Чемпіонат світу FIFA
Чемпіонат світу FIFA

Чемпіонат світу FIFA - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.

Шість вершників Апокаліпсису. Про причини провалу збірної Італії


"Батьки" ганьби "Скуадри Адзурри"

Шість вершників Апокаліпсису. Про причини провалу збірної Італії

Леон Вургафт Автор UA-Футбол

Вперше з 1958-го року збірна Італії не вийшла на Чемпіонат Світу. Президент Федерації Футболу Італії (FIGS) Карло Тавеккіо говорить про Апокаліпсис, журналісти - про "нестерпну ганьбу", "незабутню пляму", "історичне приниження", "безпрецедентну бурю", "кінець світу". Журналіст Gazzetta dello Sport Фабіо Лікарі навіть не здатний знайти відповідний епітет: "Якщо навіть невихід з групи у фінальних стадіях попередніх Чемпіонатів Світу ми вважали національною трагедією, то як назвати це?" Легендарний Джанлуїджі Буффон залишає збірну в сльозах, так і не досягнувши рекордного шостого Мундіалю. З ганьбою йдуть й інші її знакові гравці - Даніеле Де Россі, Джорджо К'єлліні, Андреа Барцальї. При цьому головними винуватцями є не вони. Точніше, вони повинні розділити свою провину з іншими людьми. Зазвичай у перемог чимало батьків, батьком ж провалу ніхто не бажає бути. Що ж, для цього й існують журналісти. Спробуємо виділити шість головних "вершників" італійського Апокаліпсису. Слід лише зазначити, що більшість винесених в підзаголовки імен - збірні образи, що уособлюють глибокі проблеми італійського футболу.

Федеріко Бернардескі

Протягом кризових років Серія А стала притулком для немолодих іноземних екс-зірок, що догравали тут, і просто для посередніх легіонерів. Неманья Відіч, Ешлі Коул, Патріс Евра, Рауль Альбіоль трохи дали цій лізі, та здебільшого забрали місця у молодих італійців. Не кажучи вже про гравців рівня Леандро Кастана, Аделя Таарабта та Кевіна Константа. Втім, у сезоні 2016/17 в лізі відбувся молодіжний бум. Деградуюча Серія А нарешті пішла іншим, правильним, шляхом і попередній сезон став одним з найкращих у 21-му столітті і найврожайнішим на голи (2.96 за матч - перше місце серед ліг Топ-5) з початку 50-х. Прорив Андреа Белотті, Роберто Гальярдіні, Даніеле Ругані, Алессіо Романьолі, Джанлуїджі Доннарумми, Лоренцо Пеллегріні, Маттіа Кальдари, Леонардо Спінаццоли, Федеріко К'єзи дав надію на відродження. А головною зіркою нового покоління і головним, а то й єдиним кандидатом на спадщину легендарних "десяток" збірної (Роберто Баджо, Франческо Тотті) став Бернардескi.

Однак у сезоні 2017/18 і молодь наздогнав своєрідний "синдром другого сезону". Ругані навіть за постійних травм захисників "Ювентуса" програє конкуренцію, як і Пеллегріні в "Ромі", "Мілан" та його молодь почали сезон провально, гравці посередніх "Аталанти", "Торіно" та "Фіорентини" не додають. А Бернардескі безнадійно застряг за спиною Пауло Дибали і не отримує шанс навіть при тому, що аргентинець забив лише одного разу в останніх дев'яти матчах у всіх турнірах і виглядає слабко. Звісно, знакового гравця клубу, лише на продажу якого реально заробити 120-150 мільйонів євро, ніхто в запас не садитиме. Як наслідок - 6-7 гравців, яким вже виповнилося 30, виходять на вирішальні матчі Відбору на Чемпіонат Світу в стартовому складі. І провальні результати матчів осені 2017-го року порівняно з попередніми - дві перемоги в шести матчах проти п'яти в тих самих шести - також не випадкові.

