Стежками Зозулі: путівник по Ла Лізі для українського націоналіста

Мало кого іспанська земля зустріла так негостинно, як Романа Зозулю.

І проблема ж надумана! Фото футболіста з добровольцями, для яких він волонтерив, - норма для воюючої країни. Більш того, на тлі колег, на кшталт Ракицького та Ордеця, позиція Зозулі заслуговує на всіляке заохочення.

На жаль, більшість іспанців так не вважає. Такі їхні погляди на світ. Якщо в Україні так званих ліваків практично не залишилося, то на Піренеях вони складають більшість в парламенті і формують уряд. Не подобається? Думаєте, це погано? Так ось, іспанці те ж саме думають про нас. У кожному монастирі - свій статут.

Втім, не все безнадійно. Іспанія - країна клаптева і неоднорідна; з автономіями, складною історією і сепаратистськими рухами. Цим можна і потрібно користуватися, але для початку треба хоча б їх знати.

Агенти Зозулі не знали - і самі бачите, до чого це призвело.

***

Так ось, якщо б Зозуля якось заграв достатньо добре для "Реала" й "Атлетіко", йому б нічого не загрожувало. Найвпливовіші групи фанатів обох клубів - не просто праві, а ультраправі.

Найбільша ультрас-група "Реала" - Ultras Sur - була заснована в 1980 році і має давні зв'язки з фашистським рухом Hogar Social de Madrid. Цілих 30 років ультраси спокійно відвідували "Бернабеу", але потім їх вигнав звідти Флорентіно Перес. Непорозуміння росло ще з 1998 року, коли Ultras Sur вибігли на поле в півфіналі ЛЧ проти "Борусії". Ну а фінальною краплею стало осквернення могили дружини Переса. Тут ми згодні з Фло - це огидно.

Залишившись без "Бернабеу", Ultras Sur їздили на виїзди і підтримували дубль - "Кастілью". У 2018 року вони навіть знову з'явилися на головній арені, вивісивши свої прапори, але це була разова акція.

#UltrasSur #SiempreFieles #40Aniversario pic.twitter.com/224bVdg5x3

— ULTRAS SUR (@FondoSur_1980) May 12, 2020

Не менш правого спрямування і фанати "Атлетіко". Їх Front Athletic - найбільше праве угруповання в країні і налічує аж 1,200 небезпечних на думку поліції бійців. Спочатку воно підтримувалося клубом, незважаючи на періодичні спалахи насильства, але дружба розладналася в 1998 році, коли член Фронту Рікардо Герра зарізав шанувальника "Сосьєдада" Айтора Сабалету.

Другий інцидент трапився в 2014-му, коли Фронт зустрівся біля "Кальдерона" з об'єднаними мобами "лівих" - і тоді загинув фанат "Депортіво" Франсіско Табоада на прізвисько Джиммі. Тоді ж боси "Атлетіко" викреслили Front Athletic з числа офіційних фан-груп, але стадіон для них не закрили - вони як і раніше стоять за південними воротами "Ванда Метрополітано".

Складніша історія з "Барселоною". Сам по собі клуб дотримується лівої ідеології, а також топить за незалежність Каталонії. Ви, напевно, пам'ятаєте, слова Жерара Піке під час останнього референдуму. 95% прихильників "Барси" з ним солідарні.

А ось рух ультрас в столиці Каталонії, як не дивно, ультраправий. Засновані в 1991 році Boixos Nois ладнали з Жоаном Гаспаром, але коли в 2003 році президентом вперше обрали Жоана Лапорту, їх з "Камп Ноу" вигнали, а то їх неонацистська символіка йшла врозріз з цінностями клубу.

Рух на цьому, втім, не вмер, і в 2018 році його членів бачили в Барселоні і Мадриді, де вони нав'язали бійку комуністам з "Райо Вальєкано".

***

Таким чином, в "Реал" і "Атлетіко" можна сміливо йти найзапеклішому націоналісту, а ось в "Барсу" - не зовсім.

Серед менших клубів правий рух теж процвітає. Наприклад, в регіоні Валенсія праві взагалі всі - і "Леванте", і "Ельче" і, власне, "Валенсія". До ультрас останньої - Curva Nord - належать 1,800 осіб, з яких більше сотні - на контролі в поліції. Їх головний ворог - каталонські сепаратисти, але й інших ліваків на "Местальї" не люблять.

Націоналістичні погляди вітаються на "Ель-Моліноні" в Хіхоні, де заправляє не найбільша (400 осіб), але дуже активна група Ultra Boys. Їх фішки - корео, виїзди і бійки з лівими сусідами з "Ов'єдо".

espalda ultra vlc... foto de partido valencia vs granada pic.twitter.com/ViMiPCxDfr

— ektor tattooink (@EktorTattooink) June 12, 2013

Blue and White Brigades з "Еспаньола" - поборники іспанської державності і противники незалежної Каталонії. "Барсу" вони не виносять на дух, і нерідко їх ненависть виливається в штрафи для клубу. Складно порахувати, скільки заплатили "Папуги" за банери ультрас на адресу Піке і Шакіри.

Нарешті, "Бетіс" - ще один притулок правих, які іменують себе Gol Sur. Раніше їх було понад 1,000, а тепер залишилося кілька сотень; відповідають за корео та інші перфоманси на "Беніто Вільямарін", а попутно ворогують з лівими сусідами з "Севільї". Про футбол теж не забувають, але методи, прямо скажемо, дикі - так, при Пепе Мелі вони вторглися на тренування, щоб підбадьорити гравців.

