Дієго залишив парфуми, тож пахнув я ідеально: як Барселона взяла довготелесого шотландця міняти Марадону

"Я заміню Марадону? Та ви з глузду з’їхали, без образ. Так сталось, що він пішов, а я прийшов, ось і все. Я не збираюсь робити те, що робив Марадона, він особливий".

По прильоту в Барселону Стіву Арчібальду довелось майже відбиватися від наполегливих папараці. Футбол був їх релігією, а Ель Дієго кілька років претендував на пост місцевого бога, тож як інакше?

Тим паче, його відхід залишив глибокі шрами. Фінал Кубка-1984 - ганьба іспанського футболу. Грубість Більбао та нестриманість Марадони призвели до масштабного побоїща, яке арбітру годі було зупинити. Громадськість, преса і навіть король Хуан Карлос вимагали розібратися.

Це було нескладно. Марадона і без тієї бійки в печінках сидів зі своїми вечірками, дивними друзями, алкоголем і, за чутками, наркотиками. Пропозиція "Наполі" надійшла дуже вчасно, і це була головна подія літа у футбольному світі. Вся Італія спостерігала, як Дієго набивав ногою апельсин на "Сан Паоло".

Ну, а Стів Арчібальд - кому він треба? Хто це взагалі такий?

***

Коли Стівен приїхав на "Камп Ноу", там вже виступали Алешанко, Мігелі, Урруті, Муньос, Маркос, Періко Алонсо і, звісно, Бернд Шустер.

Направду важко зрозуміти, чому вони не вигравали титулів. Писали, що заважав конфлікт Шустера та Марадони, які терпіти не могли один одного. Втім, коли тренером став Террі Венейблс, то і гра проти м’яча йому теж не сподобалась - англієць не розумів, нащо каталонці сідають так низько, замість того, щоб пресингувати суперника на його половині?

Венейблс потратив чимало занять, аби прищепити команді те, що Гвардіола через десятиліття назве "правилом 5 секунд", і вже в першому товариському матчі проти "Бока Хуніорс" озброєні новою тактикою каталонці знищили суперника 9:1.

Ну, і ще саме Венейблс наполіг на трансфері шотландця Арчібальда, хоча боси каталонців ледь не благали тренера взяти вже погодженого Уго Санчеса.

Вони говорили про стиль - типу, ми тут граємо красиво. І справді, вже у 1-му турі Ла Ліги Уго Санчес вражаючою бісіклетою влучив у поперечину. Трибуни хором сказали: "Вау", проте "Атлетіко" це очок не додало.

Тим часом наступного дня Стів Арчібальд геть не ефектно пробив точно у ворота мадридського "Реала", і "Барса" перемогла 3:0.

***

Таким був стиль довготелесого нападника, і Барселона його прийняла, хоча це й була дивна пара.

В Арчібальда була інша школа футболу й життя. Ще у 20 років він навіть не знав, що буде профі і разом з другом відкрив майстерню Archibald & Nicol: Rolls Royce, Bentley, Jaguar. В основному клієнти привозили їм машини на ремонт; бувало й таке, що хлопці самі купували автівки, доводили їх до розуму й продавали.

Бізнес йшов непогано, і для футболу Стіва врятував Алекс Фергюсон - тоді ще не сер, а просто тренер "Абердіна", який мріяв кинути виклик "Селтіку" з "Рейнджерс".

Арчібальду пощастило з ним, та й партнерами теж. В "Абердіні" на нього пасував Гордон Стракан; потім в "Тоттенхемі" - Освальдо Арділес та Гленн Ходдл. Найчастіше Стіву залишалось просто підставити ногу, і він це робив так добре, що обидва клуби постійно вигравали трофеї.

У своєму останньому матчі за "Шпор" Арчібальд забив вирішальний пенальті, який приніс клубу Кубок УЄФА - його останній європейський трофей до сьогодні.

І ще він зовсім не хотів нікуди йти - це президент "Тоттенхема" Ірвінг Сколар вже поклав око на мільйон фунтів, які пропонувала "Барса", от і довелось сідати у літак, щоб не конфліктувати.

Точно так само заради миру й дружби Арчібальд взяв у "Барсі" 10-й номер, хоча на переговорах заздалегідь домовився про 8-й. Проблема була в Шустері - вільних номерів не вистачало, і якби Стів забрав вісімку, то Бернду дісталася б колишня футболка Марадони, а з нею і неймовірний тиск.

"Того ранку мені здалося, що десятка "Барселони" заражена. Ніхто, абсолютно ніхто не хотів її брати, особливо Шустер. Лише в мене не було жодних фобій. Я попросив прибиральника стерти фамілію Марадони і написати мою на шкафчику, де Дієго лишив свої парфуми. Мені вони сподобалися, так що пахнув я просто чудово".

