Нова Англія, стара Швеція. Підсумки 19-го дня Чемпіонату Світу-2018

UA-футбол підводить підсумки 19-го дня Чемпіонату Світу.

Половина саду в'яне

Перед стартом 1/8 фіналу всi виділяли дві частини сітки - "слабку" та "сильну". Це здавалося не зовсім коректним, з огляду на присутність Іспанії у "слабкій" частині і пам'ять про Євро-2016, коли у доволі схожій ситуації переможцем стала збірна Португалії, а не Франції. Однак матчі поточного турніру підтвердили доречність поділу. 17 забитих м'ячів у чотирьох цікавих, динамічних та доволі якісних матчах, два претенденти на найкращий матч турніру. І лише сім забитих в чотирьох інших - слабких за рівнем, що дали своїх двох кандидатів на звання найгіршого матчу турніру. Причому всі ці сім голів були забиті з допомогою стандартного положення або вирішального рикошету від захисника.

Шведи та швейцарці діяли у повільному темпі, абсолютно без ризику та думки, лише з трьома спробами проходу суперника на дриблінгу у першому таймі. Перші хоча б трохи намагалися комбінувати, але й це закінчувалося жахливими ударами Екдаля та Берга з відмінних позицій. А відсоток точних передач майбутнього чвертьфіналіста у першому таймі впав до 66-ти. Другі ж випустили з перших хвилин невисокого форварда, який не найкращим чином грає головою. І чомусь почали навантажувати його "кросами", яких до фінального свистка набралося 39. Ці "кроси" виглядали ще дивнішими, враховуючи, що ніхто Йосіпу Дрмічу у штрафному не допомагав. Ще б пак, всі поспішали подати туди. Тому не дивно, що до 60-ої хвилини Дрміч торкнувся м'яча в 16-метровій зоні лише одного разу, по стільки ж торкань було на рахунку Шердана Шакірі і всіх інших півзахисників разом. Потужний Бріль Емболо за 17 хвилин на полi спромігся досягти більшого, але цього не вистачило.

Матч Колумбія - Англія візуально виглядав цікавіше, жвавіше. Завдяки божевільному темпу, жорсткій боротьбі, емоціям, атмосфері, створеній чудовими колумбійськими вболівальниками. Завдяки драматичному голу Міни у доданий час і першій перемозі англійців у серії пенальті на Мундіалях. Насправді ж і тут рівень гри був дуже низьким. Штормовий початок Кевіна Тріпп'єра, який розривав лівий фланг оборони "кав'ярів", обіцяв великі неприємності. Проте в другій половині першого тайму правого латераля вдалося прикрити, знизивши кількість його дотиків до м'яча вдвічі, а пасів - втричі. Тож Давiд Оспіна вже почувався абсолютно спокійно.

Замість цього англійці запропонували прориви Стерлінга, не згідного на менш, ніж гол Марадони з чвертьфіналу ЧС-1986 (не рукою, а той, інший), подібні прориви інших гравців центру поля, безрезультатні спроби Гаррі Кейна допомогти у побудові атак, через які його бракувало у штрафному. Крайні захисники не отримували підтримку, ніхто, крім них, у першому таймі не пасував з флангу в штрафний, ніхто до закінчення основного часу (крім Стерлінга) не торкався м'яча у штрафному Оспіни більше двох разів, якщо не брати до уваги "стандарти".

Під час матчу подумалося: "Від традиційної англійської тактики "бий-біжи" залишилося лише "біжи". Не дивно, що оборона колумбійців не відчувала особливу ​​загрозу. В свою чергу, не відчувала загрозу й оборона англійців. Південноамериканцям не вдавалося зачепитися за м'яч, не вдавалося комбінувати, відсутність травмованого Хамеса Родрігеса позначалася, причому перш за все на побудові гри. Два дотики до м'яча в штрафному Джордана Пікфорда у першому таймі, і обидва невдалі, лише один дотик хавбеків за перші 90 хвилин, провал одного з відкриттів турніру Хуана Кінтеро, який не впорався зі зв'язуванням опорної зони та атаки, величезні відстані між цими ланками - такий "внесок" підопічних Хосе Пекермана в цей неякісний матч.

