Максимальна висота для планки очікувань від збірної Франції на Мундіалі

На чемпіонаті Європи 2016 Франція демонструвала чудовий футбол. "Триколірні" закономірно вийшли до фіналу турніру і повинні були завоювати статус найсильнішої збірної континенту перед очима власних вболівальників.

Однак, як це часто буває, в ситуацію втрутилися непередбачувані обставини. Обставини під назвою в'язкої, не феєричної, але дуже працьовитої збірної Португалії. Так Дідьє Дешам зазнав однієї з найболісніших поразок в своїй кар'єрі, але пообіцяв не падати духом. Чемпіонат світу 2018 – спроба французів взяти своє з надлишком.

Команда зі столиці парфумів та круасанів буде одним з головних претендентів на трофей.

Виступ Франції на чемпіонатах світу може бути шаблоном нестабільності. Розпочали "триколірні" з найпершого Мундіалю, на якому не вдалося пройти груповий етап. Далі траплялися стадії плей-офф, але піком ранньої історії французів на чемпіонатах світу варто вважати 1958-й рік, коли в поєдинку за третє місце "гальські півні" в феєричному матчі обіграли ФРН. А далі – провал у кваліфікації (вже не перший для французів на той момент), невдалий груповий етап, знову проблеми з відбором… І лише у 80-х роках команда знову відчула свою значимість, завоювавши на двох поспіль Мундіалях четверте та третє місця.

Поступово "Les Bleus" наблизилася до своєї мрії, датованої 1998-м роком, хоча два чемпіонати світу перед тим Франція пропустила через неспроможність подолати сито відбору. Тому чемпіонство на рідній землі в 1998-му мало воістину приголомшливий ефект.

З того часу Франція не пропустила жодного Мундіалю, але не змогла повторити досягнення. Максимально близько до статусу дворазового чемпіона світу "триколірні" підійшли в 2006-му році, коли в фіналі боролися з Італією. Розв'язка припала на серію пенальті, в якій французи виявилися менш успішними.

Франція потрапила до не найпростішої групи відбору, проте особливих проблем не відчула. На середині дистанції "півні" зазнали сенсаційної поразки від шведів, яка мала ефект хіба що легенького переляку. В підсумковому турнірному графіку французи випередили тих таки шведів (однакова кількість очок з Нідерландами) на чотири очки.

Тут треба відзначити просто немислиму за рівнем футбольного блюзнірства нічию французів з Люксембургом. Зрозуміло, що причини такого дивного результату ховалися у площині психології, що породило кілька запитань до Дідьє Дешама. Хоча все можна списати на просту, звичайну випадковість.

В розпорядженні Дідьє Дешама – топ-склад. Кожна ланка французької збірної укомплектована футболістами найвищого рівня. Це дозволяє тренерові варіювати тактикою, використовуючи різні елементи, а також дивувати суперників неочікуваними ходами.

З іншого боку, навіщо Франції дивувати, якщо можна взяти своє нахрапом? З Грізманном, Мбаппе, Дембеле та Товеном у нападі, з Канте, Матюіді, Погба і Толіссо у півзахисті, з Умтіті, Вараном, Сідібе і Менді в захисті. Головне завдання тренера – створити гравцям умови для реалізації їхнього потенціалу.

В контексті збірної Франції недоречно говорити про якусь одну тактичну схему. Дідьє Дешам, власне, не залежить від того чи іншого футболіста і не прив'язаний до тактики. В останніх матчах "гальські півні" використовували моделі 4-2-3-1, 4-4-2, 4-3-3 і навіть 4-1-4-1.

Впевнено команда почуває себе у формації 4-3-3, де Мбаппе, Грізманн, Дембеле (атакувальне тріо) можуть мінятися позиціями (з флангу на фланг, з флангу до центру і навпаки). Флангові нападники повинні опускатися в глибину, працюючи пліч-о-пліч з футболістами центрального кулака. Зазвичай у Франціє є один чисто виражений опорник, а двоє інших працюють як на атаку, так і оборону.

У Франції – команда-зірка та команда зірок водночас. На кожній позиції у "триколірних" зосереджено по кілька гравців топ-класу. Тому визначити найбільш статусного не так вже й просто. Величезні очікування вболівальників "Les Bleus" покладені на Антуана Грізманна. Незалежно від того, продовжить Антуан кар'єру в "Атлетико" чи перейде до "Барселони".

Надія – то Кіліан Мбаппе, хоча вундеркінд на те й вундеркінд, що здатен здивувати всіх у юному віці. Нападник ПСЖ не загубився в компанії з Неймаром та Кавані, не загубиться і в збірній.

Командні слабкі місця збірної Франції точно не лежать на поверхні. Дідьє Дешам уміло приховує недоліки, змушуючи суперників часом ходити навкруги-довкола. Єдине, чим дуже збентежений головний тренер "триколірних" – форма і відношення до справи Поля Погби.

"Я знаю, на що він здатний, але він повинен вийти на новий рівень", – каже Дідьє Дешам, очікуючи прискорення Погби саме на Мундіалі. Для півзахисника МЮ це буде справді момент істини: або закрити роти скептикам, або остаточно загрузнути в трясині нестабільності та невизначеності.

Беззаперечно, Франція буде боротися за перемогу на чемпіонаті світу і має непогані шанси пройти дистанцію від початку до кінця. При цьому, груповий етап повинен стати для "триколірних" розминкою перед раундом плей-офф. Данія, Австралія і Перу – це банально нижча вагова категорія.

"Діючий чемпіон світу Німеччина, чемпіон Європи Португалія, Бразилія з зірковим Неймаром, Аргентина з неперевершеним Мессі, і потужна армада Іспанії… Жодна з цих команд, за даними опитування для BFM TV, не зможе затьмарити "Les Bleus". Майже третина респондентів упевнені в тому, що "триколірні" піднімуть над головою трофей чемпіонату світу за прикладом домашнього Мундіалю 1998-го року", - пише автор sports.fr Яннік Сагорін.

Так буде чи інакше, розсудить лише гра. Але планка очікувань від збірної Франції уже задерта на максимально можливу висоту.