Футбол в політиці: як Реджеп Ердоган мстить фанатам, створюючи ще один гранд в Стамбулі

Футбол в Туреччині десятиліттями ототожнювали зі стамбульською трійцею - "Фенербахче", "Бешикташем" та "Галатасараєм". Зрідка в цю компанію втирався "Трабзонспор". Решта - масовка.

Останні роки в ній, щоправда, повно різномастих ветеранів і зірок минулого, завдяки яким спостерігати за матчами Суперліги стало цікавіше. Вивіска "Аланьяспор" - "Антальяспор" мало кого привабить, а ось Вагнер Лав проти Самюеля Ето'О - інша справа.

У поточному сезоні, однак, ситуація трохи підрівнялась - американські санкції боляче вдарили по всій турецькій економіці, і футбол винятком не став.

І тільки "Істанбул Башакшехір" ніби й не помітив кризи. Бюджет клубу безперервно зростає, приплив спонсорів не слабшає, а в складі і далі бігають зірки калібру Робіньо і Гаеля Кліши. Більш того, восени команда вперше в історії вийшла в плей-офф Ліги Європи, де сьогодні проведе перший матч проти лісабонського "Спортинга".

І це зовсім не диво і не аномалія, а результат роботи турецького уряду, для якого "Башакшехір" - набагато більше, ніж просто футбольний клуб.

***

За документами "Башакшехір" був заснований в 1990 році, але це фікція. На ділі, клуб тоді навіть називався інакше, не кажучи вже про цілі та обсяги фінансування. Справжня історія "Башакшехіру" почалася в 2013 році, коли влада вирішила забудувати улюблений усіма жителями парк Гезі в самому серці Стамбула. Хто забув, протести тоді були страшні, і на площі Таксім кілька днів поспіль лилася кров. Так ось, в авангарді протестуючих проти уряду Ердогана були якраз футбольні фанати.

У Стамбулі так повелося, що за "Бешикташ" в основному вболіває пролетаріат і ліва інтелігенція, "Фенербахче" - проект націоналістів, а "Галатасарай" любить середній клас. Між собою вони ворогують з незапам'ятних часів, і коли на площі Таксім фанати трьох головних клубів столиці несподівано об'єдналися для боротьби з владою, навіть всесильному Ердогану довелося відступити. Так парк був врятований.

Президент, однак, не забув образу, і вирішив прискіпливіше зайнятися футболом. У лівацький "Бешикташ" дорога йому була закрита, фінансово стійкий "Галатасарай" теж не підходив. Залишався "Фенербахче", чийого президента Азіза Йилдирима якраз звинувачували в договірних матчах. Ходили чутки, що на його місце Ердоган хотів посадити свого сина, але справа не вигоріла - Йилдирима виправдали і він повернувся до справ.

Цікаво, що на той час провладні ЗМІ встигли скласти байку про те, як Ердоган в молодості ледь не став гравцем "Фенербахче". Мовляв, "Канарки" дуже хотіли його підписати, але майбутній президент вибрав політику. Рідкісний, треба сказати, маразм. Ердоган в юності дійсно грав на напівпрофесійному рівні, але без особливого успіху, і серед партнерів заслужив прізвисько "Ходжа", оскільки у вільний час вчив інших Корану. Але це так, для розуміння масштабу затії.

Набагато важливіше інше: через кілька місяців після виправдання Йилдирима, стало відомо, що президентом футбольного клубу "Башакшехір", який виступав на той момент у другому дивізіоні, став племінник Ердогана Гюксель Гюмюшдаг.

***

Вибір не здивував - район Стамбула Башакшехір був забудований в 90-ті за безпосередньої участі Ердогана, який тоді був мером столиці. Населяли масив в основному номенклатура і багатий середній клас - групи, апріорі лояльні до влади.