Шість вершників Апокаліпсису. Про причини провалу збірної Італії - изображение 1

Власне, процеси, що відбувалися в італійському футболі, неминуче повинні були призвести до такого результату "Скуадри Адзурри". З іншого боку, нині є майбутнє. Вищезгадана талановита молодь переживе свою кризу і незабаром поведе збірну вперед. Вона просто не встигла підставити плече ветеранам.

Пауло Дибала

Останніми днями однією з головних тем в італійському футболі стали легіонери. Чимало вважають засилля іноземців однією з головних причин провалу збірної. Особливо резонансними були висловлювання захисника "Сассуоло" Паоло Каннаваро та наставника "Тернани" з Серії Б Сандро Поческі. "Падіння почалося не сьогодні, а 15 років тому, коли легкі гроші манили до нас звідусіль слабких гравців, які займали місця наших хлопців. Вони отримали славу та популярність за наш рахунок". Останній ж висловився ще жорсткіше, через що "під тиском громадськості" йому довелося вибачатися. "Раніше ми фізично переборювали всіх. Нині нас побили і ми скаржимося через це. Ось що відбувається, коли ти приводиш цих чужинців. Ми розучилися грати жорстко". І обом неможливо заперечити.

У попередньому пункті ми вже освітили цю проблему. Додамо лише, що в п'яти провідних клубах ліги легіонери у сезоні 2017/18 отримали 75-85 відсотків ігрового часу. Серед одинадцяти найкращих бомбардирів ліги лише двоє - італійці. А скільки італійських центральних захисників з початку сезону хоча б одного разу отримали місце в стартовому складі "Роми", "Наполі", "Лаціо" або "Інтера"? Відповідь - жодного. А мова про чотирьох з п'яти лідерів ліги.

Чіро Іммобіле

Трійка захисників BBC та присутність Буффона змусили не помічати глибину проблеми італійських захисників. Опорника в Італії можна було знайти навіть у найгірші часи. Смерть "треквартісти" успішно пережили не лише в Італії, але і у всьому світі - навіть у Серії А популярні тактичні схеми не передбачають таку позицію. А ось що стосується нападників... На Євро-2012 та ЧС-2014 грала пара Маріо Балотеллі-Антоніо Кассано. Проблеми якої всім відомі. Стефан Ель-Шаараві став вінгером. На Євро-2016 довелося виставляти посередню 30-річну пару Граціано Пелле (тоді "Саутгемптон") - Едер (лава запасних "Інтера"), а головним посміховиськом Інтернету в підсумку став Сімоне Дзадза.

Нині, здавалося, збірна все ж знайшла форвардів. Андреа Белотті здатний стати зіркою світового рівня. А капоканноньєре Серії А сезону 2013/14 Чіро Іммобіле знайшов себе після кількох років кризи і в сезоні 2017/18 є найкращим бомбардиром ліг Топ-5 з 14-ма голами, а також найкращим асистентом ліги. Однак обом бракує класу, характеру та досвіду. Філіппо Індзагі, Алессандро Дель П'єро, Крістіан Вієрі, Лука Тоні були спроможними знайти гол в будь-якій ситуації і за будь-якої оборони. Чіро та Андреа розвалюються під тиском і не здатні використовувати шанси перебуваючи поза власною зоною комфорту. І це не дивує, враховуючи, що перший донині відзначався в клубах без особливих амбіцій і провалювався в амбітних, а другий в амбітних ще й не грав.

Шість вершників Апокаліпсису. Про причини провалу збірної Італії - изображение 2

До речі, провал Іммобіле - це ще й провал нинішнього покоління збірної, покоління 25-28-річних. Невдачу Італії часто порівнюють з голландською, і в цьому є раціональне зерно. Останніми роками у деяких матчах "помаранчевих" в стартовому складі не було жодного гравця у віці 25-31 років. Лише ветерани та молодь. Схожа ситуація й у лавах "адзуррі". Криза останніх років практично знищила (а точніше, і не народила) покоління, яке повинно було домінувати в збірній нині. Не дивно, що сплав занадто старих Буффона, Барцальї, К'єлліні із занадто молодими Белотті та Федеріко Бернардескі не спрацював. Він ніколи не працює. А сполучна ланка в особах Іммобіле, Лоренцо Інсіньє, Алессандро Флоренці виявилася занадто слабкою та нечисленною.

