Це кінець. Чому помирає голландський футбол

Таке вже було в 1980-х роках. Тоді збірна Нідерландів не пройшла кваліфікацію до відразу трьох великих турнірів: чемпіонату Європи 1984 року і чемпіонатів світу 1982 і 1986 років. Але тоді ціла когорта голландських футболістів стояла на порозі своєї величі: Рууд Гулліт, Марко ван Бастен, Франк Райкард, Рональд Куман. У фіналі Євро-88 ця команда обіграла збірну СРСР і виграла свій перший і єдиний міжнародний трофей.

Навряд схожого можна очікувати зараз. Провідні голландські клуби на міжнародній арені повільно скочуються у прірву. Недавній вихід Аякса в фінал Ліги Європи - більше виключення з правил, пов'язане з тренером, хоча «тотальна» формула прекрасно працювала протягом усього турніру аж до програної зустрічі з МЮ. А збірна країни зіткнулася з найглибшою за останні 30 років кризою.

Нація з багатою футбольною культурою просто зупинилася в розвитку (в футбольному сенсі, звичайно ж). Пропуск одного великого турніру можна розцінити як невезіння, але пропуск двох відразу - Євро-2016 і ЧС-2018 - виглядає як недбалість.

Найтемніший час - перед світанком, але промінчик надії для голландського футболу ще не скоро прорветься крізь темряву. Проблема, як завжди, комплексна.

На Євро-2012 голландці вилетіли ще на груповому етапі, не взявши жодного очка, і Берт ван Марвейк - тренер, який вивів команду у фінал ЧС-2010 - покинув свій пост. Відбулося друге пришестя в збірну Луї ван Гаала - і він став одним з найкращих за останні роки кадрових рішень з боку керівництва голландського футболу.

Склад збірної суттєво омолодився. У відборі до ЧС-2014 команда втратила лише два очки, а на самому турнірі зламала «тотальні» догми і зіграла в контратакуючий футбол з п'ятьма захисниками. Ван Гаал говорив, що так легше оборонятися, адже у вас є три центральні захисники, розташованих один до одного на відстані не більше 15 метрів, а крайні захисники, якщо правильно вибирати момент, практично завжди відкриті.

Завдяки зухвалим тренерським рішенням голландці каменя на камені не залишили від збірної Іспанії, перемігши з рахунком 5:1, і дійшли до півфіналу турніру. Ван Гаал заклав хороший фундамент для своїх наступників, адже він заздалегідь оголосив, що піде зі збірної після ЧС-2014.

З цього моменту в Нідерландах стали безвідповідально ставитися до вибору тренерів.

Посеред сезону 2013/14 стало відомо, що Рональд Куман покине Фейєноорд після трьох років роботи. З огляду на вік складу збірної і методи Кумана, він був хорошим варіантом на зміну ван Гаалу. Однак його кандидатуру навіть не розглядали.

Йдучи, ван Гаал чітко показав, як повинна грати ця команда в 21-му столітті. Але повернувся Гус Хіддінк і зруйнував абсолютно все. Голландці жахливо почали кваліфікацію до Євро-2016 і Гуса звільнили. Замість нього був призначений його ж помічник Данні Блінд, від якого цього разу вже чекали змін. Але не дочекалися - команда не вийшла на чемпіонат Європи, а від її гри хотілося плакати.

Чергова відставка. Вагон часу до початку відбору до ЧС-2018, щоб розібратися в ситуації. Але в Нідерландах знову вирішили довіритися людині з минулого. Звичайно, Дік Адвокат виступив краще, ніж у відборі до Євро-2016, але все одно провів одну з найгірших в історії кваліфікаційних кампаній і на чемпіонат світу не вийшов.

Проблема навіть не в тренерах. Проблема в тому, що футбольні голландські чиновники намагаються «захистити атакуючі принципи гри команди». Жодного разу не жарт.

Поки романтики в Федерації вірили в філософію, Луї ван Гаал на ЧС-2014 висловлював своє переконання в тому, що в сучасному міжнародному футболі немає умов для романтизму. Або ти граєш на результат, або ти романтик. Сучасний футбол набагато швидше, ніж був в епоху розквіту «тотальних» ідеалів.

