Несіть іншу Німеччину. Підсумки 14-го ігрового дня Чемпіонату Світу-2018

UA-Футбол підсумовує матчі 14-го ігрового дня Чемпіонату Світу.

Ця Німеччина зламалася

"Фіаско", "жалюгідна картина", "збірна без принципів, енергії з безпорадною повільною грою", "без сміливості, швидкості та мети", "катастрофа", "жах", "найбільша ганьба в історії німецького футболу", - всі ці висловлювання німецьких журналістів за підсумками першого невиходу збірної Німеччини до другого раунду Чемпіонату Світу з 1938-го року були очікуваними ще до початку турніру. Їм, та й нам, просто не вистачило сміливості припустити очевидне. Про проблеми збірної у Німеччині говорять протягом останніх кількох місяців, впадаючи мало не в паніку. Як виявилося, небезпідставно. Підсумки першого матчу "Die Mannschaft" на турнірі на нашому сайті виглядали як підсумки майбутнього провалу. Тож залишається лише перечитати їх і додати ще кілька штрихів до загальної картини.

Звісно, перш за все неможливо не покритикувати головного тренера Йоахіма Льова.

У чотирьох чемпіонів світу, що в 21-ому столітті вилетіли вже в груповому турнірі наступного Мундіалю, можна було помітити ідентичні симптоми. Немолодий тренер, який вже виграв трофей зі збірною, відмовляється вдаватися до змін і покладається на перевірених гравців, не помічаючи, що вони постарішали на чотири роки і не вражають у своїх клубах. Той самий стиль гри з уповільненням темпу, що відверто полегшує життя суперникам. Відсутність "плану Б", відсутність заздалегідь підготовлених змін і панічна метушня в разі провалу "плану А".

Лише троє з польових гравців почали всі три матчі з перших хвилин. Навряд чи Льов планував таке до початку турніру. Найкращим складом збірної на турнірі за грою був склад другого тайму матчу проти Швеції. Ілкай Гюндоган в центрі, Марко Ройс під Маріо Гомесом, Тімо Вернер ліворуч. Саме він приніс перемогу. Однак з перших хвилин наступного матчу Гюндоган та Гомес не грали, Вернер повернувся в центр, а Ройс пішов на лівий фланг. При цьому, попри провали у своїх попередніх матчах Месут Озіл та Самі Хедіра повернулися в "старт". Матс Хуммельс та Джером Боатенг також свої матчі провалили, на відміну від більш-менш пристойного Антоніо Рюдігера. Проте, матч з корейцями на полі почали Матс та дебютант Шюле, а не Антоніо. Результат ми бачили.

Вихід Леона Горетцки на правий фланг атаки, де грає вкрай рідко, також навряд чи був домашньою заготовкою. Льов залишив свою команду без справжнього вінгера, знову змусивши говорити про незапрошення Лероя Сане. Власне, найпомітнішою дією на фланзі в цьому матчі була втрата м'яча Мануелем Нойєром. Тим самим Нойєром, який не грав з вересня, і, тим не менш, отримав футболку з першим номером за рахунок чемпіона Іспанії Марка-Андре Тер Штегена. Тому чи слід було дивуватися скупченню гравців в центрі, відсутності швидкості (яку і забезпечують фланги) і будь-яких ідей в атаці? Чи слід було дивуватися абсолютно апатичному першому тайму, у якому воротар корейців практично відпочивав? Чи слід було дивуватися, що за такої слабкої гри Гомес з'явився на полі лише за рахунку 1:0 на користь шведів у паралельному матчі, коли німці були відкинуті за межі першої двійки? І самому виходу на поле форварда "Штутгарта" разом з вкрай слабким Томасом Мюллером? Ці дві заміни начебто говорили: "Сьогодні в футбол ми не виграємо. Спробуємо заштовхати".

Взагалі-то і такий принцип для збірної Німеччини часто спрацьовував. Власне, ним вона відома. Була. За підсумками матчу Гарі Лінекер знову перефразував своє славнозвісне висловлювання, додавши "німці вже не виграють". В цьому й проблема, навіть серйозніша, ніж тренер. У Німеччині нині турбуються про розвиток свого юнацького футболу, бачать відставання від інших країн, бачать, що система, яка змінила німецький футбол і видала чудове покоління початку століття, більше не працює. І питання в тому, чи працювала вона раніше як слід? Один великий трофей, завойований такими блискучими гравцями - чи не замало?

