Підсумки ЧС. Гондурас

Третій чемпіонат світу для збірної Гондурасу мав би бути таким же незабутнім враженням, як і два попередні мундіалі – команда з Центральної Америки їхала у Бразилію за, в першу чергу, приємними враженнями та досвідом. «Лос Катрачос», як один з головних аутсайдерів світової першості, потрапили в одну з найслабших груп мундіалю, проте розраховувати на вихід з квартету, де крім них самих, «партії» грали ще й Франція, Еквадор та Швейцарія, було годі. Будь-які очкові надбання Гондурасу, якби вони сталися, можна було розглядати як успіх «Двокольорових». Не склалося.

Чи варто говорити про несприятливий календар у такій важкій ситуації, в якій опинилася збірна колумбійського наставника Луїса Суареса?.. Як і Коста-Ріка, Гондурас представляє конфедерацію КОНКАКАФ, якщо ж придивитися до складу суперників збірних, які билися між собою у відборі до турніру (без шансів для країни, про яку ми любимо анекдоти), очевидно, що Гондурас мав потенційно навіть «слабшу» компанію. І все ж починати з Франції на турнірі такого рівня – невдячна справа. Хоча б для впевненості у своїх силах.

Нищівна поразка від збірної Франції не здивувала нікого – у тому числі, самих футболістів «Катрачос» та любителів футболу з цієї країни. Ба, навіть більше – використай «Галльські півні» з половину своїх можливостей, і Гондурасу довелося б залишати поле під супровід, можливо, двозначного рахунку! Тоді ж стало зрозуміло, що в команді Суареса годі видивлятися лідера – надія на Карло Костлі чи Джеррі Бенгтсона розтанула так само швидко, як ваше морозиво на палючому сонці. В центрі поля відверто гальмував з переміщеннями, позиційно помилявся й грубив один з психологічних центрових команди, найвідоміший гравець у її складі Уїлсон Паласіос.

Тим не менше, в другій грі з Еквадором Гондурас ніби воскрес! Щоправда, на деякий проміжок ігрового часу… Згаданий Костлі поклав лік м'ячам команди на турнірі, і «Катрачос» навіть повели у рахунку на початку тридцятої хвилини першої половини гри. Однак вже за сто вісімдесят секунд через дитячі позиційні помилки Валенсія, котрий не Антоніо, рахунок зрівняв, а в другому таймі Еквадор суперника вже не відпустив – мінімальна перемога південних американців.

Матч зі Швейцарією для Гондурасу не вирішував нічогісінько, однак поняття «честі прапору» цій команді, вочевидь, знайоме набагато гірше її, ніж попередникам. Якщо у 2010 році команда Руеди приваблювала своїм бажанням битися за кожен клаптик поля, то цей Гондурас грав, відштовхуючись від свого примхливого настрою. Три м'ячі без відповіді зі своєї сторони вдруге на турнірі – цього разу від Швейцарії – стали логічним закінченням непереконливих зусиль «Катрачос» на мундіалі.

Кращий на турнірі

Вочевидь, знайти кращого в команді, якої ледь вистачило на єдиний забитий на турнірі м'яч, вкрай важко. Проте, відштовхуючись від тверезої логіки та результатів команди, заслужив відзнаки автор голу збірної Костлі. Досвідчений нападник клубу «Реал Еспанья» забив 32-й гол за національну збірну й трохи наблизився до національного рекордсмена Карлоса Павона, на рахунку якого 57 влучних пострілів.

Гірший на турнірі

У царстві суцільних невдач збірної Гондурасу визначити гіршого так само важко. Гра імовірного «генералу» півзахисту Уїлсона Паласіоса ніколи не вражала у сенсі креативної складової, однак на цьому чемпіонаті екс-гравець «Тоттенхему» не був схожим на себе навіть у виконанні своїх безпосередніх, звичних обов’язків – не перекушував опонентів у центрі поля.

Найбільш пам’ятний момент

Емоції команди після забитого Еквадору м’яча. Психологічно вихолощений Гондурас на декілька миттєвостей відчув просте футбольне щастя. До слова, на чемпіонаті світу в ПАР на рахунку тієї, показової команди з центральної американської країни, забитих м’ячів не було взагалі…