Чолізм помирає в муках: Сімеоне вперше за 10 років не контролює Атлетіко

Не звертати увагу на убогу гру "Атлетіко" стає дедалі важче.

Так, паралельно з гуркотом летить вниз "Барселона", але там хоча б відмазок море - фінансовий крах, відхід Мессі, Люк де Йонг в основі. Зрештою, Хаві лише місяць як повернувся – чого ви причепились?

У "Матрацників" такого запасу виправдань немає, і на прес-конференції після провального дербі Мадріленьо Дієго Сімеоне визнав очевидне:

"Реал" переграв нас по ділу. Команда знову доклала максимум зусиль для перемоги, проте суперник був надто сильним. Їхній футбол мені подобається; імпонує, як вони глибоко обороняються та використовують швидкість своїх форвардів. Анчелотті так само добре приймає рішення, як і раніше".

Протягом десяти років усі тренери Прімери говорили ті ж слова про "Атлетіко" Сімеоне – мовляв, класно захищаються, контратакують та знаходять простір.

І ні, це не випадковість. Повторюючи стереотип про "Матрацників" як зразок оборони, ми прогавили момент, коли вони перетворилися на недисциплінований "Реал" Рафи Бенітеса, а самі "Вершкові" стали "Атлетіко" середини десятих - жорсткою, непоступливою бандою, якій для контроля гри не потрібен м’яч.

Звісно, Сімеоне їх зацінив - саме він і привіз цей стиль із берегів Ла-Плати до Іспанії, яка у 2011-му ще впивалася світовим успіхом тіки-таки.

***

10 років - серйозний термін, а для нинішнього футболу ціла епоха.

Чолізм витримав випробування часом і міцно засів у головах іспанців. З кожним роком послідовників у Сімеоне все більше – згадайте хоча б футбол Хосе Бордаласа "Хатефе" чи Ягоби Аррасате в "Осасуні".

Біда прийшла, звідки не чекали – після кількох гучних перемог "Атлетіко" стало тісно у рамках філософії свого тренера. Енріке Сересо наївся титулами і захотів трохи блиску.

І це не нова історія. Назовні конфлікт виліз ще у 2018-му, коли Сімеоне серйозно пов'язували з "Інтером", але в останній момент угода зірвалася. Очевидно, Чоло таки вламали спробувати інший стиль - і неслабо підняли за це зарплатню.

Герману Бургосу, грізному помічнику тренера, експеримент не зайшов, і він поїхав практикувати Чолізм в Аргентину. Ну а Сімеоне залишився – і навіть виграв чемпіонат-2020/21, але вже без Чолізму.

У 7 останніх турах "золотої" Прімери "Атлетіко" лише двічі зіграв "на нуль", та й то з "Ельче" врятував Облак, відбивши пенальті на 91-й хвилині. Три вирішальні тури - три нервові перемоги по 2:1, причому з "Вальядолідом" та "Осасуною" доводилося відігруватися після 60-ї хвилини.

Прімеру для Сімеоне витягли атакуючі таланти - Яннік Карраско, Луїс Суарес, Маркос Льоренте; вчасно вмикався Анхель Корреа. Оборона ж розчарувала настільки, що Чоло відійшов від звичних 4-4-2 на користь схеми з трьома центрбеками, яка без м'яча трансформувалася в суперобережну 5-3-2.

Савіч та Хіменес - топи, але лише коли на піку форми; Ермосо та Феліпе – міцні середняки. Не довіряючи нікому з них, Сімеоне випустив на "Челсі" одразу шістьох захисників – і все одно програв. Ні, це точно не Чолізм.

***

Хейтери багато років дорікали команді Сімеоне за те, що на полі вона страждала.

Цікаво, що у цьому поганого? Ніцше взагалі вчив, що "жити - значить страждати, а єдиний спосіб вижити - знайти у цих стражданнях сенс".

У чолізмі сенс простий - змусити суперника страждати більше, ніж це робили самі "Матрацники". Грати проти них було фізично боляче – Рауль Гарсія, Габі, Тіаго та інші рубали так, що кістки тріщали; ззаду їх підпирали непохитні Годін, Феліпе Луїс і Хуанфран; попереду - злий і дикий Дієго Коста.

