Батько гравців, диявол для інших. Міно Райола створив сучасний футбол

"Я не готовий писати тобі цього листа і, думаю, ніколи не буду готовий. Ти боровся за своїх гравців і тому ми всі так тебе любили. Ти завжди казав, що ми твої діти, твоя родина. Ти був поганим хлопцем, але завжди з метою захищати нас. Ти був моїм найкращим другом. Ти стільки знав про життя, і я жалкую, що не розпитував тебе більше". Так зустрів смерть Карміне Райоли Матейс Де Ліхт. Інші його клієнти реагували схоже. Для них він був не просто агентом. Та й для всього футболу.

Профі шантажу

За кардинальну зміну футболу в останні 12-14 років Райола відповідальний не менш, ніж Кріштіану Роналду та Ліонель Мессі. З командної гри, спортивного змагання, громадського, соціального, психологічного явища, науки побудови колективу та керування ним футбол перетворився на реаліті-шоу, на театри окремих акторів, на касовий апарат, на машину для залучення спонсорів та глядачів. Не вболівальників, а глядачів. Або "клієнтів", як називає їх керівництво "Вест Хема".

Футболісти нині виглядають цинічними позбавленими сантиментів до клубів та вболівальників істотами, які дбають лише про особисту вигоду. Для якої вони не бояться зашкодити команді. Популярним явищем стало очікування гравцем закінчення контракту з метою піти безкоштовно і таким чином виторгувати собі та агенту великі бонуси за новий контракт. Для цього гравець навіть готовий не грати, сидіти на лаві запасних, навіть на трибуні.

За трансфер Поля Погба з "Ювентуса" до "Манчестер Юнайтед" ціною 105 мільйонів євро Райола начебто отримав 27 мільйонів комісійних. За трансфер Ерлінга Голанда найближчого літа, який через клаусулу в контракті з дортмундською "Боруссією" має коштувати лише 75 мільйонів євро, агент збирався отримати близько 30-ти мільйонів. Саме через таку відносно низьку суму трансферу. Заробіток Райоли на комісійних оцінювали в 90 мільйонів на рік.

Його поведінку називали професійним шантажем. Загрозами, зливом інформації, заявами про переходи він змушував клуби танцювати під його дудку. Він ненавидів тренерів, називаючи Хосепа Гвардіолу боягузом, собакою, нулем і пропонуючи разом з Йоханом Кройфом піти грати в карти в психіатричній лікарні і "перестати шкодити "Барселоні". Юргена Клоппа називав "шматком лайна", Арріго Саккі - жалюгідним та тупим. Фергюсон назвав його самого "шматком лайна" і своїм найненависнішим агентом.

Він хвалився захистом інтересів гравців, що не представляє інтереси тренерів, оскільки бажає уникати конфлікту інтересів. При тому, що двох тренерів все ж представляв. А три найвпливовіші італійські директори 21-го століття - "герой" Кальчополі Лучано Моджі, Адріано Галліані та Джузеппе Маротта - називали його своїм другом, захоплювалися його працею. Конфлікт інтересів, чи ні?

Не найкращий порадник

"Я супер-капіталіст. Я хочу, щоб всі заможнішали, щоб могли пропонувати великі контракти гравцям, більше заробляти на ТБ-правах. Для мене перемовини про контракти – це і є футбольний матч". Ось такий футбол намалював Міно. При цьому він заявляв, що ненавидить банки, ніколи не зустрічався з директором свого. "Мій бізнес ніколи не фінансувався банками. Я зробив все сам, своєю важкою працею, власними інвестиціями".

Зрештою, а чи приносили користь його гравцям та клубам його гучні трансфери? Далеко не завжди. В 2018-му році він волав про гнилість проекту "Мілана" з китайським власником (в чому виявився абсолютно правий). Але врешті-решт його клієнт Джанлуїджі Доннарумма підписав новий контракт. А ось в 2021-му, коли під керівництвом американців "россонері" стрибнули вперед, Джіджо пішов. До "Парі Сен-Жермен", де дратує своїм ниттям про небажання сидіти на лаві запасних.

Чи правильно "новий Пірло" Марко Верратті пішов у ПСЖ та провів десять років там? Чи реалізував свій потенціал? Чи повинен був Погба йти до "Юнайтед", Златан - до "Барселони", а Мойзе Кен - з рідного "Ювентуса" до "Евертона"? Чи добрим був Міно порадником для Маріо Балотеллі, якому обіцяв три Золоті М'ячі? Запитання риторичні. Чи правильно було діяти так, що налаштував вболівальників "Мілана" проти його капітана Романьолі, і тепер Алессіо не має добрих пропозицій?

Хашим Мастур, Рікардо Кішна, Федеріко Македа, Емре Мор. Ці клієнти Райоли в 18-20 років вважалися великими талантами, а в 23-25 ​​через погану поведінку і помилкові трансфери - гравцями, що змарнували кар'єру. Ірвінг Лосано заявляє, що хоче негайно перебратися до Топ-клубу, при тому, що в "Наполі" здебільшого сидить в запасі.

