Реал Сосьєдад лідирує в Прімері. Востаннє ця команда ставала чемпіоном 38 років тому

20-го листопада 1975-го року помер каудильйо Франсиско Франко. Коли в даному контексті говорять про "Барселону", то прийнято згадувати, що за ніч в магазинах Каталонії, з цієї нагоди відкритих, повністю закінчилося популярне ігристе вино кава, що найчастіше називається "каталонським шампанським". В ту ж ніч в Сан-Себастьяні над стадіоном "Аточа" ("Аноета" буде побудована тільки в 1993-му році) підняли Ікуррінью, прапор Країни басків, довгий час заборонений Франко.

Збіг чи ні, але саме незабаром після смерті генералісимуса баскські клуби чотири рази поспіль вигравали чемпіонат Іспанії з футболу. "Атлетик" зробив це в сезонах 1982/83 і 1983/84, а "Сосьєдад" – в темпорадах 1980/81 і 1981/82.

Наша сьогоднішня історія – про славнозвісний "Сосьєдад" під командуванням Альберто Ормаечеа, людини, пам'ятник якому зараз споруджений навпроти центрального входу стадіону "Аноета".

Ще в шістдесятих роках минулого століття президент клубу Хосе Луїс Орбегосо, про якого говорили, що він народився в кольорах "Сосьєдаду" і в них же помер (у нього дійсно стався обширний інфаркт в 2010-му році, під час перегляду матчу "Сельта" - "Сосьєдад"), жив ідеєю розвитку власної академії і залучення молоді. Треба відзначити, що з 1962-го року в Сан-Себастьяні грали виключно баскські футболісти, а Альберто Ормаечеа, який працював помічником трьох різних тренерів першої команди і весь час переглядати молодняк, відмінно їх знав – тому Орбегосо поставив саме на цього наставника.

При цьому в "Сосьєдаді" справді не було зірок першої величини – навіть за іспанськими мірками. Винятком був лише голкіпер Луїс Мігель Арконада на прізвисько Ель Пульпо ("Восьминіг"): він провів 68 матчів за іспанську збірну, його хотіли купити і "Реал", і "Барселона", але страж воріт всю свою свідому кар'єру, а це без малого 14 сезонів, відіграв на стадіоні "Аточа".

"Сосьєдад" міг ставати чемпіоном вже в 1980-му році, коли команда Ормаечеа видала серію з 38 матчів поспіль без поразок (6 сезоні 1978/79 і 32 в сезоні 1979/80), забила по 4 м'ячі "Реалу", "Барселоні" і "Атлетіко", а суперники, що прибігали в баскський штрафний майданчик, демонстративно затискали носи (надзвичайно забобонний, Арконада міняв воротарський светр тільки після програних матчів). Безпрограшна суперсерія "Сосьєдаду", - вона буде побита тільки за 38 років "Барселоною" Ернесто Вальверде, - закінчилася на "Рамон Санчес Пісхуан" поразкою від "Севільї". До фінішу сезону чурі-урдін ( "біло-сині" на баскському) прийшли другими, на очко відставши від мадридського "Реала".

У сезоні 1980/81 Ормаечеа став вимагати від крайніх захисників Олаісоли і Селайети активніше підключатися до атак – в якійсь мірі цей підхід був революційним, оскільки в той час футбольний світ ще не навчився оперувати терміном "латераль". Крім того, все більшу кількість хвилин почав отримувати щупленький 17-річний фантазіста, званий найрозумнішим футболістом, що коли-небудь народжувалися на баскської землі.

Його звали Хосе Марія Бакеро.

Потужний форвард Хесус Марія Сатрустегі, колоритний вусач, що не знімав своїх численних золотих прикрас навіть на полі, забив 16 м'ячів, а для оформлення першого в своїй історії чемпіонського титулу "Сосьєдаду" була потрібна нічия в гостьовому поєдинку проти "Хіхона". Старенька арена "Ель Молінон" виявилася повністю заповнена баскськими уболівальниками, що скуповували квитки за будь-які гроші. "Сосьєдад" відкрив рахунок, потім пропустив двічі і страшно нервував в другій половині гри, навантажуючи штрафну суперника м'ячами. Згідно з усіма канонами драматургії, розв'язка наступила за хвилину до фінального свистка, коли півзахисник Хесус Марія Самора в штовханині біля воріт "Хіхона" послав м'яча в сітку.

"Не пам'ятаю, як ми доїхали до Сан-Себастьяна, - зізнавався Самора, який віддав "Сосьєдаду" 15 років. - Як тільки ми в'їхали в Країну басків, нас почали зупиняти на кожному перехресті: люди вітали нас, плакали, раділи і обов'язково вручали алкоголь. Якщо чесно, наш клубний автобус просто потопав в алкоголі".

У темпораді 1981/82 чурі-урдін несподівано вилетіли з Кубка європейських чемпіонів, поступившись софійському ЦСКА. Альберто Ормаечеа замкнув команду на базі на два дні, зате ранній виліт з престижного турніру дозволив зосередитися на внутрішніх справах. У Прімері в той сезон біснувалася "Барселона" Удо Латтека з Рамоном Алексанко в центрі оборони і зубодробильною парою Кіні - Сімонсен в центрі атаки. "Барса" лідирувала 32 тури, але сил і темпу на фінальний відрізок першості їй не вистачило.

Перед заключним, 34-м туром, виявилося, що чемпіоном країни можуть ставати відразу три команди. "Барселона" і "Реал" мали по 44 очки, тоді як на рахунку "Сосьєдада" значилося 45. Але на "Аточа" в останньому турі приїжджала найжорстокіша і безкомпромісна іспанська команда вісімдесятих – банда костоломів Хав'єра Клементе, той самий "Атлетік", який в наступні два роки двічі виграє Прімеру. "Леви" мали найпотужнішу оборону: перед молодим і талановитим голкіпером Андоні Субісарретою височіли два грандіозних колоса, центральні захисники Андоні "М'ясник" Гойкоечеа і Хесус "Роккі" Лісерансу – люди, чия професійна діяльність цілком відповідала їхнім прізвиськам.

Гойкоечеа весь матч використовував так ніжно ним любимі хижацькі прийоми – ледь не відірвав ногу півзахисникові "Сосьєдада" Періко Алонсо (батько Хабі Алонсо) і цілив у коліна Хесусу Марії Сатрустегі. Але команду Ормаечеа було вже не зупинити: Самора і Лопес Уфарте забезпечили чурі-урдін перемогу з рахунком 2:1 і золоті медалі іспанської першості.

Відтоді пройшло 38 років. "Сосьєдад" знову високо, знову гарний і знову демонструє, що готовий до великих звершень.

Сьогодні на команду Мікеля Оярсабаля, Мікеля Меріно, Мартіна Субіменді, Арітца Елустондо і інших хлопців зі складними баскськими іменами і прізвищами чекає важкий іспит: порожній, але все ще грізний "Камп Ноу".