Сплячий вулкан-2. В гостях у найпопулярнішого клубу Ісландії

У другій частині розповіді мова піде про ісландського гранда, який переживає зараз не найкращі часи.

Спочатку візит вашого автора в Ісландію передбачав всього два футбольних пункти. Похід на матч Ісландія - Україна і візит на стадіон ФК «Валюр», який оформив чемпіонство у минулий вікенд, органічно вписувалися в графік прогулянок по Рейк'явіку і трохи розбавляли концентрований потік вражень від природи острова.

Зважаючи на те, що я вирушив у цю неймовірну країну на правах вболівальника, турботи про пошук житла теж лягали на мої плечі. Після двох днів у хостелі біля стадіону «Валюра» прийшов час міняти дислокацію. Новий хостел знаходився на самому березі океану і неподалік від головних визначних пам'яток Рейк'явіка.

Неймовірний краєвид з вікна хостелу

Крім цього мою увагу привернули вежі освітлення, які височіли в декількох кварталах від хостелу. Як виявилося, ці прожектори заливали світлом тренувальні поля навколо стадіону «КР-воллюр», на якому проводить домашні матчі найпопулярніший клуб країни – «Кнаттспірнюфелаг Рейк'явікур» або ж просто КР.

Як і у випадку з «Валюром», повноцінною ареною «КР-воллюр» назвати складно. Одна трибуна на дві з половиною тисячі чоловік і натуральний газон, з якого відкривається шикарний вид на тренувальні поля. Варто зазначити, що у 8 з 10 учасників елітного дивізіону чемпіонату Ісландії саме натуральний газон, а «синтетику» використовують тільки 2 клуби. Один з них – чемпіон-2017 «Валюр», і саме це називають ключовою складовою успіху команди.

Адміністративна будівля клубу розташовується відразу за полем, і потрапити в нього в звичайний робочий день досить просто. Спочатку метою мого походу на стадіон став пошук фан-шопу і футбольних сувенірів з Ісландії. Добути хоч що-небудь на «Валсволлюре» не вийшло з досить кумедної причини. Не так давно «Валюр» підписав контракт з компанією Macron, а однією з умов угоди стало надання ексклюзивного права на продаж атрибутики з логотипом клубу. Інакше кажучи, клуб змушений був закрити фан-шоп на стадіоні, а продукцію з його емблемою тепер можна придбати тільки у фірмовому магазині Macron в іншому районі міста.

У випадку з КР фортуна була більш прихильною до мене, і вже при вході в офіс я виявив невелику будку з обмеженим набором атрибутики. Судячи з усього, гість з України став першим відвідувачем цієї будки за довгий час. Нудьгуючий дідусь, який гордо сидів всередині комірчини, серйозно пожвавився і в нас зав'язався діалог. Після кількох хвилин розмови чоловік зателефонував одному з менеджерів клубу і повідомив, що журналіст з України був би радий з ним поспілкуватися.

Щоб скрасити очікування ми вирушили до кімнати трофеїв клубу. Тут були зібрані кубки різноманітних форм і розмірів, якими розжилися всі 11 секцій КР за більш ніж столітню історію.

Найстаріший кубок, який вдалося виявити на полицях – скромна чаша за перемогу в чемпіонаті країни 1927 року.

В Ісландії вміють шанувати історію, а у КР вона стала справжнім культом, адже цей клуб не лише найтитулованіший, але і найстаріший у країні. Він був заснований групою молодих людей ще в 1899 році. Якийсь Джеймс Фергюсон, якого занесло сюди з Британських островів, пояснив хлопцям правила популярної на його батьківщині ігри і ті з радістю підхопили нову розвагу. Вони знайшли собі придатний майданчик, на якому щотижня по-різному позначали межі поля, і грали між собою, адже другий футбольний клуб в Рейк'явіку з'явився лише через 12 років.

Аж до 1910 року КР не мав керівництва. Хлопці рівномірно розподілили обов'язки між собою і цілком справлялися зі своїми ділянками роботи. Після 12 років існування організаційна структура зазнала невеликих змін, і клуб отримав свого першого президента. Ним став Торстейн Йонссон, який довгий час збирав гроші на м'ячі та форму команди. Досі його фотографія на «Алеї слави» суттєво вирізняється на фоні інших президентів столичного клубу. Він був дуже молодий, коли йому довірили керівництво КР, на відміну від сивочолих директорів, які керували клубом після нього.

Про це розповів вже представник нинішнього керівництва Свенбьорн Торстейнссон. За його словами, маринувати всі досягнення «Рейкьявікура» в одній кімнаті в офісі клубу – справжній злочин. Зовсім недавно було затверджено проект будівництва другої трибуни, в якій буде розташовуватися музей КР. Представники клубу вже ведуть переговори з уболівальниками і колишніми гравцями з метою дістати цінні експонати для майбутнього музею.

Також Свенбьорн підкреслив, якщо зустріти колишнього гравця або тренера КР можливо, то колишнього вболівальника – ніколи. «Більше 10% населення Ісландії (близько 30 тисяч чоловік) підтримує КР. Уявіть собі наступну ситуацію: Ви середньостатистичний житель Рейк'явіка. Ваш будинок знаходиться в східній частині міста, і ви ходите на стадіон «Брейдабліка». Напевно Ви підтримуєте свою команду, але що трапиться, якщо ви переїдете? Ви почнете водити свою дитину на заняття в найближчу секцію, ходити на стадіон свого «нового» клубу та підтримувати його».