І навіть це ще не все. Дізнавшись від партнерів про конфлікт Дієго з Шустером, Арчібальд просто запросив німця на розмову прямо на поле, де сказав все напряму:

"Я не Марадона, я граю просто. Ти головне навішуй, а я за твоїми подачами буду стрибати хоч у космос".

До речі, з Шустером вони досі друзі, а вже пройшло майже 40 років!

***

Товаришує Арчібальд і з Венейблсом - двоє британців, які поміняли "Барселону", хоча вона цього й не просила.

"На перших тренуваннях вони дивились на мене, типу, хто це в біса такий, але Террі мене для цього й брав", - посміхається Стів. "Він знав, що я думаю лише про голи, а в іспанців було інакше. Я пам’ятаю, ми проводили тренування на міні-полі, де ніхто з наших навіть не дивився на ворота!

Я тоді подумав: "Чорт, я можу забити з 30 ярдів". Мені відпасували, я пробив, а вони всі такі: "Ти що робиш? Ти псуєш гру!" Я ж просто прийняв м’яч і забив. Такого відношення вони раніше не бачили".

Зате Венейблс бачив і був задоволений. Арчібальд демонстрував свою головну якість, водночас не заважаючи Муньосу, Маркосу, Естебану і Шустеру показувати свої.

Всього протягом першого кола шотландець "псував" гру 9 разів - 7 у Ла Лізі та двічі в Кубку короля; потім взяв невелику паузу і додав ще 10 м’ячів на фінальному відтинку сезону. Для контексту, Марадона за весь сезон-1983/84 забив 11 раз. Нічого так різниця, еге ж?

Тим часом, партнери теж підтягнулися, особливо Шустер та Маркос, і як наслідок, "Барса" виграла чемпіонат Іспанії, що їй не вдавалося з часів молодого Йохана Кройфа.

Арчібальд з 15 голами став третім найкращим бомбардиром Ла Ліги після Уго Санчеса та Хорхе Вальдано, і хоча в жодні хайлайти він не потрапив, президент "Барси" Хосеп Луїс Нуньєс пообіцяв шотландцю подвоєну зарплатню і справжню статую за його голи:

"Я довго сміявся, а тоді зрештою сказав, що просто подвоїти зарплатню буде достатньо".

***

Під час тієї розмови ніхто з них не знав, що одним сезоном пік Арчібальда й обмежиться.

Вже наступного року Стів різко здав, і лише в Кубку чемпіонів робив свій внесок - в 1/4 з "Ювентусом" та в 1/8 проти "Порту". Перший з голів увійшов до каталонського фольклору, як "шотландське вухо" - на думку місцевих, якби воно було хоч трохи меншим, м’яч би у ворота не залетів.

За тим, правда, був фінал зі "Стяуа, де "Барса" примудрилась програти, весь матч провисівши на воротах румунів, і так казка закінчилась. Венейблс того вечора замінив Арчібальда перед серією пенальті, тож він нічим не міг допомогти:

"Ви не можете уявити, як починає пекти в животі, коли ви програєте фінал єврокубка. Це досі живе у кожному з нас. І справа тоді була не в тому, що ми якось відволіклися, зовсім ні".

Чого ж тоді не вистачило Стів не знає й зараз, коли сидить за столом ресторану в центрі Барселони. Каже, про це варто спитати у Венейблса - це він придумав, сконструював ту команду; Арчібальд був лише ланкою, якої не вистачало.

Так буває. Марадона міг накручувати суперників пачками, але в той час і тому місці "Блауграні" потрібен був стовп. І начхати на те, що після фіналу-86 Стів отримав перелом, розрив хрестів, програв конкуренцію Марку Х’юзу, геть мало пограв з Лінекером, повернувся в Британію і, мабуть, назавжди залишиться єдиним гравцем, хто перейшов напряму з "Барселони" в "Хіберніан". Це все було потім, а тому неважливо.

???? Happy Birthday to one of the best Scottish players. ???????? This is for you Steve Archibald https://t.co/oV3J5S0R6H pic.twitter.com/Ci9A0Vh0kO

— FCB Jugadors (@FCBjugadors) September 27, 2022

Історія складається із моментів; саме в них і живе людина. Поки Стів за вечерею пояснює це кореспондентові The Scotsman, до нього, 65-річного, підходять двоє чоловіків і просять "Арчігола" про фото – звісно, чому б ні?

Барселона - його дім; він знає всі тутешні правила, людей і має успішний бізнес - очолює енергетичну компанію. Сезон-1984/85 подарував Арчібальду не просто трофей, а місце, де він залишився жити по завершенні кар'єри; де живуть його діти і народжуються онуки.

Заміна Марадоні, кажете? Навіть не смішно. Дієго, може, й найкращий гравець в історії, але тут, в місті Гауді, чорного рису та 208 храмів, до Стіва йому ой як далеко.