В боротьбі з традиціями. Навіщо Англія везе на ЧС молодняк

Англія - збірна, яка за статусом вважається величною, але за свою історію здобула всього один великий трофей. Кожного разу перед топ-турнірами англійці щиро сподіваються на тріумф. І кожного разу все закінчується розчаруванням. Але на мундіалі в Росії буде інакше: через різко омолоджений склад та політичну напругу між двома державами. Від команди Саутґейта вдома не чекають прориву.

Історія

“Три леви” з відривом є найстарішою збірною-учасником ЧС-2018. Перший офіційний поєдинок Англія провела 1872 року проти Шотландії - за тридцять років до того, як дебютували ще одні збірні-довгожителі - Аргентини та Уругваю. Історія до сьогодні наділяє британців особливим статусом родоначальників футболу, через який в минулому столітті острівні асоціації опирались участі в таких турнірах як Кубок чемпіонів, чемпіонат Європи та чемпіонат світу. Мовляв, з дилетантами справи не ведемо.

Але 1950 року в Бразилії відбувся дебют англійців на мундіалях (не вийшли з групи). З того часу “три леви” всього тричі не проходили відбір на ЧС, останній провал трапився в кваліфікації на американський турнір 1994 року.

Найбільш успішний період в історії збірної Англії припав на 60-ті роки. В цей час національну команду очолював Альф Ремзі, а ФІФА - Стенлі Роуз. В часи їхнього роботи на цих посадах англійці досягли найбільших висот в історії:

• виграли Кубок світу на домашньому мундіалі 1966 року;
• взяли бронзу на Євро-1968.

До сьогодні жодне наступне покоління не показало кращі результати, а повторити щось подібне вдалось лише раз, знову вдома. 1996 року Англія приймала Євро, на якому взяла умовну бронзу - в півфіналі програла Німеччині в славнозвісній серії пенальті, в якій вирішальним став промах з точки сьогоднішнього наставника збірної Ґарета Саутґейта.

Словом, єдиний великий фінал в літописі збірної - це переможній домашній 1966 року.

Шлях на ЧС-2018

Кваліфікацію “три леви” пройшли майже ідеально. Ні разу не програли, лише двічі зіграли внічию, після чого виграли свою групу (Словаччина, Шотландія, Словенія, Литва й Мальта). Та це для Англії не є неабияким досягненням - востаннє вони не фінішували першими в своїй групі, коли провалили відбір на Євро-2008. А в кваліфікаціях на ЧС востаннє їм не вдалось взяти перше місце ще 1993 року.

Тому переоцінювати показники підопічних Ґарета Саутґейта не варто - навіть попри зону турбулентності, в яку вони потрапили на старті кваліфікації через скандальне звільнення попередника Саутґейта Сема Елердайса. А от відзначити найкращий у відборі захист (на рівні з Іспанією - пропустили всього 3 голи) - варто.

На протилежному полюсі слово “найкращий” не застосувати. Атака британців у відборі в середньому забивала 1,8 гола за матч. Лідер і найкращий бомбардир “трьох левів” Харі Кейн забив упродовж кваліфікації 5 м’ячів з 18-ти командних. Це менше, ніж у Нідерландів, Італії та Боснії й Герцоговини, які на ЧС не вийшли. Оборона в цьому складі точно була кращою, за напад.

Тактика

Проблеми з результативністю (читай, видовищністю) підвели Саутґейта до рішення про зміну тактики. Весь відбір Англія відіграла в схемі 4-2-3-1, лише на початку ще при Біґ Сему були 4-3-3. Але в останній зустрічі відбору проти Литви, яка нічого не вартувала, тренерський штаб вирішив уперше використати схему з трьома захисниками 3-4-3. Англія мінімально перемогла 1:0, але бажаних змін не відбулось.

Далі були спаринги проти Німеччини та Бразилії, в яких англійці діяли у форматі 3-5-2. Але обидві зустрічі закінчились без голів. Зрештою, цього року Саутґейт перейшов на основну сьогодні схему 3-1-4-2 - і намацав щось цікаве.

В березневих іграх проти Нідерландів (1:0) та Італії (1:1) результативно не змінилось нічого. Але “три леви” заграли яскравіше і з відривом переграли суперників за кількістю ударів по воротах. Ознаки прогресу з’явились й в останніх перед ЧС спарингах проти Нігерії (2:1) та Кост-Ріки (2:0): більше голів, більше моментів, більше яскравих атак. Хоча рівень суперників повинен стримувати оптимізм.

Зірки та надії

Заявка Англії на ЧС-2018, з якою тренерський штаб остаточно визначився ще в травні, налічує всього п’ять гравців з ідентичного списку Роя Годжсона на бразильському мундіалі. Немає легенд (Руні), немає ветеранів (Гарт, Мілнер), є лише один гравець з 40+ матчами за збірну (Кейгіл), але багато молоді. Нічого дивного - перед підвищенням Саутґейт працював з цими гравцями в молодіжці.

В підсумку, Англія має один з наймолодших складів на прийдешньому ЧС, лідером, капітаном і головною зіркою якого є Харі Кейн. При цьому, форвард “Тоттенгема” не є найкращим бомбардиром колективу - на три голи більше за збірну забив Дані Уелбек (16 проти 13-ти). Але це лише питання часу.

Розділяти з Кейном тягар надій покликані Деле Аллі, Рахім Стерлінґ, Джесі Лінґард, Маркус Решфорд, Джордан Пікфорд, Джон Стоунз, Кіран Тріп’єр, Трент Александер-Арнольд - майже кожен в заявці “трьох левів” виглядає достатньо перспективно, щоб вибухнути на мундіалі.

Слабке місце

В англійців немає топового центрального півзахисника. Того, хто б володів та керував грою - як Кроос, Бускетс, Модріч або Дембеле. Гендерсон та Дайєр не достатньо технічні та тактично кмітливі для такого рівня. Саутґейт показав, що хоче латати цей недолік періодично нижчою грою від Аллі або Делфа, але у вирішальних іграх проти топ-збірних з потужним центром поля цей недолік ризикує зіграти ключову роль - особливо, в раунді плей-офф, в якому англійці востаннє проходили суперника ще на ЧС-2006.

Висновок

Англія - унікальна збірна. Це єдина на цьому мундіалі команда, яку повністю формують гравці місцевого чемпіонату. Традиції для цієї нації значать більше свого значення і це не завжди добре. Але зараз “три леви” їдуть на мундіаль з мінімумом досвіду і від них не варто очікувати багато. Можливо, в цьому задум Саутґейта, щоб відгородити команду від тиску, зосередившись на єднанні колективу.

На ЧС-2018 їх чекає група з Тунісом, Панамою та Бельгією. Тому від очікувань виходу в плей-офф раунд збірній точно не відкараскатись. В ⅛ фіналу суперником може стати хтось із квартету Польщі, Сенегалу, Японії та Колумбії - це також провокує англійських вболівальників на сміливі сподівання.

Тому прогнозувати вихід Англії до чвертьфіналу - логічно. Але при цьому варто пам’ятати, що це збірна Ангіїі й загалом на перемогу на ЧС їй дають менше шансів, ніж Перу і тій же Колумбії. Англійці будуть битись не лише з суперниками, але й з власними традиціями.