Ромелу Лукаку пристрасно хотів повернутися з "Евертона" до "Челсі", був впевнений, що Райола вже майже домовився з "синіми". Але він з ними і не розмовляв, а уклав контракт з "Манчестер Юнайтед". За що був звільнений бельгійцем.

Батько гравців

І все ж таки успіхи Міно неможливо заперечувати. Гравці не випадково люблять його, не випадково прощалися з ним так тепло, називаючи членом родини, найкращим другом. "Моя справжня любов - мої діти, і я ставлюся до гравців, як до дітей. Завжди кажу собі, як би вчинив в такому разі з моїми дітьми". Він вів всі справи своїх гравців, виступаючи для них бухгалтером, радником з інвестицій. Більше того – ментором, вчителем, психологом.

Особливо допомагали скромні розміри агенції. Там налічувалося лише близько 50-60 клієнтів. Справи яких вели юрист, податковий консультант, пара секретарок. Як пояснював Міно, все це допомагає тісніше та тепліше дбати про кожного клієнта, створювати сімейну атмосферу.

"Павел Недвед та Блез Матюїді телефонували мені одного разу на три місяці. Златан - по п'ять разів на день. Балотеллі міг тричі за десять хвилин, а потім зникнути на місяць і сердитися, навіщо я сам йому дзвоню. Але всі вони були близькі до мене. Златан мені як син? Можете прибрати слово "як". Балотеллі якось зателефонував мені і сказав, що в нього в будинку пожежа і він не знає, що робити. Я відповів, що ціную, що він подзвонив мені першому, але насправді потрібно викликати пожежників".

"Ібрагімовіч одразу ж полюбив мене, тому що я був єдиним, хто говорив йому правду. Всі інші лише лестили йому. А я сказав, що, якщо він хоче стати не багатим, а найкращим у світі, він повинен продати свій дорогий годинник, коштовності та цей величезний автомобіль і тренуватися втричі важче, ніж зараз. Я єдиний, хто дозволяв собі називати його мудаком. І такі слова зробили його тим, ким він став. Я сказав, що не можу зробити його чемпiоном. Лише він сам".

Сам Ібра, який був з Райолою з 2003-го року, розповідав про першу зустріч: "Я думав, що побачу людину в дорогому костюмі з величезним годинником. А він прийшов в джинсах, звичайній футболці та спортивному взутті, ніби герой з "Клану Сопрано". Потім я його бачив в кольорових, гавайських футболках. Ми йшли в ресторан їсти суші і він замовляв на сімох. Я казав, що нас ж лише троє, а він відповідав: "Не турбуйся". Мені рекомендували його, сказавши, що він такий самий, як я, з вулиць".

Зробив себе сам

Де Ліхта, який хотів до "Барселони", він потягнув до "Ювентуса", щоб "навчився обороні у Джорджо К'єлліні та Леонардо Бонуччі". А Голанда відмовився перевозити до Італії: "Я знав, що молоді форварди там сидять у запасі". В інвестиціях він радив клієнтам діяти консервативно, купувати нерухомість. Категорично відмовляючись вкладати у ресторанний бізнес. Пам'ятав з дитинства у батьківській піцерії, якою практично керував, наскільки це ненадійно.

"На мені лежали всі переговори з муніципалітетом, постачальниками, оскільки мій батько знав голландську гірше, ніж я", - розповідав уродженець Кампаньї, який провів все дитинство в Нідерландах, але вивчив в результаті вісім мов (Міно зізнавався, що думає не голландською і не італійською, а на кампаньскому діалекті). "До цього ж, я допомагав там офіціантом, мив посуд. Я досі люблю мити посуд, це надає мені відчуття спокою та чистоти".

У 18-річному віці він став директором юнацької команди "Хаарлема", а незабаром – технічним директором клубу. Паралельно навчався на юриста, але пішов, оскільки "в 20 років я вже був мільйонером і міг купити юристів і не думати про гроші". Інвестував. Купив і перепродав втричі дорожче ресторан у Хаарлемі, торгував тюльпанами. Він зробив себе сам з нуля. Без дорогих костюмів, які, як казав, ненавидить. Без підмазувань до влади. Силою свого мозку та свого нахабства.

Він не боявся називати ФІФА мафією, а Йозефа Блаттера - сенильним диктатором, заявляти, що роздуті трансфери - не його вина, а Флорентіно Переса, який сплатив 100 мільйонів за Гарета Бейла, хоча той був зовсім не вартий такої суми. Він атакував всіх без розбору, попри титули, регалії та небезпеку для нього самого. І вже цією демократичністю має викликати повагу. "Я хотів би бути агентом політиків. Вони так часто переходять від правих до лівих та назад, що я зробив би мільйони".

Про його смерть оголошували тричі. Після перших випадків він відповів у соцмережах: "Стан здоров'я - роздратований. Вдруге за чотири місяці вони вбили мене". Втретє вже не відповів... Агентство перейде до кузена Вінченцо, який працював з ним 15 років, Златан начебто готовий допомогти. Але вже так, як за Райоли, не буде. Можливо, буде й краще. Але не так весело.