Прощавай, малючок Ейбар. Про басконське футбольне диво тривалістю 7 років

Першою командою, яка офіційно цього сезону вилетіла з Прімери став "Ейбар" і це дуже сумна подія, адже басконські "зброярі" шість років були однією з найбільш веселих команд у топ-5 євро чемпіонатів і точно найбіднішими з тих веселих. Футбол команди Менділібара - це агресія у чистому вигляді, гра вперед з відчайдушністю самогубців. "Ейбар" не давав перепочити на полі нікому, навіть суперникам, які тотально переважали його у вміннях, досвіді та в усіх компонентах футболу. Прорив клубу з маленького містечка був дивом, а дива не можуть тривати довго, бо тоді вони перетворюються на повсякденність.

У вильоті "Ейбару" не існує персонального винуватця, структура клубу працювала досить ефективно. Можливо, деякі ланки і могли провести цей сезон ліпше, але це не було б гарантією виживання. Просто "Ейбару" взагалі нізащо не мало бути у Прімері. Його вихід був феноменом, і кожного наступного року команда з "Іпуруа" стрибала суттєво вище власної голови. Вона привчила до таких фокусів і навіть одного разу спробувала боротися за зону Ліги Європи. Тепер їй доведеться спуститися у своє природнє середовище і вже з хтонічних глибин Сегунди знов дивитися на ті висоти, де їй вдалося побувати.

За управлінською системою "Ейбар" - здоровий клуб, тому може й повернутися до еліти, але рівень фінансових можливостей після вильоту миттєво дуже сильно впаде і тому головним завданням на наступну кампанію має бути виживання вже у Сегунді.

Виліт "Ейбару" призводить до втрати двох з трьох стовпів клубу. Лишиться тільки президентша Амайя Горостіса. Вона сама уродженка 27-тисячного Ейбару, в часи її дитинства містечко було ще меншим і швидше нагадувало наші смт. Донья Амайя з заможної родини і очолює фонд імені своєї матері, її чоловік головний акціонер клубу. Окрім усього цього вона має вищу освіту в царині фінансів, а диплом в Іспанії не роздають, як у нас, усім спортсменам і не тільки. Так, Амайя Горостіса успішний фінансовий управлінець.

Амайя Горостіса, фото - ФК Ейбар / sdeibar.com/

Клуб заходив до Прімери маючи найменший бюджет у Сегунді. Ба більше, навіть з півдесятка клубів третього дивізіону тоді були заможнішими від "зброярів". І першою ж проблемою перед клубом постало питання стартового внеску при вході до еліти. Таких грошей у "Ейбару" просто не було. Тоді найняті Горостісою піарники організували продаж частини акцій клубу. Рекламу пустили лише у соцмережах з ухилом на азійські країни. А приваблювали простими закликами: "Ми малий клуб, що прагне визнання, і ми можемо обіграти "Барселону" та "Реал". До речі, обіцянку клуб виконав лише наполовину, здолав тільки "Реал", але аж 3:0. Кампанія продажу була дуже обмежена в часі через вимоги Прімери, але вона дала значно більший результат, ніж було потрібно - акція видалася дуже успішною. Для вступного внеску у 3,2 мільйони євро клубу бракувало 1,7 мільйони. Ніхто не був упевнений, що їх вдасться зібрати. Але наторгували стільки, що ще майже півтора мільйони ще лишилися не інші витрати. Варто відзначити допомогу Хаві Алонсо у запуску цієї програми, для нього то був лише коротенький відео-ролик, для клубу - допомога, яку важко оцінити.

За часи правління Горостіса вдалося повністю реконструювати тренувальний центр і оновити стадіон. Не багато? Але ж це клуб з маленького містечка без великих покровителів.