Лідерами Чемпіона Світу-2014 були Мірослав Клозе, Філіп Лам, Бастіан Швайнштайгер - гравці, які сформувалися ще в кризовий період початку століття, ще коли німецькі футбольні школи не перейшли цілком на працю з м'ячем, на виховання однотипних гравців - вертких технарів, які вміють віддати швидкий короткий пас і виконати короткий спринт. Після приходу цієї трійки у Німеччині повністю відмовилися від типового німецького гравця - потужного, непоступливого, бойовитого, який вміє вигризти, знайти гол в будь-якій ситуації. Вміє думати і віддавати довгі передачі. Вміє прорватися по флангу, розкидати суперників і подати в штрафний. Сучасний німецький гравець надто одноманітний і не бойовитий. Він коротко пасує, намагається пройти на дриблінгу, швидко біжить десятиметрівку. Все. Мислення йому відверто бракує, довгого пасу (зокрема і навісу) - також. Навіть крайнім захисникам. Вставити ногу також не вміє. Сучасні німецькі центрфорварди, крайні захисники та опорники - це перекваліфіковані креативні півзахисники. А так в футбол не грають.

Від гравців вимагають якомога швидше розлучатися з м'ячем, дотримуватися чітко вибудуваної системи. І коли така схема працює - це виглядає чудово. Коли ж гвинтик випадає - вставити його на місце вольовим рішенням немає кому. Оскільки Басті, Лам та Мірослав вже не тут. На їхнього спадкоємця Тоні Крооса звалили занадто багато. І в підсумку він не витримав, вчора привізши вже свій другий гол. При тому, що забив лише один.

Німеччина насправді не Німеччина вже давно. Спочатку це здавалося безсумнівним плюсом. Мікс старої та нової Німеччини приніс шість півфіналів великих турнірів поспіль, зокрема, і перемогу на ЧС. Нині залишилася лише нова. Результат ми бачимо. Слова Хуммельса "наша остання переконлива гра відбулася в 2017-му році" повисають у повітрі. Коли відбудеться наступна? Криза Бундесліги, де у "Баварії" немає конкурентів, також показова. За перші 12 років нового століття мюнхенці лише шість разів ставали Чемпіоном Німеччини. За наступні шість років - ті ж шість. Раніше "Байєр", "Шальке", "Вердер", "Боруссія" Дортмунд регулярно опинялися у 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів. Останнім часом цього не відбувається. У сезоні 2017/18 Друга Німеччина оглушливо провалилася в ЛЧ, нічого не показує і у Лізі Європи. А Перша Німеччина ніяк не може пробитися у фінал найпрестижнішого клубного турніру континенту. Тож і тут симптоми були помітні.

Що стосується корейців, то вони заслуговують на добрі слова. Якщо судити з статистики ударів (72 в трьох матчах), "Die Mannschaft" гідна виграти Чемпіонат Світу. У цьому матчі було завдано 28. Така кількість, якими б банальними вони не були, напружує. Тож вміння "воїнів Теджу" вистояти заслуговує на повагу. Перша перемога азійської команди над Німеччиною в історії турніру, перша перемога представника континенту над чинним чемпіоном світу, перемога з найменшим відсотком володіння м'ячем в історії турніру (26), та ще й після фактичного вильоту з турніру - слова гравців і головного тренера про найкращий матч у своїй кар'єрі цілком можна зрозуміти. Вони залишаться в історії футболу.

Інша Німеччина

За провалом німців в тіні залишилися провал мексиканців і вражаючий виступ шведів. Після перших двох матчів El Tri були оголошені найяскравішою командою турніру, а на тлі проблем грандів - навіть можливим його переможцем. Перехоплення в центрі поля Ектора Еррери і чудові контратаки Ірвінга Лосано, Хав'єра Ернандеса та Карлоса Вели й справді вражали, нагадуючи "Ліверпуль"-2018, який змусив закохатися в себе всю Європу. Перше місце на турнірі за кількістю контратак з великим відривом було забезпечене. Проблема в тому, що і у підопічних Хуана Карлоса Осоріо "плану Б" немає, а оборона далеко не бездоганна. Корейці завдали їм чималих проблем, шведів Осоріо відверто побоювався, заявляючи, що ті грають в футбол, який абсолютно відрізняється від німецького та корейського, і вельми незручний для його підопічних. Колумбієць мав рацію.

Підопічні Янне Андерссона якраз і відіграли як колишня Німеччина в її найкращих матчах - потужно, швидко, зібрано, цікаво в атаці. Суперник був розчавлений у центрі поля і панікував у його ж штрафному. Голи з перехоплення, пенальті та автогол (що встановив рекорд ЧС всіх часів - сім) - найкращі свідчення останнього. Найшвидша жовта картка в історії Мундіалів (Гальярдо, 15-та секунда), постійний тиск на Ерреру, який провалив чотири спроби дриблінгу з п'яти і втратив стільки ж м'ячів, скільки у двох перших матчах разом - п'ять. Трійка атакерів мексиканців, абсолютно відрізана від опорників, висока лінія оборони з високим пресингом, чого ми не бачили у попередніх матчах.