Марко Верратті

Якщо Бернардескі, Дибала та Іммобіле - скоріше образи збірні, які уособлюють системні проблеми італійського футболу, то Марко - образ конкретний. Саме його вважають лідером нового покоління збірної, саме його вважають "новим Пірло", лідером центру поля, системоутворюючим гравцем команди. "Барселона" полює за ним не перший рік, ПСЖ відбивається стомільйонними цінниками... Проблема в тому, що Марко - не Пірло. Між іншим, і в позитивному аспекті. Наприклад, у відборі він набагато жорсткіший та старанніший за Андреа. Та здебільшого - у негативному. Верратті відмінно бачить поле і володіє майже "пірловським" пасом. Однак йому бракує легкості попереднього лідера центру поля збірної. Бракує стабільності, вміння спрямовувати по 10-12 загострюючих пасів за матч із завзятістю машини. Бракує і удару по воротах здалеку зі стандартного положення та з гри. А головне - бракує лідерських якостей та спокою.

Пірло не раз заявляв, що просто не відчуває тиск. Марко під тиском губиться. В "Парі-Сен-Жермен" він не вважається одним з лідерів ані на полі, ані за його межами. Він просто виконує свою роботу. Як Дженнаро Гаттузо. А не бере гру на себе як Пірло. І результати не особливо вражають, оскільки парижани в катарську еру не здобули нічого, крім локальних успіхів. У збірній його намагаються виправдати тим, що в клубі він змушений грати в геть інший футбол. Намагаються навіть висунути на позицію "треквартісти". Забуваючи про те, що можна перетворитися з атакера на опорника (той же Пірло - лише один з багатьох прикладів). А ось з типового опорника на атакера - навряд чи. Та й чи можна раптом стати лідером? Особливо якщо у тебе на плечах до 25-ох років вже два величезні камені. Точніше, ганебних стовпи. 1:6 твоєї команди після 4:0 в першому матчі. І невихід твоєї збірної на Чемпіонат Світу вперше за 60 років.

Джамп'єро Вентура

Звісно, цей провал залишиться в першу чергу на тренері. Причому тут слід говорити про двох "коней", на яких прискакав цей "вершник" - тактичному та психологічному. Наставник празької "Спарти" Андреа Страмаччоні, який вважає себе учнем Вентури, заявляв, що від свого вчителя не слід очікувати переходу на схему 4-3-3. "Він як Джан П'єро Гасперіні, як Зденек Земан - йде своїм шляхом і не відступиться від нього". В цьому і проблема вищевказаних шаблонних тренерів. Вони маніакально віддані своєму "плану А" і обраним для його виконання гравцям, не розробляють "план Б" і в разі провалу початкових планів або одразу йдуть у відставку або починають кидатися від схеми до схеми, втрачають спокій, стають непослідовними і виглядають абсолютно відірваними від реальності. Саме тому Гасперіні та Земан не здобували більше, ніж 4-5 місця, хоча й мають чималу повагу вболівальників та фахівців.

Вентура не посідав вище шостого і ніколи не тренував гранди, хоча також має повагу оточуючих. Його шлях - 3-5-2 та вміння працювати з молодими гравцями. Що і принесло йому посаду тренера збірної.

