Сеанс бразильської магії в мадридському вар'єте: день, коли Бернабеу аплодував Роналдіньо

Карло Анчелотті напередодні Ель Класіко сказав, мовляв, ці матчі такі ж напружені, як зустрічі "Баварії" з "Борусією" чи "Інтера" з "Міланом". Звичайно, він збрехав.

Цінність поєдинків "Реала" і "Барселони" незрівнянно вища. Протистояння центру і непокірних сепаратистів зіграло свою роль, але тільки всередині країни. Світ закохався в Ель Класіко, головним чином, через шоу немислимої якості.

У своєму бажанні за будь-яку ціну обійти ворога, боси "Вершкових" і синьо-гранатових без передиху витрачали шалені гроші на футболістів, били світові рекорди, створювали команди, які потім ніхто і ніколи не міг повторити. Полонених тут не беруть.

13 years ago today, the Camp Nou ‘welcomed’ Luis Figo back to Barcelona with an offering of a pig’s head. pic.twitter.com/ol5u6rH5CB

— B/R Football (@brfootball) November 23, 2015

Ось чому Кларенс Зеєдорф спокійно перейшов з "Інтера" в "Мілан", а на Луїша Фігу скинули свинячу голову, і він був радий, що легко відбувся.

І, звісно, з тієї ж причини те, що сталося 19 листопада 2005 року, ніколи не забудуть ні фани "Реала", ні шанувальники "Барси".

***

Як і сьогодні, в 2005-му в Прімері перед Ель Класіко лідирувала "Осасуна".

"Барса" розташовувалася другою, набравши 22 очка в 11 турах; "Реал" відставав рівно на один бал.

У "Вершкових" погоду робили старіючі "Галактікос". Зідану стукнуло 33, Карлосу - 32, Роналдо - 29, і він вже почав товстіти. З молодих надій виділявся Серхіо Рамос, який проводив перший сезон в Мадриді на правому фланзі оборони.

"Барса" вражала більше, це правда. Юний Мессі вже змушував собою захоплюватися; силу-силенну голів забивав Ето'О, Деку диригував з глибини. Але, звісно, найяскравіше сяяв Роналдіньо.

Флорентіно Перес придивлявся до нього ще в "ПСЖ", підшуковуючи фінальний компонент для "Галактікос", але вирішив, що бразилець надто невродливий і буде погано виглядати в рекламі. "Реал" вибрав Девіда Бекхема - і цим змінив хід історії "Барси".

Каталонці, які виграли лише один чемпіонат з перших п'яти на старті нового століття, приїхали на "Бернабеу" фаворитом, чого вже давно не траплялося. А що робить фаворит? Звісно, атакує. "Сліпий" пас від Роналдіньо на Ето'О змусив публіку схопитися з місць вже на старті, але Самюелю не вистачило тонкості, щоб реалізувати момент.

Втім, не біда. На "Бернабеу" зібралося понад 70 тисяч осіб, але "Реала" побачити ніяк не вдавалося. Деку і Хаві домінували в центрі, Мессі розхитував немолодого Карлоса - коротше кажучи, гра в одні ворота.

На 15-й хвилині Лео пронісся з флангу в центр, там його нахабно відтер від м'яча Ето'О (хай би лише спробував років через п'ять!), розвернувся і пальнув під Касільясом, не помітивши чотирьох захисників.

Відразу після голу Самюель побіг до ВІП-ложі - у нього свої рахунки з Мадридом; зацькований столицею, тепер він показував Пересу і всім навколо емблему "Барси". Вболівальники загули, на адресу камерунця пішов потік нецензурщини. Він був щасливий.

***

І все-таки куди подівся "Реал"? Касільяс героїчно боровся з форвардами "Барси", а його партнери виконували роль масовки і майже нічого не пропонували в атаці.

Перерва не позначилася на футболі - "Барса" грала з перевагою, розмова з Лушембургу Мадриду не допомогла. Від повної капітуляції "Реал" рятував лише слизький рахунок; "Кулес" не вдавався фінальний, вирішальний штрих.