Одним реченням - тактичний Майстер-клас від Андерссона разом з традиційною скандинавською боротьбою. До другого голу суперника на рахунку Чічаріто та Лосано був лише один удар по воротах на двох, та й той здалеку. Мексиканці не знайшли нічого нового, намагалися лише прориватися вперед на дриблінгу (33 рази!!). Ось тільки зустрічав їх не порожній простір, як у перших двох матчах, а стіна. За спробами відбору м'яча північноєвропейці виграли з рахунком 36:15, за вдалими відборами - 21:8. Тож повністю перевершили суперника в жорсткості, у старанні.

Особливо слід відзначити Андреаса Гранквіста. Він став першим захисником з 1998-го, який забив два голи з пенальті на одному турнірі, першим шведом з 2002-го, який забив більше одного голу.

Крім цього, був просто скелею в обороні. "Йому не потрібно ставити статую, тому що він і сам статуя", - вислів журналіста Aftonbladet досить чітко відображає роль капітана в команді. Загалом ж шведська преса очікувано перебуває в ейфорії, хвалячи бійцівський характер та героїзм гравців. Після драматичного голу Крооса в матчі другого туру повідомлялося про пригнічений настрій у таборі збірної, расистські атаки з погрозами на адресу Джиммі Дурмаза, який привіз той самий штрафний, не додавали спокою, як і чергові висловлювання Златана Ібрагімовіча про те, що з ним було б краще. У відповідь шведи видали свій найкращий матч на великих турнірах з 1994-го року, здобули свою найбільшу перемогу з того часу. Вікінги.

Сплячий велетень

Якщо вже матч Мексика - Швеція залишився в тіні, то що говорити про групу Е? Хоча це якраз зрозуміло. Адже ніяких сюрпризів, драм, несподіваних кінцівок тут ми не побачили. Навіть два голи в кінцівці матчу Швейцарія - Коста-Ріка нічого не змінили. Перші розуміли, що проходять до наступного раунду, тож навіть третій автогол воротаря в історії турніру (Зоммеру не пощастило) нічого не змінив. Другі не перервали серію з п'яти матчів без перемог, встановили антирекорд ЧС-2018 за пропущеними в кінцівках матчів (3). Зате забили після 424-ох "сухих" хвилин і уникнули "честі" стати єдиною командою цього турніру, що не забила жодного м'яча. З огляду на немолодий і просто слабкий склад, а також сильних суперників, особливо впадати у відчай з приводу виступу на турнірі їм не слід.

З матчу Сербія - Бразилія також важко винести щось нове. Підопічні Младена Крстаїча постали потужною збалансованою командою, зміни у стартовому складі з ухилом в бік молодості (Вельковіч замість Тошича) і атаки (Рукавіна замість Івановіча та Льяїч замість Мілівоєвіча) сприятливо вплинули. Оборона працювала цілком пристойно, флангові атаки також виглядали непогано. Однак в підсумку, як і в матчі проти швейцарців, не вистачило досвіду, характеру, гостроти біля воріт опонента, реалізації. Талановита молодь просто не виросла.

Неймар знову моторошно перетримував м'яч, марнуючи одну контратаку за іншою, намагався переграти всіх, залишився беззаперечним лідером турніру за втратами м'яча. При цьому знову видав результативну ТТД, нехай і асист подачею з кутового. І навіть падав не так часто, мабуть, не бажаючи довести до банкрутства паб в Ріо Де-Жанейро, який запропонував всім безкоштовну випивку за кожне падіння зірки збірної. До того ж, знову знайшов підтримку в особі Коутіньо. Саме Філіпе нині можна вважати лідером збірної, її головним конструктивним, а не деструктивним елементом. Після чудового закидання здалеку на 36-ій хвилині на його рахунку три голи та асист в останніх п'яти матчах.

"Селесао" діяли начебто правильно, і швидко проходячи центр поля, і активно задіюючи фланги. Комбінаційна гра збірної у центрі поля налагоджена чудово. При цьому їм відверто бракує присутності в центрі штрафного суперника. І через черговий слабкий матч центрфорварда Габріеля Жезуса, і через занадто несміливі підключення опорників. Втім, одне з двох таких принесло гол - Пауліньо відмінно вибіг. У третій чверті матчу оборона вперше на турнірі раптом запанікувала і майже зламалася під тиском сербів. Однак саме Тьяго Сілва в результаті зняв всі питання, спочатку заблокувавши удар Мітровіча по порожніх воротах, а потім і ставши найстаршим бразильцем, який забивав на Мундіалях. Переграти Аліссона супернику так і не вдалося, що вивело збірну часів Тіте на 17 "сухих" матчів з 24-ох.

Характер, стабільна оборона, добре розгортання атак центром поля, вміння використовувати навіть менш успішні хвилини на власну користь, вміння комбінувати, знімаючи тиск з себе і переводячи його на опонента - навіть цього багажу цілком може вистачити для перемоги на Чемпіонаті Світу. Більше того, більшість чемпіонів відрізнялися насамперед саме цими чеснотами. А якщо ще й Неймар заграє на команду, а в центрі атаки з'явиться компетентний персонаж (читай, Фірміно)? Тоді бразильців не втримати.