Власне, тому на "Вільямарін" до Зозулі і не було ніяких претензій. Навпаки, Gol Sur пізніше тролили його фотками комуністів з "Райо Вальєкано".

Також серед клубів з правими шанувальниками виділяємо "Хетафе", "Вальядолід", "Малагу", "Мальорку", "Леганес", "Кордобу" і "Нумансію". Ну а в Сарагосі, як і в Севільї, є і ті, і інші - і вони періодично з'ясовують стосунки між собою.

***

Розмова про лівих фанатів в Ла Лізі не обходиться без Los Biris, найстаршої групи ультрас на Піренеях, заснованої в 1975 році. Ці хлопці - шанувальники "Севільї". Сьогодні їх біля 1,000 осіб і, хоча суперечки з клубними босами періодично виникають, заборони на відвідування матчів немає.

Історичний ворог антифашистів з Los Biris - Front "Атлетіко" Мадрид. Також за останні роки севільці двічі билися з ультраправими з "Лаціо". Ну і, зрозуміло, Gol Sur.

"Райо Вальєкано" - ймовірно, найлівіший клуб всієї Ла Ліги. Ви, напевно, помітили, що в Мадриді переважають праві рухи, але район Вальєкас, де базується клуб, не такий. Власне, він і не був Мадридом до середини ХХ століття, коли так вирішили чиновники. В основному в Вальєкасі проживає робочий клас. Тут все лівого спрямування - музика, телебачення, газети. І, звісно, ультрас.

Bukaneros - та сама група, яка наїхала на Романа Зозулю. Вона не надто чисельна, але дуже гучна і обожнює скандали. Не так давно вони влаштували погроми через арешт репера Пабло Хаселя, який в своїх текстах ображав монархію. Ходили також чутки, що деякі фанати "Райо" воювали за сепаратистів на Донбасі.

Також одвічно лівими є сепаратисти з Галісії та Країни Басків. Серед перших виділяються Celtarras з Віго і Riazor Blues із Ла-Коруньї. Формально клуби від них відхрещуються, але на практиці все непросто. Так, в 2013 році ультрас натиснули - і "Сельта" відмовилася від підписання контракту з тренером Сальвою Бальєстою через його націоналістичні погляди.

Фанатів "Депортіво" зараз кілька сотень. У минулому їх було в десять разів більше, і з ними дружили легенди, типу тренера Арсеніо чи форварда Бебето. Але в 2003 році один з виїздів Riazor Blues закінчився загибеллю його члена, і клуб поступово від них дистанціювався.

Лівого спрямування також баскські фанатські групи - туди нашому братові краще не їхати. У "Атлетік", зрозуміло, українців і не візьмуть - щоб грати за Більбао потрібно або мати баскські корені, або народитися в місті. А ось в "Сосьєдад" чи "Осасуну" теоретично можна, але теж краще не треба.

Anaitasuna lehenengo puntua da pic.twitter.com/gXuwwxoGqR

— Xabier Tximeno Inza (@InzaXabier) April 2, 2021

Фанати з Сан-Себастьяна, як і їх колеги з Більбао, топлять за незалежність Країни Басків і на матчах використовують національний прапор, "ikurriña". Їх друга розвага - антифашистські акції. Воно й не дивно - місто-то індустріальне. Навіть назва групи - Peña Mujika - пішла від місцевої фабрики.

За незалежність басків і антифашизм топлять також Indar Gorri - фанати "Осасуни". На матчах памплонців ikurriña розвішана на кожному кроці, а найбільше тут ненавидять ультрас мадридських клубів, що й зрозуміло. З "Алавесом" (Iraultza 1921) і "Ейбаром" (Eskozia la Brava) - та ж історія, тільки ці не такі агресивні і більше вправляються в малюванні, ніж в бійках.

Ну і ще ліваками вважаються фанати ряду дрібних клубів - "Уески", "Кадіса", "Луго", "Жирони", "Хімнастіка" і "Алькоркона", куди недавно звозили Зозулю. Останні неодноразово билися на стороні своїх союзників з "Райо Вальєкано". У 2016 році група Alkor Hooligans начебто була розпущена, але слід залишився й ідеологія теж.

***

Коротше кажучи, на стадіонах Іспанії як в статусі у підлітка - "все складно".

У нас часто ображаються, мовляв, це вони українців ненавидять в особі Зозулі, але це неправда. На Піренеях купа своїх невирішених конфліктів, і Рома просто потрапив під гарячу руку. Двічі.

І все чому? Його агенти не вивчили питання. Та ж Фуенлабрада - теж місце недосконале. Це передмістя Мадрида, що входить в т.зв. "Червоний пояс" - ось уже 40 років вибори тут виграють ліві. Але у місцевого клубу хоча б немає великого, організованого фанатського руху, тому, може, і пощастить. У "Альбасете" ж вийшло, в кінці кінців.

Шкода, бо ж футболіст Роман хороший, трудяга. Якщо і не заб'є, то відпрацює на полі на 100%. З ним же обходяться по-свинськи, і нічого не вдієш.

Зате вийшов хороший урок для всіх. Подобається вам чи ні, але футбол - це політика, і перш, ніж підписувати контракт, потрібно з'ясувати, підходить вона тобі чи ні.