Труднощі з розривом зв'язків між поколіннями - ще один фактор в загальному комплексі проблем. Коріння йде у «втрачене покоління», яке виграло молодіжний чемпіонат Європи 2007 року. З усього складу тієї команди тільки два футболісти вийшли на більш-менш серйозний рівень: Ройстон Дренте (став найкращим гравцем турніру), який вже завершив кар'єру і став репером, і нападник Райан Бабель, який грав проти Швеції.

Національна збірна через відсутність варіантів продовжувала спиратися на ветеранів Роббена, ван Персі і Снейдера, і навіть дійшла до призових місць на чемпіонаті світу: до фіналу в 2010-му і до півфіналу в 2014-му. І зв'язок з ними не розірвано до сих пір, хоча всі вже не ті, що раніше, а єдиний, хто ще пару років міг би вести команду за собою - Ар'єн Роббен - оголосив про завершення міжнародної кар'єри.

Хто замість? Мемфіс Депай здатний видавати яскраві матчі, але робить це дуже рідко. Вінсент Янссен поки безуспішно намагається завоювати довіру тренера Тоттенхема. Класі бореться за місце в складі Саутгемптона. Розхвалений свого часу Марко ван Гінкель не знайшов себе в Челсі і другий рік грає в оренді за ПСВ. Сілессен в Барселоні отримує тільки зарплату. А дійсно хорошому півзахиснику Кевіну Строотману реалізувати свій потенціал в Європі завадила травма.

Багато футболістів йдуть з Ередівізії в АПЛ, а потім швидко повертаються назад. В Англії оголюються їх недоліки, які зазвичай ігноруються в Нідерландах і практично прирікають гравця на вічне існування у в'янучій лізі. Останнім часом від розповідей про перспективного хлопця з Фейєноорда/Аякса/ПСВ скаути кривляться, немов скуштували лимона. Для великих клубів купівля голландського футболіста більше не є цікавою інвестицією. Існує думка, що Ередівізія стала повільнішою лігою з більш розміреним темпом, що ніяк не вписується в рамки сучасного футболу.

Це відбилося і на скороченні кількості голландських тренерів в провідних європейських лігах. Якщо клубу терміново потрібен головний тренер посеред сезону, ніхто не стане дивитися в бік Амстердаму. Топ-5 представляють лише дві особи: Рональд Куман (Евертон) і Петер Бош (Боруссія Дортмунд). Тоді як Франк де Бур через свій неквапливий контроль м'яча був звільнений з Кристал Пелас, а на Олд Траффорд не прижився навіть найуспішніший голландський тренер останніх років Луї ван Гаал.

Тепер всі надії на омолодження складу збірної Нідерландів покладаються на покоління гравців, які народилися в середині-кінці 1990-х років. Деяких вже відкрив Петер Бош, дійшовши в минулому сезоні з Аяксом до фіналу Ліги Європи. Середній вік нинішньої збірної становить 25,2 року, що менше, ніж у будь-якій команді, яка виступала на Євро-2016.

Однак для комплектації конкурентоспроможної команди, яка зможе повернутися на свій історичний рівень, голландцям знадобиться більше, ніж пара-трійка талановитих гравців. Тепер потрібно більш серйозно поставитися до гравців, які народилися на початку 2000-х, які тільки наближаються до дорослого професійного рівня, і визначити для себе: захист атакуючих принципів або футбол в ісландському стилі.

Поки ж потрібно якомога швидше змиритися з тим фактом, що збірна Нідерландів більше не належить до флагманів світового футболу. Ередівізія в'яне як турнір і викликає сумніви в здатності послужити мостом на топовий рівень, а голландські футболісти на ринку сильно втрачають в ціні. Прийшов час переосмислити все, що відбувається, а успіх аяксу в Лізі Європи нехай стане надією. Можливо, цього разу потрібна не настільки революція, як еволюція. Буде боляче, але інакше - ніяк.