Хай сама країна Басків на тлі загальнонаціональної фінансової кризи, в багатьох своїх коріннях не пов’язаної з коронавірусом, тобто значно глибшою і страшнішою, виглядає острівцем спокою, та місця для малих проектів там не багато. Майже усі фінансові центри Басконії допомагають "Атлетіку" з Більбао, це візитівка регіону в усіх площинах. "Алавес" тримається на потужному фінансовому конгломераті з адміністративної столиці країни Басків Віторії-Гастеїц. До речі, основним проектом там є не футбольна, а баскетбольна команда, "Саскі-Басконія".

Дуже успішний нині "Реал Сосьєдад" представляє культурно-туристичну столицю, тобто працює з усіма можливим спонсорами найбільш економічно успішного міста регіону за останні десять років. Отже, малим клубам у Басконії лишаються дріб’язкові спонсори, а дрібним містечкам ще менші. Саме це і є головною перешкодою "Ейбару" для розвитку. Клуб намагався максимально працювати на міжнародний імідж, але рекламні бюджети скрізь зменшилися через пандемію і першими у цій ситуації страждають малі бренди. З тим нічого не вдієш.

З клубу йдуть тренер Хоселу Менділібар та спортивний директор Фран Гарагарса. Останній був сином клубу з 2009-го року. Сам він колись грав у футбол на рівні першості району. У "Ейбарі" починав менеджером з широким спектром завдань, зокрема водієм. Згодом Гарагарса перетворився у сірого кардинала і був причетним до усіх фантастичних підйомів клубу. Саме він вмів брати за безцінь потрібних футболістів. З часом усі вони йшли й реалізовувалися. Кожного сезону клуб розкручував якихось гравців, на котрих чи то поставили вже хрест більш серйозні команди, або почали сумніватися в їхніх здібностях. Розкрутку в "Ейбарі" пройшли Пенья, Капа, Дані Ґарсія, Кукурелла, Жордан, Алехо, Орежана.

Приклад останнього особливо показовий. Цей чилієць є безсумнівним природним талантом і таким самим роздовбаєм. Лише в "Ейбарі" він не мав конфліктів і серйозних позаігрових проблем, просто унікальний випадок. Але кожного разу робити дива з футболістами, на яких не розраховують інші в еліті, неможливо. "Зброярі" й без того викручувалися, як могли, та цього сезону таки не перестрибнули межу власних природніх можливостей. Хоча, взявши в оренду у "Севільї" Хіля навіть у кризовий період юнака довели до рівня збірної Іспанії.

Творцем прориву "Ейбару" був тренер Гаїска Гарітано. Він підняв клуб з Сегунди Б, а потім з Сегунди до Прімери. З ним горяни мали вилетіти з еліти, та старі гріхи "Ельче" викинули його попри спортивні результати, а "Ейбару" пощастило, мабуть, вперше в його історії. Хоселу Менділібар, що прийшов на зміну Гаїсці, ученик Хав‘єра Іррурети. Як гравець він був лінивим креативником низових ліг, грав на природних даних і ніколи не ліз у бій. Часом так буває, що тренер стає повною протилежністю собі як гравцю. Це саме його історія. Команди Менділібара інтенсивні та агресивні, вони атакують суперника, простір, будь-що. З його ігрових чеснот зберігалася орієнтація на атаку. "Ейбар" ніколи не чекав моменту, він прагнув створювати, часом це було як "бий-біжи", часом більш різноманітно, але завжди з рухом тільки вперед.

Менділібар - людина старої формації, яка мало довіряє статистиці (не ігнорує, а перевіряє її завше візуальними враженнями), використовує застарілі футбольні терміни і вірить у гравців більше, ніж у схеми. Разом з його показовою ретроградністю, усі його підопічні після переходу до інших клубів добре адаптуються і стиль Хоселу вважають досить ефективним, ну, можливо, трохи показово старорежимним, як певна картинка для публіки. І ось цього цікаво дядька вже не буде в "Ейбарі", він піде і це важка втрата. Подейкують, що Гаїска Гарітано може повернутися, туди, де був колись щасливим. Та це вже буде новий "Ейбар" і, зі згадками про старий, йому хочеться бажати успіху. Прощавай, малючок. Чекатимемо тебе знов!