Шість вершників Апокаліпсису. Про причини провалу збірної Італії - изображение 3

У Федерації бажали зберегти тактичну схему Антоніо Конте. А також вивести Белотті на світовий рівень завдяки тренеру, якому він й зобов'язаний кар'єрою. Втім, від схеми Вентура відмовився вже після двох перших слабких матчів, оголосивши перехід на ультраатакувальні 4-2-4. Та й про молодіжну революцію оголосив лише після них, до того задіюючи, наприклад, в атаці, тих самих Пелле та Едера. Мабуть, 28 відсотків володіння м'ячем в першому таймі домашнього матчу проти збірної Іспанії спонукали тренера на наполеонівські плани - відвести "Скуадру Адзурру" від традиційного італійського футболу і привести її до іспанського - володіння м'ячем, короткого пасу, гри на атаку. На виході виявилося, що нова Італія Вентури просто перекочує м'яч проти слабших суперників, не створюючи нічого і надто нагадуючи іспанців часів занепаду "тікi-таки". А в матчі проти "Фурії Рохи" все та ж авантюрна схема виявилася провальною - двійка опорників була залишена на поталу трійці центральних півзахисників суперника.

В підсумку 69-річний алленаторе почав випробовувати інші схеми, до матчів плей-офф проти шведів повернувся до 3-5-2, але ця запізніла метушня ні до чого не призвела, крім "тисячі навісів у штрафний велетнів" (колумніст Gazzetta dello Sport Луїджі Гарландо). Та й в кадровому плані він діяв нелогічно. Вперте залишення одного з найкращих опорників ліги Жоржиньо поза списком викликаних до збірної з тезою "він не пасує моєму стилю гри". А потім виставлення його у стартовий склад збірної на офіційний матч вперше в житті саме у вирішальну мить. Залучення в цьому ж матчі (міланському проти шведів) Маноло Габбьядіні, що стало лише його другим офіційним "стартом" за збірну. Вихід Алессандро Флоренці на позицію, на якій не грав більше двох років - в центрі поля. Власне, залучення гравця "Роми" в такому матчі після року відсутності через розрив хрестоподібних зв'язок коліна. Вперте задіяння протягом усього Відбору прямолінійного Антоніо Кандреви, який продовжував сипати неточними "кросами". Ігнорування найяскравішого гравця Італії Лоренцо Інсіньє у вирішальних матчах плей-офф і задіяння його протягом 14-ти хвилин на позиції опорника (!!!), що шокувало навіть партнерів неаполітанця по команді, які невпинно запитували його протягом матчу: "Чому ти там граєш?". Відсутність довіри молоді попри всі заяви. І помилки він не визнавав, при цьому не гребуючи відвертою брехнею на кшталт "я завжди говорив, що якщо не Де Россі, то Жоржиньо" та "я не говорив, що готовий піти у відставку" після того як сказав зворотнє на камеру. Вибачатися тренер погоджувався лише за результати, кажучи, що "програв лише два матчі", в команді "нічого не зламано" і "немає ігрових проблем". Ну а слова "я не очікував, що шведи настільки міцні фізично" (все одно, що не очікувати володіння м'ячем від іспанців або великої кількості голів в матчах команд того ж Земана) і постійні скарги на суддівство в матчі проти скандинавів стали останньою краплею.

Не знайшов Вентура і спільну мову з гравцями. Термінова нарада останніх за його відсутнoсті після матчу з Македонією (1:1), на якому обговорювалася й тактика, сварка з гравцями після матчу в Швеції також навколо тактики (за повідомленнями преси, Джамп'єро навіть погрожував підопічним подати у відставку ще до матчу-відповіді), груба відмова Даніеле Де Россі виходити на заміну у понеділок, оскільки "нам потрібна перемога, а не нічия" з вказуванням пальцем на Лоренцо Інсіньє. Та й загалом збірна виглядала апатичною, позбавленою бажання та настрою. "Ми не вийдемо на Чемпіонат Світу через страх. Ми поїхали до Швеції і боялися грати там. Так не можна. Якщо я побачу, що моя команда боїться, я просто одразу подам у відставку і закликатиму знайти сміливiшого тренера, ніж я". Цей уривок з вищезгаданого інтерв'ю Поческі навіть не потрібно коментувати. Вентура не встиг привести збірну до іспанського стилю, зате встиг відвести від традиційного італійського - того самого, який дозволяє вигризати перемоги, дозволяє забивати і вигравати навіть за слабкої гри.