В майбутньому Мессі виконає багато таких, але тоді, в 2005-му, його час ще не настав. Це була епоха іншого короля - може, коротка, але зате неймовірно яскрава і від того пам'ятна.

Діньо підхопив м'яч на 60-й хвилині в районі центру поля. "Реал" великим числом застряг попереду; перед ним був лише юний і суперталановитий Серхіо Рамос. Для Чарівника це був шанс. Набравши хід на лівому півфланзі, він стежив за діями суперника, і коли той через недосвідченість викинувся в підкаті, легко прибрав його зі шляху. Іван Ельгера, який повинен був страхувати, побачив м'яч уже в сітці - настільки швидко все було зроблено.

Касільяс кинувся дорікати захисникам - звична справа. І тут "Бернабеу" почав аплодувати. Один, другий, третій - цілі ряди плескали в долоні, вітаючи лідера найлютішого ворога.

До цього такої честі удостоювався лише Дієго Марадона. Пізніше по його стопах пройде Андрес Іньєста. Ліонель Мессі - ніколи. Для Мадрида він стане катом, а хто їм аплодує?

Hoy hace 1 año, Messi protagonizó una de las mejores actuaciones en la historia del Clásico y confirmó al Bernabéu como su segunda casa. La postal que regaló tras marcar el gol del triunfo no se olvidará nunca: se sacó la camiseta y mostró su 10 en el cancha del acérrimo rival. pic.twitter.com/KmVQYkLgUW

— Invictos (@InvictosSomos) April 23, 2018

Інша справа - Роналдіньо. Заслуживши першу овацію фанатів "Реала", бразилець незабаром повторив фокус, забивши майже ідентичний гол. Знову він підхопив м'яч в центрі, промчав по лівому краю, обіграв Рамоса. Серхіо цього разу вже вичікував, але таки прогавив ледве помітний поштовх м'яча, який все вирішив.

Того дня Рамос впав на саме дно, однак, як усі великі, зміг від нього відштовхнутися. Через багато років він перетвориться на монстра, який прямо в фіналі Ліги чемпіонів зламає Мохамеда Салаха. В молодості він так ще не вмів, тому лише стояв і слухав, як стадіон ще раз аплодує Діньо, немов матч проходив не в Мадриді, а в Барселоні.

Умільці читати по губах згодом з'ясували, що Ікер Касільяс, дивлячись на те, що відбувалося, про себе вилаявся і додав: "Мені здається, я божеволію".

Не тільки ти, Ікер - всі ми, хто це бачив, не розуміли до кінця, що відбувається. Здавалося, світ перевернувся. І тільки Ронні все біг, біг, біг...

***

"Барса" за підсумком легко виграла той чемпіонат і перемогла в Лізі чемпіонів. "Реалу" зі старіючими "Галактікос" в складі дісталося лише срібло.

Роналдіньо не забив у фіналі ЛЧ - цей подвиг на рахунку Жуліано Беллетті, але отримав свій Золотий м'яч, який присвятив команді. Шкода, свій вільний час відпочинку він присвячувати не бажав.

Нічне життя та алкоголь скоротили пік бразильця до якихось трьох сезонів. Футбол карає тих, хто йому не відданий, та й закон не щадить. У віці Ібри Роналдіньо потрапив в парагвайську в'язницю через підроблений паспорт. Втім, це його життя.

Нам, уболівальникам, дорікати Діньо нема за що - з м'ячем в ногах він дарував лише радість і веселощі. Його п'ятки, переступи, рабони, перекидання м'яча через голову пахли сонцем і піском Копакабани. Пізніше Неймар повторював його трюки - і чомусь виходило вульгарно.

Діньо ж був настільки природнім в своїй ролі, що йому аплодували геть усі. І навіть суперники. І навіть в Мадриді.

А одного разу навіть на "Сантьяго Бернабеу".