Не бути найгіршими. Чого від поїздки на Мундіаль очікує збірна Ірану?

Перша участь у фінальному розіграші Кубка Азії завершилася для Ірану перемогою на турнірі. Пізніше "леви" ще двічі підіймали над головою заповітний трофей, окресливши свою домінацію в Азії наприкінці 60-х і до середини 70-х років. В 1978-у вперше вдалося вийти на чемпіонат світу, хоча паралельно погіршилися результати на континентальному форумі. Нині збірна Ірану – середняк Азії без будь-яких претензій на глобальний прорив.

Команда чітко заточена під одну людину – головного тренера Карлуша Кейроша. Португалець працює тут вже сім років і вдруге повезе "левів" на Мундіаль. Екс-наставник "Реала" та збірної Португалії на іранській землі користується величезним авторитетом, хоча і не може помахом чарівної палички, наче в добрій казці, перетворити тикву на прекрасну карету.

Збита, непоступлива команда, здатна псувати нерви фаворитам – ось як можна охарактеризувати збірну Ірану як учасника майбутнього чемпіонату світу.

Історичним для Ірану виявився чемпіонат світу 1998-го року, на якому команда здобула першу і поки що останню перемогу на турнірах подібного розливу. Тоді жертвами "левів" виявилася збірна США, яка постраждала з рахунком 2:1. Звичайно ж, той локальний успіх не допоміг іранцям вийти з групи, проте саме він залишається орієнтиром для наступних поколінь.

В 2006-му команда на Мундіалі не програла лише Анголі, хоча попсувала нерви і мексиканцям, і португальцям. А ось чемпіонат світу 2014 вже варто вважати епохою Карлуша Кейроша. "Леви" знову посіли останнє місце в групі, хоча перший поєдинок зіграли унічию (з Нігерією), а в другому від Аргентини пропустили єдиний гол на 90+1-й хвилині. Потім була підривна з точки зору будь-яких перспектив поразка від Боснії та Герцеговини, що сприймалася громадськістю як несподіванка. Але Кейрош зберіг своє місце біля керма команди, продовживши контракт до кінця чемпіонату світу 2018.

Іран – єдиний серед учасників кваліфікації від Азії, хто пройшов дистанцію без жодної поразки. Завдяки високому рейтингові ФІФА "леви" стартували не з першого, а з другого етапу, вигравши групу з Оманом, Туркменістаном, Індією та Гуамом. Підопічні Кейроша впродовж дистанції втратили лише чотири очки, зігравши унічию з Туркменістаном та Оманом.

Стовідсотковий результат Іран не показав і на наступній стадії, хоча ситуація цього й не вимагала. Шість перемог і чотири нічиїх в десяти матчах забезпечили "левам" суттєвий відрив від найближчого переслідувача – збірної Південної Кореї. В десяти матчах іранці пропустили лише два голи, що зайвий раз підкреслило вміння команди добре діяти в обороні.

Середній вік команди Карлуша Кейроша становить 27 років, а вартість найдорожчого гравця рівна 8,10 мільйонам євро. Португальський спеціаліст грає лише з одним нападником, хоча впродовж тривалої каденції були спроби побудувати модель з двома і навіть трьома форвардами.

Але потрібно відштовхуватися від останніх матчів. 4-2-3-1 або 4-1-4-1 – ходові тактики для збірної Ірану. В трьох з останніх дев'яти контрольних матчах "леви" зіграли за схемою 4-3-3, не зазнавши в цих поєдинках жодної поразки. Цілком імовірно, Кейрош готує сюрпризи для своїх суперників на чемпіонаті світу.

Гра в атаці заточена на персоні Сардара Азмуна, який у своїх 23 роки є найліпшим бомбардиром серед діючих гравців збірної Ірану і п'ятим найліпшим бомбардиром нації загалом. Ашкан Дежага виконує стержневу функцію в зоні між нападом та атакою, а опорна зона тримається на плечах Ехсана Хаджсафі.

Таремі та Джаханбахш покликані створювати гостроту з флангів, хоча номінально Таремі є центрфорвардом. Власне, Кейрош часто використовує футболістів не за їхніми профільними амплуа. Лідер захисту – 34-річний Педжман Монтазері, який набирає кондиції після травми. Рамін Резаеян, що представляє "Остенде", закриває правий край оборони іранців. Рамін чудово підходить під модель 4-2-3-1, працюючи по всьому флангу.

Про Сердара Азмуна і його статус у сучасній збірній Ірану вже зазначалося. Варто додати, що Азмун у своїх 23 роки йде за найліпшим графіком з точки зору середньої результативності – 0,74 голів за матч.

В національній збірній Ірану Азмун виступає з 2014-го року, представляючи чемпіонат Росії. Власне, у країні-господарці майбутнього Мундіалю Сердар і сформувався як футболіст високого рівня. Уже зараза Азмун привертає до себе увагу представників більш статусних чемпіонатів, тож чемпіонат світу може стати гарною вітриною для гравця.

Збірна Ірану не є різноманітною командою. "Принци Персії", безперечно, будуть сповідувати на Мундіалі традиції захисного футболу. Однак що робити з атакою? Карлуш Кейрош як у кваліфікації, так і в товариських поєдинках впродовж останніх років перемагав з рахунками 4:0, 6:0 і навіть 8:1. Однак суперниками в тих матчах були Киргизстан, Сьєрра-Леоне, Папуа Нова Гвінея. На чемпіонаті світу таких "стендів" не буде.

Важко іранцям даються позиційні атаки, однак вони, ймовірно, команді і не знадобляться. Проти Іспанії, Португалії та Марокко найважливіше значення матимуть міцність оборони та вміння витискати максимум з мінімуму моментів.

Точно не виходу до плей-офф. Обійти в групі когось з пари Іспанія-Португалія допоможе тільки неймовірний збіг обставин. Насправді, буде важко навіть проти збірної Марокко, яка вміє і любить грати з м'ячем.

Власне, для підопічних Кейроша навіть ліпше зіграти проти команд, які переважають їх у класі. Це дасть нагоду цілком і повністю сконцентруватися на тому, що вдається найкраще – руйнуванні і ущільненні гри. Хоча перспективи за такої ситуації пророкують одне, в найліпшому випадку – два очки. Завдання Ірану – не стати найгіршою збірною майбутнього Мундіалю.