Ведені Навасом. Чи готова Коста-Ріка повторити успіх попереднього мундіалю

Коста-Ріка - володар призу глядацьких симпатій на минулому мундіалі в Бразилії. Чотири роки тому команда Хорхе Пінто ввійшла в історію своєї країни - дійшла до чвертьфіналу, в якому лише по пенальті поступилась Нідерландам, але надовго вбила пам’ять про себе у вболівальницькі голови. Так-так, всі ми любимо ці голлівудські історії. Як і сподіваємось та чекаємо їхнього продовження.

Історія

Вперше до фінальної частини чемпіонату світу Коста-Ріка пробилась 1990 року, хоча свій спортивний шлях почала на зворотному кінці століття - 1921 року. До цього були суцільні невдачі в кваліфікаціях, попри статус другої за силою збірної КОНКАКАФ в 50-х і 60-х роках (після Мексики, звісно).

На інших фронтах було веселіше. До дебюту на мундіалях костариканці по три рази перемогли на Золотому кубку КОНКАКАФ та тричі брали бронзу континентальної першості. От тільки вихід на перший в історії країни ЧС постав своєрідним Рубіконом для збірної - після нього “тріколор” ще не вдавалось стати чемпіоном Північної Америки, а найкращим показником тут за цей відтинок є срібло 2002 року в Штатах.

Натомість, почастішали вдалі відбори на чемпіонати світу. Після мундіалю в Італії, костариканці ще брали участь в ЧС в Японії та Кореї, Німеччині та Бразилії, де і сягнули свого спортивного піка. Поки що.

Шлях на ЧС-2018

Як бувало в середині ХХ століття, в минулому відборі Коста-Ріка фінішувала одразу за першою Мексикою. Тільки тепер це дало можливість прямого виходу на чемпіонат світу. Таке право костаріканці вибороли достроково, не кажучи вже про мексиканців, від котрих команда Оскара Раміреса відстала на 5 балів. Найбільше цьому зраділа Панама - вона в останньому турі відбору обіграла немотивованих героїв цього матеріалу і теж стала учасником мегафоруму в Росії.

Все логічно. У Коста-Ріки у відборі - у двох фінальних його раундах - друга найкраща оборона (знову після Мексики) та третя найкраща атака (після мексиканців та сильних нападом, але слабких захистом американців, котрі відбір провалили). Натомість Штати паралельно виграли домашній Золотий кубок минулого літа, в півфіналі якого й вибили “тріколор”. До речі, фактор домашнього поля важливий і для підопічних Раміреса - у кваліфікації вдома вони не програли жодного поєдинку, на виїзді програвши лише двічі.

Тактика

При такому талановитому воротарю як Кейлор Навас костаріканцям логічно будувати гру від оборони. Базова схема Коста-Ріки - це 5-4-1 (яка легко трансформується в 3-4-3) з рідкісними варіаціями на кшталт 5-3-2. От тільки на ключових оборонних показниках це не позначається.

В п’ятому раунді кваліфікації (четвертий до уваги не беремо через рівень суперників типу Гаїті) на нуль “тріколор” зіграли менше половини матчів - 4 із 10-ти. З іншого боку, вони ні разу не пропустили більш як два, а двічі їм змогли забити лише Мексика і в останньому турі Панама (пам’ятаємо про мотивацію костариканців).

Зважаючи на рівень суперників у Північній Америці, розглянемо крайні спаринги колективу Раміреса. Після відбору Коста-Ріка зіграла чотири товарняки: проти Іспанії, Угорщини, Шотландії та Тунісу. З них лише британцям вони не програли - перемога 1:0. Ба більше, лише шотландцям костариканці й змогли забити. В решті матчів не спрацювали ні оборона, ні атака.

Схоже на те, що тактика 53-річного наставника команди, який ніколи не грав і не тренував за межами країни, працює лише в межах КОНКАКАФ. Потрібні зміни.

Зірки та надії

Кейлору Навасу успішна гра на ЧС-2014 (лише два пропущених поза межами серій пенальті) допомогла того ж літа перейти в “Реал”, в якому він досі основний голкіпер. Це з відривом робить його головною зіркою команди та одним з найдосвідченіших гравців збірної - більше за нього в складі Коста-Ріки зіграли лише Браян Руїз (капітан команди та форвард лісабонського “Спортінга”), Сельсо Борхес (півзахисник “Депортіво”) та Крістіан Боланьос (хавбек місцевої “Сапрісси”).

Як і годиться для сильної обороною команди, важливу роль в ній відіграє зіграність центрбеків. Тому успіх Коста-Ріки в Росії буде залежати від ігрової форми трійки Акоста - Уостон - (швидше за все) Кальво, які представляють колумбійський “Ріонеґро”, американську “Міннесоту Юнайтед” та канадський “Ванкувер Уайткепс” відповідно.

В атаці надії “тріколор” пов’язані з тим же Руїзом, форвардом лондонського “Арсеналу” Жоелем Кемпбелом (минулий сезон провів у оренді в “Бетісі”) та нападником “Лос-Анджелеса” Маркосом Уренья.

Слабке місце

Для оборонного стилю “тріколор” бракує забивного форварда. В п’ятому раунді відбору найкращим бомбардиром команди із трьома голами став основний нападник Уренья, а Кемпбел, Руїз і Боланьос забили по два. При цьому, Уренья та Кемпбел зараз намагаються повернути собі форму після пошкоджень і невідомо, в якому стані підійдуть до ігор на мундіалі.

Висновок

З-поміж усіх учасників ЧС-2018 в Росії вартість складу Коста-Ріки третя знизу після Панами та Саудівської Аравії. Тим не менш, в рейтингу ФІФА “тріколор” посідають умовно високе 25-те місце. За цим же показником вона є третьою за силою у власному квартеті на мундіалі - програє Бразилії та Швейцарії, але випереджає Сербію.

Оскільки боротьби за перше місце в цій групі не передбачається, костаріканцям випадає боротись за друге місце з швейцарцями та сербами. На папері це не виглядає нездійсненно. Але Коста-Ріка все одно є аутсайдером в цій компанії та одним із таких на турнірі в цілому.

З іншого боку, у Раміреса в розпорядженні досвідчений склад, половина якого творила дива на полях Бразилії й знає чого чекати і як діяти у великих матчах. Швидше сам Оскар може не дотягувати до підопічних в цьому плані й відчувати тиск тіні Хорхе Пінто на своєму сидінні на лаві запасних.

Тому очікувати від Коста-Ріки такого ж прориву, як чотири роки тому, не варто. Але забувати, що ця збірна поступово покращує свої виступи на мундіалях, також не розумно.