Карло Тавеккіо

Риба гниє з голови. Навіть в останні роки можна згадати два яскравих випадки, коли немолодого тренера призначали в збірну (або залишали) з метою виховати молодь. Спроби Вісенте Дель Боске та Фатіха Теріма закінчувалися провалами. Двоє останніх, а також Ангел Йорданеску та Михайло Фоменко провалилися зі своїми збірними на Євро-2016, невдало виступила і Хорватія Анте Чачіча, якому також за 60. Все це не навчило керівництво Федеркальчо, яке призначило головним тренером 69-річного фахівця без будь-яких досягнень.

Подейкують, що причина цього - бажання заощадити зарплатню після 4.5 мільйонів євро на рік, забраних Конте. Що ж, Федерація заощадила не лише 6 мільйонів зарплатні протягом двох років, але й витрати на подорож до Росії. Та ще й очікує заощадити на компенсації за звільнення, тому Вентура станом на ранок середи все ще на своїй посаді.

Шість вершників Апокаліпсису. Про причини провалу збірної Італії - изображение 4

До речі, і призначення нинішнього наставника "Челсі" попередником Тавеккіо Джанкарло Абете в результаті не принесло користь збірній. Оскільки Конте вичавлював всі соки з "старих" (і вичавив, вивівши напівмертву збірну до чвертьфіналу за відмінної гри) замість того, щоб влаштувати зміну поколінь, таку потрібну "Скуадрі Адзуррі". Тож на смітник викинуті не два, а чотири роки. Якщо не більше, оскільки італійським футболом керують все ті ж люди, які довели його до Кальчополі, а лігу - до відвертого ослаблення. Керують тими ж методами і з тією ж "прогресивністю", не борючись з проблемами, а навіть створюючи їх. Немає централізованої програми розвитку футболу, немає нових стадіонів та тренувальних комплексів, немає боротьби з низькою відвідуваністю, корупцією, непрозорими бюджетами, навіженими президентами та їх зв'язками з темними особами. Залишається лише знову процитувати Паоло Каннаваро: "Ми сягнули дна, і нарешті почнеться реформація нашого футболу. Скажіть "прощавайте" муміям, що контролюють італійський футбол. Дайте місце молоді на полі та за його межами. Забирайтеся з нашого шляху, дякую".

Фото - Getty Images, Zimbio.com

Оцініть цей матеріал:
Коментарі
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Цап-царап (Харків)
В тему:
http://www.bbc.com/ukrainian/media-41987416
Відповісти
0
0
Повернутись до новин
Коментарі 5
Цап-царап (Харків)
В тему:
http://www.bbc.com/ukrainian/media-41987416
Відповісти
0
0
S_Shvets (Киев)
Ледь не кожен пункт можна співставити з українськими реаліми. Різниця в тому, що італійці зроблять правильні висновки і через чотири роки дійдуть мінімум до чвертьфіналу ЧС, а через шість виграють Євро, а ми з великою долею вірогідності знову втратимо час на обговорення "як краще?", так і не приступивши до дії
Відповісти
0
0
clear (Haifa)
Нині італійським футболом керують близнюки українських керманичів. І йти вони не бажають. В Голландії те ж саме. Вони не зробили висновки і знову пролетіли. З італійцями це теж може статися. З дев'яти останніх великих турнірів шість провальних
Відповісти
0
0
avatar
андрей1981 (Черкаси)
Хтось зробить правильні висновки, а хтось знову дістане розпечатку від Паніні і скаже: по володінню мячем ми на першому місці, по гольовим атаками ми на першому, а чого ми на третьому в таблиці... ну так вийшло, але цифри не брешуть
Відповісти
0
0
avatar
beatles (Крыжополь)
Все правильно.
Відповісти
0
0

Новини Футболу

Найкращі букмекери

Букмекер
Бонус