Чому Модріч може покласти край епосі ідолопоклонства Мессі і Роналду

Коли Володимир Кличко бив усіх своїх суперників одного за іншим, люди говорили, що сучасний бокс мертвий, бо «немає людини, яка здатна посунути українця з трону». Відтоді минуло вдосталь часу, щоб Кличка нарешті добряче відлупцювали і він встиг завершити кар’єру переможеним. Але мораль полягає в іншому: коли одна концепція регулярно перемагає, це починає набридати.

Реал виграв Лігу чемпіонів двічі поспіль, і коли приїхав до Києва за третьою перемогою – для декого така тенденція в турнірі була вагомою причиною підтримувати Ліверпуль. Свого часу знаходилися люди, яким набридло спостерігати, як Барселона Гвардіоли знищує всіх своїх суперників – бо вся інтрига звелася до «скільки вони заб’ють і чим здивує Мессі». А в Німеччині знаходяться видання, які публікують турнірну таблицю Бундесліги без вічно першої Баварії.

Кака вже встиг пограти в МЛС і завершити кар’єру, але він залишається останньою людиною, яка тримала в руках Золотий м’яч ще до того, як боротьба за нього стала приватним змаганням Мессі і Роналду. Протягом десяти останніх років нагорода найкращому футболісту курсувала між Мадридом і Барселоною. І ми вже настільки до цього звикли, що стало навіть все одно, хто з них отримає свій черговий шматок блискучої залізяки.

Але у 2018-му році все має змінитися назавжди. У Золотого м’яча з’явилася реальна можливість позбавитися порівнянь з блискучим шматком металу, а у футболу як глобального руху – увійти в нову еру: без Мессі і Роналду в ролі недоторканних ідолів. Щоб все це стало реальністю, Золотий м’яч має отримати Лука Модріч – і начхати, стане збірна Хорватії чемпіоном світу чи обмежиться срібними медалями.

Іньєсті в цьому плані не пощастило грати за найкращих часів Мессі. У Модріча таких перепон зараз немає.

Вже зараз можна помітити, як європейська преса розганяє тему з Модрічем у ролі фаворита боротьби за звання найкращого футболіста світу. Не треба зайвий раз нагадувати, на що здатна медійна сила, особливо якщо їй немає гідної опозиції.

Роналду більше немає в Мадриді, тому місцева преса шукатиме нового героя – і немає в Галактичній роздягальні більш шанованого кандидата, ніж 32-річний Модріч. Хорват може отримати підтримку навіть серед каталонців, оскільки небачений провал Мессі на чемпіонаті світу затьмарив навіть сяйво золотих медалей Ла-Ліги. Виявляється, Мессі – цілком земний персонаж, з яким теж можна боротися, і плюйте в обличчя кожному, хто ще раз назве його уродженцем Криптона.

Звісно, французи з усіх сил просуватимуть кандидатуру Мбаппе, однак поки що він лише відпрацьовує накопичені аванси. Тоді як Модріч у разі перемоги в фіналі чемпіонату світу приєднається до клубу обраних гравців, яким протягом одного року пощастило виграти все як на клубному, так і на міжнародному рівнях. У 1974-му це зробили Майєр, Брайтнер, Шварценбек, Беккенбауер, Хьонесс і Мюллер; у 1998-му – Карамбе; а у 2002-му – Роберто Карлос.

Сьогодні цю планку може підкорити і Рафаель Варан, однак його досягнення просто тьмяніють на тлі того, чого досяг Модріч. Кажуть, що в дитинстві він пас кіз і що війна забрала у нього не лише домівку, а й батька – хоча сам футболіст воліє не зачіпати цю тему. Сучасна Хорватія має лише близько 800 професійних футболістів на понад 4 мільйони осіб – і один з них втретє поспіль виграв Лігу чемпіонів, а також став ядром команди, яка вперше в своїй історії дійшла до фіналу чемпіонату світу (поки що – як мінімум).

Протистояти збірній Франції після трьох матчів поспіль по 120 хвилин кожен – непросто, враховуючи, що за Півнів виступають непередбачуваний Грізманн і невловимий Мбаппе. Однак Модріч вийде на поле і ще до стартового свистка для себе розумітиме, що у 2018-му році він досяг більшого, ніж Мессі і Роналду – і результат фінального матчу, яким би він не був, того вже не змінить.