Артур, який прагне стати королем. Як конфлікт спровокував обмін між Барсою на Юве

Хтось народжується королем, хтось навіть королем Артуром. Останній може бути міфічним персонажем, або звільненим президентом головою Міловської районної державної адміністрації у Луганській області. Найбільше ж просто Артурів, зокрема у футболі. Серед них знайдеться чимало й Артурів Мело, проте один з них зараз король новинних спортивних стрічок. Мріє ж він про корону чемпіона світу.

Хавбека "Барселони" "Ювентус" придбав за цілих 72 мільйони євро, з вірогідністю отримати ще десять, як бонуси за досягнення футболіста. У зворотному напрямку пішов боснієць Міралем Пьяніч за 60 плюс п’ять мільйонів євро. Отже, різниця в нинішній ціні 12 мільйонів, у максимальній 17.

Артуру 23 роки і великий досвід на свій вік – клубні успіхи в Південній Америці, перемога на Копа Амеріка 2019 і залізне місце у складі збірної Бразилії. Міралему 30 років і величезна історія успіхів у Франції та Італії, яскраві голи дальніми та середніми ударами. Щоправда, останнім часом в "Юве" у Пьяніча нічого не клеїлося, тому поточний трансфер схожий більше на успіх італійців, ніж вдалий хід каталонців. Але ще подивимося. Тим паче "Барселона" наразі мала продавати Артура у будь-якому разі, бо стосунки клуба й футболіста стали розбитою вазою, яку, як відомо, не варто намагатися склеїти.

Проблемою Артура стала не гра, а кілька конфліктів. Приїздив же він на середземноморське узбережжя з великими надіями - своїми та клубу.

2018-го Артур перейшов до "Барселони" за приблизно 35 мільйонів євро з "Греміо". До першої команди "Греміо" він доріс у 2015-му. Надалі вже не було стрімкого ривку, тільки поступове зростання. 2017-гоу Артур став футболістом основи, відразу основи після двох сезонів у найглибшій ротації. За рік до того в одному матчі чемпіонату штату та одному в Бразілейрао він не провів на полі й 90 хвилин, а от незабаром у віці 20-ти років став незамінним. Головне, що то був славний час для клубу. Команда перемогла у Копа Лібретадорес 2017, Артур увійшов до символічної збірної чемпіонату Бразилії і став головним відкриттям турніру, прийшов третім в опитуванні на визначення гравця року у Південній Америці.

Для "Барселони" він мав стати спрощеним варіантом Хаві Ернандеса. Не судилося. Спочатку все йшло без сплесків і з поступовим прогресом у вигляді розуміння футболістом принципів гри команди.

Досить дивними були перші ж проблеми Артура в Каталонії. Виявляється, він порушував контракт, проводячи вільні дні в Андоррі та катаючись на сноуборді. Лікарі назвали це причиною кількох ушкоджень бразильця. Той спробував заперечувати, але в клубі йому цілком логічно вказали на пункт контракту, що забороняє практикувати екстремаль-травмонебезпечні хобі та спортивні розваги. Все б мало на тому й завершитися, якби Артур не спробував знову і про те дізналися в клубі. Очевидно, що гравця потрібно було покарати за таку витівку. Найочевидніше - грошима. Натомість його фактично принизили – відсторонили від занять з першою командою. Тож кожен сказав своє слово і усі лишилися невдоволеними.

Навздогін тому Артур у товарняку за збірну проти Аргентини встигнув зчепитися з Мессі, який був дуже злим через його жорстку гру. Ліонель згодом відмовився від примирення і вже тоді це означало кінець кар’єри в "Барселоні".

Ситуація нічим не нова у футболі і цілком природня. Клуб робить вибір на користь своєї головної зірки і символу. Натомість далі конфлікт перейшов у площину клуб-Артур. Там вже важко говорити, хто правий більше. Очевидно лише те, що новий тренер Кіке Сетьєн зробив те, чого не робив його попередник Ернесто Вальверде – почав присікуватися до футболіста і виносити чвари у публічну площину.

Тепер дивакуватий конфлікт скінчився і Артур став гравцем "Ювентуса" з усіма його амбіціями. Пьяніч шукатиме нового поштовху в кар’єрі у столиці Каталонії.