Їх боялися, як "Барсу" Гвардіоли, тільки з інших причин. Щоб обіграти "Матрацників" - їх треба було вбити, і це так впечаталося на пам’ять, що й сьогодні ми асоціюємо "Атлетіко" з тією бандою, хоча її давним-давно немає.

Ті ж, хто є - цікаві, технічні гравці атакуючого плану, які обороняються або без бажання, або без поняття, як це робиться. Ви бачили пресинг "Атлетіко" проти "Реала"? Ось це і воно є - коли Анхель Корреа микається між півзахистом і атакою, не розуміючи своєї ролі; Коке забуває страхувати де Пауля, який побіг вперед; Льоренте зависає у середній зоні, оголюючи фланг для Вінісіуса. "Реалу" вистачило 2-3 швидкі атаки, щоб перемогти.

І нехай "Реал", але ж "Атлетіко" припускається тих самих помилок майже в кожному матчі. 1:2 з "Мальоркою", 3:3 з "Валенсією", 2:2 з "Леванте" - на Сімеоне вже шкода дивитися.

Puntos, goles a favor y en contra del @Atleti tras los 16 primeros partidos disputados en cada una de las últimas 5 temporadas:

2017-18 36 (25-7)
2018-19 31 (24-12)
2019-20 26 (16-10)
2020-21 39 (31-7)
2021-22 29 (27-18) pic.twitter.com/S0N4oRfCCN

— Fútbol Vintage (@Futbol__Vintage) December 13, 2021

"Схоже, вони втратили свою ідентичність", - констатує Луїс Гарсія для ESPN. El Mundo прибиває ще жорсткіше: "Бульдог перетворився на пуделя, одягненого в Prada". Як не крути, вони мають рацію.

***

Сімеоне і сам це знає. Відійшовши від чолізму, він втратив себе.

У нинішньому "Атлетіко", де кожен працює на особисту статистику, йому нема місця, так що залишається одне з двох – або продавати до бісової матері всіх індивідуалістів, купуючи бульдозерного типу гравців під себе, або… йти геть.

Ну не вміє Сімеоне грати у позиційний напад – пора це визнати. У матчі проти рослої "Осасуни", яка серед лідерів у Прімері на другому поверсі, Карраско, Корреа та компанія подали понад 40 навісів при тому, що до 60-ї хвилини на вістрі атаки грав субтильний Грізманн. Як вам політ тренерської думки?

2 - Atlético Madrid have failed to score in each of their last two UEFA Champions League games while they’ve never previously gone without a goal in three consecutive games in the group stage of the competition under Diego Simeone. Obligation. pic.twitter.com/LkE113V6TL

— OptaJose (@OptaJose) December 7, 2021

Перефразовуючи Джорджа Карліна, Сімеоне знає, як на полі виживати, але не знає, як жити. І якщо "Атлетіко" хоче грати красиво, а наявність у команді Лемара, Фелікса, Карраско, Льоренте і Ренана Лоді про це буквально кричить, то йому потрібен хтось на зразок Луїса Енріке - ось хто точно знайде їх талантам застосування.

Чолізм – він взагалі про інше. Тому й виглядає Сімеоне з початку сезону як астрофізик, якого привели на іспит з літератури з формулюванням: "Ну ж ти геній, придумай там щось".

Ну, якщо захотіли - нате ваше "щось". Сауль деградував до рівня Сегунди, Коке стагнує, Грізманну камбек не дав взагалі нічого. Навіть Суарес на другий сезон плюнув і припинив боротися із зайвою вагою. Грати у "щось" йому так само нецікаво, як нам на це дивитися.

Мав рацію Бургос, що пішов. А Сімеоне… Цікаво, у нього ще є сили шукати "своїх" футболістів, чи попереду лише плач за старими часами та нагадування на прес-конференціях про кількість виграних титулів?

Ось чого б точно не хотілося, так це появи The Special Two – футболу й одного сумного клоуна вистачає з головою.