Фігу навпаки: шлях Луїса Енріке від затички в Реалі до капітана Барселони

Вважається, що суперництво "Реала" і "Барселони" набрало обертів за часів диктатури Франко.

Тобто, воно існувало і раніше, але це був просто футбол. А ось при каудільйо, який помер в 1975 році, Ель Класіко отримали етнічний і політичний контексти, що, звичайно ж, в рази підвищило градус боротьби.

Жартувати з цим реально небезпечно. Пригадується спроба Жозе Моуріньо, в результаті якої гравці розсварилися між собою настільки, що потім не розмовляли навіть в збірній.

Всього ж з 1975 року 17 гравців представляли і "Реал", і "Барселону", причому лише семеро з них переходили безпосередньо з одного клубу в інший. Серед них є і дуже відомі імена: Луїш Фігу, Бернд Шустер, Мікаель Лаудруп, Хав'єр Савіола. Всі вони перебиралися з "Камп Ноу" на "Сантьяго Бернабеу".

Luis Figo and Luis Enrique. pic.twitter.com/irY64ZOaEI

— 90s Football (@90sfootball) May 10, 2020

У протилежному напрямку за ці 46 років пройшла лише одна людина, і це нинішній тренер збірної Іспанії.

Так-так, той самий, який не викликав на Євро-2020 жодного футболіста мадридського "Реала".

***

"Тепер, коли я бачу свої фото в вершковій формі на постерах чи відео, мені це здається дивним. Я набагато краще виглядаю в синьо-гранатовій футболці", - каже Лучо.

З ним важко не погодитись. Сьогодні Луїс Енріке в формі "Реала" - це як Зідан в футболці "Барси". Складно повірити, що це не сон, і Лучо дійсно бігав за Мадрид.

А ще раніше - за скромний хіхонський "Спортінг". У Примері-1990/91 20-річний Енріке навіть забив 14 голів і посів п'яте місце в бомбардирських перегонах, а його "Спортінг" сенсаційно прийшов до фінішу на п'ятому місці. Цей рекорд, до слова, не побитий досі.

"Я і близько не думав, що за мною прийдуть великі клуби, навіть не мріяв про таке, але "Спортінгу" були потрібні гроші. Все сталося швидко - і ось, на руках у мене вже був п'ятирічний контракт з "Реалом", - згадував Енріке, коли йому було 40.

Цікаво, лукавив чи й справді забув? У 20 років в інтерв'ю Marca він говорив зовсім інше:

"Грати за "Реал"- це мрія. Я заслужив перейти в цю команду і навіть відмовився від пропозиції "Барселони", яка пропонувала більше грошей. Мене просто більше зацікавив проект "Реала". Виступати за нього - гордість".

Йохан Кройф, який стояв тоді біля керма "синьо-гранатових", швиденько спростував переговори, але його видав уїдливий коментар - мовляв, Енріке "не велика зірка, щоб за нього битися". Значить, все-таки хотіли.

***

А у Енріке, тим часом, в Мадриді не клеїлося нічого.

Справи у "Реала" в цілому йшли не дуже - на початку 90-х в Примері домінувала каталонська "Команда мрії", змагатися з нею було майже нереально. "Вершкові" намагалися - Радомір Антіч пробував, потім Лео Бенхаккер, за ним Беніто Флоро, але все мимо.

Енріке було особливо важко. Він переходив в "Реал" як відтягнутий форвард, а там вже були Просінечки та Хаджі. Довелося гарувати на чужих позиціях. Буквально за рік-півтора Лучо пограв всюди, крім воріт і центру оборони. Статистика відповідна: 3-4 голи за сезон. Так, тренери хвалили за працьовитість і універсалізм, але йому цього було мало. Лучо хотів бути не просто роботягою, а зіркою:

Real Madrid 91/92. Chendo, Buyo, Míchel, Hierro, Tendillo y Villarroya (arriba). Hagi, Butragueño, Milla, Luis Enrique y Sanchís (abajo). Antic comenzó la temporada pero fue despedido cuando iba líder. Beenhakker volvió para suplirlo. Tenerife dictó sentencia en la última jornada pic.twitter.com/lP4bT9YNqc

— Fútbol Carroza (@futbolcarroza) November 12, 2018

"Мені легко гралося з партнерами по "Реалу", тому що вони були прекрасні. Але я приходив як форвард, а мене з самого початку використовували в півзахисті, де я ніколи не грав. Потім я став фланговим захисником. Я і до цього адаптувався; робив все, що хотів тренер. Це було складно".

Навіть у збірній Іспанії Енріке в той час грав на фланзі. Наприклад, на ЧС-94, де Лучо розбив ніс не хто-небудь, а нинішній асистент Шевченка в збірній України Мауро Тассотті.

***

Рідкісний зоряний час Енріке припав на сезон-1994/95. Він забив 4-й гол "Реала" в історичному Класіко проти "Барси", яке завершилося з рахунком 5:0. Той погром ознаменував кінець "Команди мрії".

Енріке святкував гол дуже бурхливо - навіть показував трибунам емблему на футболці, ніби доводячи свою відданість. Але не повірили.

Уже в наступному сезоні-1995/96 Вальдано почав підтягувати до основи молодь - Рауля, Гаті, Альваро. Енріке присів на лавку і занервував:

"Я не граю раз по раз. Мене турбує моє майбутнє, мені треба поговорити з агентом. Це вже не відпочинок - я скоро так відпочину, що зможу грати до 60-70 років!"

