подобалося виконувати свою роботу. Йому просто подобається бути тим, ким він є насправді…