Шампанське за ризик

І все ж що принесло перемогу саме Англії та Швеції? Досвід? Ні, адже і британці, і скандинави не відзначаються на цих стадіях. Другі ще жодного разу не вигравали два матчі ЧС поспіль за межами Швеції, лише одного разу після домашнього Чемпіонату-1958 проходили перший раунд плей-офф. А їхній суперник програв лише один зі своїх останніх 25-ти матчів у всіх турнірах. Хоча й тричі поспіль програвав в 1/8 фіналу ЧС без забитих м'ячів. Англійці з 1990-го року лише двічі проходили перший раунд плей-офф, вже 12 років не перемагали на цій стадії великих турнірів. Більше того, їхній суперник, що зберіг склад з 2014-го року, вважався більш досвідченим. Рекордна серія на Чемпіонатах Світу з матчів із забитими (8) і жодної поразки у восьми матчах від європейців під час каденції Хосе Пекермана також вражали.

Тож завдяки чому шведам вдалося перемогти? Завдяки чому вдалося не пропустити від збірної, яка відігравалася вже двічі на цьому турнірі? Завдяки чому вдалося вистояти під фінальним тиском суперника, який чотири з п'яти своїх голів на цьому Мундіалі забив в другому таймі? Швидше за все, завдяки сміливості і вищій справедливості. Наставник Nati Владімір Петковіч визнав, що його команда грала дуже слабко не лише за рівнем, але й за налаштованістю на боротьбу, заявив, що лише в останні 15 хвилин матчу його підопічні почали проявляти емоції. Частково в цьому винен він сам, оскільки, попри очевидну слабкість та апатію, виконав атакувальні заміни лише на 73-ій хвилині.

Колега ж Петковіча Янне Андерссон до останнього тримав на полі двох форвардів. Ті ж Маркус Берг з Олою Тойвоненом високо пресингували з перших хвилин, спочатку досить сміливо комбінували за підтримки Еміля Форсберга. Та й про найсміливіший вчинок Андерссона - відмову від послуг Златана Ібрагімовіча - не слід забувати. Без нього шведи знову заграли у свій історичний командний бойовий футбол. Щоправда, загалом неяскрава гра і звичайна відмова від володіння м'ячем, як і зацикленість на грі Форсберга та Берга (27 ударів по воротах з 43-ох командних), дозволяють багатьом вважати "синьо-жовтих" одним з найгірших чвертьфіналістів турніру протягом останніх 30-ти років. Та все ж переможця Голландії, Італії, Мексики, Південної Кореї, співучасника вибивання збірної Німеччини з турніру не слід недооцінювати. Невдоволення Андерссона досягнутим і думки про півфінал підтверджують його сміливість.

Більш сміливим та підготовленим виявився й Гарет Саутгейт. Антигерой серії пенальті на Євро-96 посилено готував своїх підопічних до ще однієї такої, чимало говорив про це. І в підсумку "леви" здобули другу перемогу у восьмій серії на великих турнірах і першу на ЧС. Відкрито критикував традиційну англійську недооцінку суперника, а також небажання вивчати його. І в підсумку його підопічні "не потрапили в ту ж пастку", виявилися готовими до лютої битви, що закінчилася рекордними на цьому ЧС вісьмома жовтими картками. Він, як і Андерссон, не побоявся відмовитися від послуг старої зірки (Вейна Руні), довірився абсолютно недосвідченій молоді та побудував команду навколо неї. І ця молодь набігала на сім кілометрів більше, ніж колумбійці.

