Чарівний Сон. Чому Південна Корея ризикує стати на Мундіалі командою одного гравця

Участь у чемпіонаті світу стала для збірної Південної Кореї звичною і рядовою подією. "Азіатські тигри" перетворилися на класичного завсідника мундіалів, з яким потрібно рахуватися, але від якого величних подвигів очікувати можуть хіба що затяті футбольні романтики. Південна Корея – це еліта азіатського футболу і типовий середняк на глобальній карті гри номер один. Вершина півфіналу, досягнута у 2002-му році, слугує для корейців маяком серед бурхливого моря боротьби за визнання і спонукає їх з більшим завзяттям вірити у власні сили. Хоча на найближчому чемпіонаті світу навіть вихід з групи стане чималим успіхом.

Вперше на чемпіонаті світу Південна Корея зіграла в 1954-у році, пройшовши в кваліфікації до мундіалю збірну Японії. Але той форум виявився для "азіатських тигрів" гірким досвідом – дві поразки з загальним рахунком 0:16. Наступного великого форуму довелося чекати 32 роки, зате після зняття прокляття кваліфікації корейці перетворилися на завсідника чемпіонатів світу.

Мундіаль 2018-го року стане для команди дев'ятим поспіль. Зазвичай усе завершувалося для корейців на груповій стадії, хоча двічі вдалося розірвати зачароване коло. Коли таке відбулося вперше, то посипалися іскри. Південна Корея відзначилася виходом до півфіналу на домашньому (в тандемі з Японією) чемпіонаті світу, не звертаючи уваги на нарікання суперників щодо сприятливого стосовно корейців суддівства. В історії результат залишиться назавжди.

В 2010-му "тигри" вийшли з групи, залишивши за спиною греків та нігерійців. Примітно, що на тому турнірі корейцям вистачило перемоги і нічиї для виходу у плей-офф, а аналогічні здобутки на мундіалі 2006 залишили "тигрів" на третьому місці квартету. Ось на цих трьох турнірах, - 2002, 2006, 2010 роки, - корейці здобували перемоги, чого не було на інших шести актуальних для команди чемпіонатах світу.

Кваліфікація в зоні Азії вмістила в собі чотири раунди, з яких для Південної Кореї актуальними були лише два. Цього сповна вистачило для виходу на мундіаль без зайвих нервових потрясінь.

На першому для себе етапі "тигри" впевнено виграли групу з вісьмома перемогами з можливих восьми. Не встояли Ліван, Кувейт, М'янма і Лаос. Примітно, що у восьми поєдинках майбутній учасник чемпіонату світу не пропустив жодного м'яча. Хоча вже в наступному раунді було по-іншому.

Потрапивши до компанії з Іраном, Сирією, Узбекистаном, Китаєм та Катаром, "тигри" зазнали трьох поразок і ще тричі втратили очки шляхом нічиїх. Це дозволило наростити незначну перевагу над конкурентами, посівши друге прохідне місце у секстеті. В цьому раунді збірна проявила себе доволі раціональною командою, перемагаючи і програючи виключно з різницею в один м'яч.

З вересня 2014-го по червень 2017-го зі збірною Південної Кореї працював німець Улі Штіліке. Власне, йому і належить левова частина досягнення корейців у кваліфікації, хоча німця чимало критикували за нестабільну гру. Власне, поразка від Катару стала останньою краплею, хоча наступник Штіліке Сін Тхе Йон здобув лише два очки з шести можливих.

Улі Штіліке продукував дві тактичних схеми: 4-2-3-1 і 4-3-3. Не можна сказати, що котрась з них була козирною – при обох формаціях Південна Корея демонструвала нестабільні результати. Сін Тхе Йон, заступивши до роботи, не став продовжувати напрацювань попередника, перелаштовуючи корейців на гру або з трьома центральними захисниками, або з двома форвардами. Були матчі і з 4-2-3-1, хоча в останніх поєдинках "тигри" робили акцент на 4-4-2 з яскраво вираженими фланговими півзахисниками і цупкими опорниками.

Фланги збірної Південної Кореї належать двом Лі – Лі Чон Єн та Лі Дже Сон. На одну з брівок може зміщуватися широковідомий Сон Хин Мін, якому не чужа у збірній і роль центрального нападника. Серед профільних футболістів цього амплуа головний тренер розраховує на персони молодого і досвідченого – Хван Хі Чхан ("Зальцбург") та Кім Сін Ук ("Чонбук Хенде Моторс").

Цьогоріч головний тренер "азіатських тигрів" вже встиг випробувати популярну нині схему з п'ятьма оборонцями (три центральних). Той експеримент завершився поразкою від збірної Польщі 2:3, але тактику Сін Тхе Йон взяв на озброєння. В групі з німцями, мексиканцями і шведами мінімум одного разу корейцям доведеться грати на відбій.

Серед членів розширеної заявки південно-корейців лише семеро представляють європейські клуби. Головна зірка і надія команди – півзахисник / нападник "Тоттенгема" Сон Хин Мін. У складі збірної Мін провів 64 матчі і забив 21 гол. Ситуація, в якій опинився 25-річний футболіст, відповідає рисам типового шаблону "вожак і зграя". Саме Сон Хин Мін буде вожаком корейців на чемпіонаті світу, визначаючи напрям руху і моральний дух партнерів.

Сезон, що минув, важко оцінити для Сон Хин Міна однозначно. Кореєць не перебував на задвірках "Тоттенгема", хоча й від дзвінка до дзвінка грав не так часто, як хотілося б амбіційному футболісту (лише п'ятнадцять таких поєдинків у сезоні). Міну не доводиться звикати до матчів високого рівня і до статусу лідера-вожака. І саме досвід здатен допомогти Сону не перегоріти на престижному турнірі.

Наявність у складі гравця рівня Сон Хин Міна додає корейцям козирів, хоча водночас демонструє суперникам їхнє слабке місце. Безперечно, мексиканці та шведи найперше намагатимуться натиснути на Міна, підірвавши легкозаймистий бойовий дух корейців.

У порівнянні зі своїми конкурентами в боротьбі за другу сходинку турнірної таблиці саме корейці виглядають найбільш залежними від одного футболіста. До того ж, традиційно можуть виникнути запитання до бойового духу команди, для якої участь у чемпіонаті світі вже є звичним проміжком дистанції.

Марно очікувати від корейців кинутого німцям виклику в боротьбі за перше місце групи. Максимум, на що можуть сподіватися представники Азії – не впасти обличчям у бруд перед одним із фаворитів турніру. А от зі шведами і мексиканцями "тигри" поборються за другу сходинку, хоча фаворитами не будуть.

Власне, явних фаворитів у цій боротьбі і не може бути. Мексиканці та шведи – більш збиті, більш самовіддані команди, в той час як Південна Корея чималі надії покладає на свого лідера Сон Хин Міна. Навряд чи "тигри" відступляться від прагматичної лінії, розраховуючи максимально ефективно розподілити сили впродовж дистанції. Однак чи здатна команда пересилювати себе і знаходити вихід зі справді заплутаних лабіринтів?

Навряд чи перед збірною Південної Кореї стоятиме інше мінімальне завдання, окрім виходу до 1/8-ї фіналу. "Азіатські тигри" здатні дотягнутися до подібної висоти, так само, як і здатні гучно провалитися в боротьбі з працьовитими, але не статусними Швецією та Мексикою. Що ж, це буде вельми цікаве дійство.