Інша справа, що про існування місцевого футбольного клубу знали навіть не всі жителі столиці, не кажучи вже про решту Туреччини. З нуля довелося робити абсолютно все: набирати склад, придумувати символіку і клубні кольори, будувати стадіон. Спочатку Ердоган домігся, щоб "Башакшехір" переїхав на арену ім. Ататюрка, побудовану в рамках підготовки до Олімпіади-2008 (вона в підсумку пройшла в Пекіні). Але на 80-тисячній арені 4-5 тисяч фанатів виглядали жалюгідно.

Нагорі це швидко зрозуміли, і в стислі терміни побудували "Башакшехіру" комфортабельний стадіончик на реалістичні 17 тисяч місць. Правда, і він до цих пір набивається під зав'язку хіба що на дербі.

Натовпи вболівальників за один день не отримаєш. Особливо в Стамбулі, де уболівання за конкретний клуб передається у спадок від батька до сина, і є такою ж частиною самоідентифікації, як мова або віра. Хоча Ердоган, треба віддати йому належне, потужно атакує ці вікові підвалини.

У 2015-му він привіз в "Башакшехір" легенду турецького футболу Емре Белозоглу; в 2016-му сюди перебралися Емма Адебайор і Ченгіз Ундер; ще через рік - Кліші, Ельєро Еліа, Гекхан Інлер, Мевлют Ердінч і навіть Арда Туран.

На останнього в "Башакшехірі" покладали особливі надії - як-не-як, головний талант покоління в Туреччині. Незабаром після трансферу Арда навіть одружився на Асліхан Доган - моделі, яку жовта преса обережно називає позашлюбною дочкою Ердогана. Президент навіть був присутній на церемонії одруження.

Але незабаром все зламалося. Від близькості до владних верхів дах у Арди поїхала, і він спершу ударив лайнсмена під час гри, а потім влаштував дебош в нічному клубі, зламавши ніс відомому співаку Беркану Шахіну. Коли того відвезли в лікарню, п'яний Туран розкаявся і з пістолетом увірвався до нього в палату, зажадавши себе пристрелити. Шокований співак ледь вибіг з палати, коли почув постріл - це Туран чогось пальнув по вентиляційній трубі. За все це колишній зірці Атлетіко впаяли умовний термін, і тепер він поза грою.

***

Інші зірки запалювали не так яскраво, але і тих, хто викладався в "Башакшехірі" на 100%, можна порахувати на пальцях однієї руки. Такі реалії футболу в Туреччині - сюди їдуть заробляти, а не перемагати.

Як підсумок - перенасичений зірковими ветеранами "Башакшехір" за останні три роки двічі брав "срібло" і раз "бронзу". А ось для чемпіонства команді регулярно не вистачало характеру, і воно йшло до рук не настільки іменитих, зате краще налаштованих і молодих конкурентів.

Ердоган, проте, не здається. Минулого літа з його благословення в клуб привезли чергову партію топів на чолі з Мартіном Шкртелом і Мехметом Топалом.

Зрештою, в "Башакшехірі" його головна мета не стільки вигравати все підряд (хоча принизити ідеологічних ворогів теж ніколи не буває зайвим), скільки домогтися масової підтримки свого дітища в народі. А над цим турецькому лідерові ще довго працювати.

Минулої осені квитки на матч "Башакшехіра" проти "Роми" продавалися за 50 лір - це приблизно втричі менше, ніж зазвичай заробляють на топ-іграх інші стамбульські клуби. Наприклад, "Бешикташ" на матч зі скромним "Слованом" пропускав за 70-80 лір. І навіть при цьому невелика арена "Башакшехір" заповнилася всього на 80%. Не допомагають навіть регулярні виступи перед матчами місцевих Винників і Полякових - фанати вперто демонструють, що їх відданість не купити.

Втім, ставити крапку в цій історії зарано. Ердоган підім'яв під себе цілу країну не за один день - він наполегливий і терплячий. І якщо для тріумфу в футболі йому знадобляться десятиліття - будьте впевнені, він на це піде, не замислюючись.