Саутгейт довірився воротареві Пікфорду, отримання першого номера яким було зустрінуте у Англії сміхом. В результаті Джордан став першим англійським воротарем з 1998-го року, хто відбив післяматчевий пенальті на Чемпіонаті Світу. Тренер не побоявся перейти на абсолютно неанглійську схему 3-5-2. І англійці вже забили стільки ж м'ячів, скільки на останніх трьох великих турнірах разом. До того ж, наставнику вдалося неймовірне - повністю відгородити підопічних від ейфорії з приводу легкої сітки. В той час, як уболівальники навколо святкують поразку від Бельгії і галасують: "It's coming home". Вже за це він заслуговує на успіх. Як і за перемогу після пропущеного у доданий час, та ще й у серії пенальті.

З початку століття і до 2014-го року на великих турнірах "леви" не поступалися збірним 2-3 ешелонів. Потім поступилися тричі поспіль. І нині знову перемогли.

Що ж стосується Пекермана, то й він, як і Петковіч, запізнився з замінами. Відмова від улюбленої схеми 4-2-3-1 на користь більш консервативної 4-3-3 з перших хвилин позбавила його команду м'яча, віддала перевагу супернику. Лише після пропущеного аргентинець пішов "ва-банк". І з 80-ої до 90-ої хвилини "кав'ярі" частіше загрожували воротам Пікфорда, ніж до того (6:5). А в першому овертаймі просто "з'їли" опонента, змушуючи його оборонятися з великими труднощами. Якби заміни відбулися на десять хвилин раніше - хто знає, чим би все закінчилося.

Очікувані герої

Сміливість, тактика - все це чудово. Однак в підсумку долю слабких матчів, у яких воротарі майже не працювали, вирішили особистості та стандартні положення. Дев'ять з 13-ти голів збірних Англії та Колумбії в груповому турнірі відбулися після "стандартів". Тому й не дивно, що обидва голи у звітному матчі були забиті зі "стандартів", а долю його вирішили пенальті. Не дивно, що вирішальний пенальті схибив Карлос Бакка, який не забив чимало таких ударів останнім часом і загалом перебуває у пригніченому психологічному стані. Дивно, що йому взагалі дали бити. Зате не дивно, що свій гол забив Кейн. Більше того, наступний гол капітана допоможе йому випередити Гарі Лінекера у суперечці найкращих бомбардирів Англії на одному Мундіалі. Рекорд за матчами поспіль за збірну з забитими голами (6) і три голи з пенальті вперше з часів Христо Стоїчкова в 1994-му вже у нього в кишені. Не найкраща гра? Для людини, яка забила на цьому ЧС шість м'ячів з дев'яти ударів по воротах, гра не настільки важлива.

Також нас аж ніяк не здивував третій гол Йєррі Міни на турнірі ударом головою. Він перший з часів Мірослава Клозе на ЧС-2002, хто забив стільки, перший південноамериканець з 1962-го, перший захисник з 1974-го, хто забиває тричі на Мундіалі.

Не здивувала й хвилина, на якій відбувся гол, адже мова вже про 19-й на турнірі у доданий час другого тайму. Автора переможного голу шведів також неважко було передбачити - після 13-ти невдалих ударів по воротах лідеру збірної Форсбергу нарешті вдалося забити. Сьомий "сухий" офіційний матч голкіпера Ольсена з дев'яти останніх також не здивував.

Вимкнений лічильник

Ще до початку другого матчу дня обидва його учасники висловлювали занепокоєння з приводу суддівства Марка Гейгера. Були деякі проблеми і у Даміра Скоміни у першому матчі. В результаті словенець недодав жовтих карток, зате за допомогою VAR розібрався в епізоді з фолом Ланга (вилучення, не пенальті). А ось американець важелі керування грою втратив. Навіть вісьмома жовтими картками йому не вдалося згасити вогонь битви колумбійців з англійцями, що часто виходила за межі пристойності. Удари ногами та головою нишком без м'яча він відмовлявся помічати, навіть не вдаючись до допомоги відео. Якби вдався - Барріос, Хендерсон та Стоунз цілком могли закінчити матч в підтрибунному приміщенні. Гейгер дозволяв південноамериканцям люто апелювати до себе, навіть підштовхувати себе. Звісно, можна дозволяти "англійський" футбол. Але не настільки ж.