До того ж влітку 1996-го у Лучо закінчувався контракт з "Вершковими". Він почав переговори по новому, але попросив підвищити оклад; "Реал" у відповідь все заморозив. Боси не розуміли цінності рольовика і жадали кардинальних змін. Сезон-1995/96 став одним з найгірших у всій клубній історії: "Реал" закінчив чемпіонат шостим і залишився взагалі без єврокубків.

На Енріке тоді вийшов його рідний "Спортінг", але Лучо вирішив, що в Хіхон йому зарано, і повернувся до варіанту з "Барселоною", де про нього дуже своєчасно згадав Кройф.

***

Цікаво, що "Реал" тоді ж очолив Фабіо Капелло, який, на відміну від Вальдано, був зацікавлений в Енріке, проте той вже не піддавався на умовляння.

Pizzi y Luis Enrique en su presentación - Liga 1996-97 #FCBarcelona pic.twitter.com/jS9L6MS3Ll

— La Liga en Imágenes (@Ligahistorica) January 15, 2014

Мадрид Лучо покинув зі скромними цифрами: 5 сезонів, 157 матчів, 14 голів. А ще з величезним бажанням довести, що він не просто затичка на випадок травми у когось з основних гравців. Луїса не зупинив навіть той факт, що переговори про перехід він вів з Кройфом, а працювати довелося з Боббі Робсоном:

"Я вирішував, виходячи з інституту, а не персони тренера. Хоча так, спершу було нелегко. Коли Робсон зайшов в роздягальню разом з Моуріньо, то подивився на мене й Піцці, а потім запитав, хто ми такі? Але ж ми грали за збірну Іспанії!"

З іншого боку, цей же Робсон повернув Енріке на його улюблену позицію, подарувавши, можливо, найкращого партнера з можливих - Луїса Назаріо да Ліму, або просто Роналдо. Сьогодні легендарного бразильця пам'ятають більше по "Реалу" та ЧС-2002, але по факту, саме каталонська версія форварда була найдосконалішою. Тоді його кістки і суглоби були ще цілі, а енергії вистачало, щоб в кожній другій атаці виконувати запаморочливі слаломи.

За підсумками першого сезону Енріке на "Камп Ноу" Роналдо забив 34 голи і взяв Золоту бутсу. Сам же Лучо забив 17 раз - на три більше, ніж за весь час на "Бернабеу".

А ще через рік він поліпшив показник до 18 м'ячів, серед інших забивши і "Вершковим" на їх стадіоні. "Барса" тоді перемогла 3:2.

І знаєте, що? Лучо відсвяткував забитий м'яч з тією ж пристрастю, з якою раніше забивав на цьому ж полі "Барселоні".

"Коли м'яч потрапив у сітку, екс-гравець "Реала" немов божевільний побіг до ультрас. Це було небезпечно. Він дивився на трибуни, стискав кулаки і уповільнив крок, поки його не наздогнали одноклубники. Ймовірно, він не усвідомлював, яка кількість предметів летить з трибун в їхній бік; не чув, як його ображають. Або чув, але його це мало хвилювало", - написала тоді El Pais.

Сам Енріке після свистка зазначив лише, що "плювати хотів на думку фанатів" "Реала" і взагалі "дуже гордий носити синьо-гранатові кольори".

***

"Я добре пам'ятаю, як він забив і почав бити себе в груди. Ми потім разом сміялися над цим моментом. Його жести були неймовірно виразними", - розповідав Goal.com екс-каталонець Серхі Бархуан.

Як і інші, він насторожено сприйняв перехід гравця "Реала", але той настільки епічно спалив всі мости, що дуже швидко став на "Камп Ноу" в дошку своїм.

Ну а далі, напевно, ви знаєте. У Барселоні Лучо забив більше сотні голів, вигравав Примеру, Кубок короля, Кубок кубків, навіть Суперкубок УЄФА; він став капітаном "Кулес" і ще чотири рази забивав в Класіко, причому щоразу святкував гол, немов перший. І, звичайно, він був на полі, коли фанати скинули "свинячу голову" на Луїша Фігу.

Madre mía @LosHatersDe mi hijo pic.twitter.com/NZj7kHrE1R

— Emmanuel Amunike (@realamunike) November 1, 2014

Про Енріке фанати теж не забували. До сих пір в Мадриді популярна расистська пісенька з приспівом: "Амуніке - батько Енріке". Федерація пару раз за неї штрафувала, але без толку - співають і все.

Лучо відповідає тим же. Коли в 2010 році "Барса" рознесла "Реал" з рахунком 5:0, він зізнався, що "ніколи не бачив настільки явної переваги однієї команди в Класіко", додавши, що "мав футбольний оргазм від гри Хаві, Іньєсти та Мессі". Коли ж репортер запитав його про минуле в "Реалі", Енріке відповів лаконічно:

"Час, який я провів в "Реалі", не викликає у мене приємних спогадів".

FOREVER LUCHO @LUISENRIQUE21 #Esp #LuisEnrique #Euro2021 #EURO pic.twitter.com/igKVuyBKgS

— Xavi ⁦????????⁩ (@AhmedHamedXavi) July 4, 2021

Цікавий кандидат на пост тренера збірної Іспанії, правда? А ще цікавіше буде, якщо він таки поверне країну на вершину. Залишилося всього-нічого - перемогти дві найкращі команди на турнірі...