«З нашими вболівальниками подібного не відбувається. У нас за спиною десятки трофеїв і величезна історія. Кожен, хто хоч раз доторкнувся до КР, залишається уболівальником КР назавжди. В Рейк'явіку 9 футбольних клубів, але їхати на матч з одного кінця міста в інший вболівальники готові тільки заради КР», - підкреслив менеджер.

Це стосується і футболістів. Нагадаємо, джентельменська угода не дозволяє клубам переманювати ані готових футболістів, ані дітей з футбольних секцій, підконтрольних конкурентам. Тільки от КР, незважаючи на його ресурси, і не доводиться думати над цим. Гравці самі усвідомлюють статус клубу і готові на багато що, щоб у нього потрапити.

Іноді це призводить до того, що у КР занадто багато випускників з юнацьких і молодіжних команд, яким немає місця в першій команді. Але клуб не розлучається з ними, а допомагає їм влаштуватися в житті. Якщо у хлопця є задатки непоганого виконавця, то йому знаходять клуб слабший, якщо ж випускник футбольної секції не зможе реалізувати себе як гравець, то йому допомагають працевлаштуватися або ж дають можливість навчитися тренерському мистецтву всередині клубу. Додатковий привід для гордості – 4 тренера з клубів вищої ліги чемпіонату Ісландії в свій час пройшли через структуру КР.

Що стосується гравців, то тут у столичного клубу невеликий провал. Для нинішньої збірної Ісландії КР підготував тільки двох виконавців – основного (Ханнеса Тора Хальдорссона) і запасного (Рунара Рунарссона) воротарів. Цікаво, що вони обидва вирушили на континент відразу після чемпіонського сезону-2013, і з тих пір клуб має серйозні проблеми з голкіперами.

Така кадрова криза призвела до 4-літнього періоду без чемпіонського титулу і до відсутності виплат за трансфери гравців, які раніше перебралися на континент. Заробити КР допомагають єврокубки, в яких він виступає вже 10 років без перерви. У Лізі Європи столична команда регулярно виходить у другий кваліфікаційний раунд, а іноді добирається аж до третього. У поточному сезоні КР в Q2 постраждав від «Маккабі» з Тель-Авіва, але свої 450 тисяч євро заробив. А це, на секундочку, чверть бюджету клубу.

Мій співрозмовник зазначив, що чоловічий футбольний клуб КР приносить 95% доходів всієї спортивної організації КР (Рейк'явік), в яку входять 11 різних секцій. Це стосується як надходжень від спонсорів, так прибутку від уболівальників. Спонсори зацікавлені в тому, щоб асоціюватися з брендом КР, однак їм не цікаві жіночий футбол, гандбол та інші види спорту. За підсумками нещодавнього дослідження «Кнаттспірнюфелаг Рейк'явікур» став шостим у списку найбільш популярних брендів в Ісландії. Вище нього розташувалися тільки світові гіганти на кшталт Apple, Pepsi та інші. Наступний футбольний клуб в цьому рейтингу опинився на 15 сходинці.

Менеджмент клубу робить все можливе, щоб привернути інтерес і до жіночого футболу, але це не приносить дивідендів. Незважаючи на всі зусилля керівників КР, титульний спонсор футбольної команди відмовився додатково платити за рекламу на футболках жіночої команди. Саме тому вона змушена міститися (зарплати, харчування, інвентар) повністю за рахунок чоловічої команди і її спонсорських контрактів.

Кілька років тому клуб витратив 60 тисяч євро і запросив кращих акторів країни для створення промо-ролика, який повинен був привернути увагу до чемпіонату Ісландії серед жінок. Відео вдалося на славу і навіть номінувалася на звання кращого промо-2013, однак не принесло ніяких результатів. У світлі сексистського скандалу з рекламою жіночого футболу на телеканалах «Футбол 1/2» (провокаційний анонс матчу Україна-Хорватія вже встигли видалити з Youtube, але не з інших ресурсів) не маємо права не поділитися роботою ісландських маркетологів.

А ви б пішли на футбол після такої реклами?

«На матчах жіночих команд іноді відбуваються зовсім абсурдні ситуації», - розповідає Свенбьорн. «На останній грі я побачив як дівчатка, які виходили на поле за руки з футболістками, збиралися покинути стадіон відразу після стартового свистка. Я в подиві почав розпитувати про причини, а вони незворушно заявили, що у них є справи поцікавіше».

З фінансової точки зору КР рятує те, що земля навколо стадіону повністю належить клубу. Тобто, тренувальні поля і найближчі будівлі – власність клубу і якщо хтось їх вирішить орендувати, то гроші підуть безпосередньо в бюджет КР.

Коли наша розмова із Свенбьорном підійшла до кінця, і ми попрямували до виходу з офісу, нам назустріч зайшов чоловік у діловому костюмі. Можливо, він так і вислизнув би від вашого автора, але мій співрозмовник вчасно повідомив, що ця людина – президент Ісландії. Гвюдні Йоуханнессон, чинний глава держави, кожну п'ятницю приходить на «КР-воллюр» щоб пограти в футбол у спортзалі.

Ісландців можна критикувати за низький рівень футболу або напівпрофесійність їх ліги. Але нам варто було б багато чому у них навчитися. Тут вміють жити за коштами і дають можливість займатися спортом абсолютно всім дітям. А ви бачили хоч одного з наших президентів або чиновників на спорт-майданчику не в момент перерізання стрічки або показового мазка пензлем?