"Вони грали серцем і не зупинялися у розвитку". Про що пишуть європейські ЗМІ напередодні фіналу ЧС

Це для майбутній фінал – просто ще один фінал. Наступного доведеться чекати чотири роки, але глобально, як показує практика, лише деталі можуть змінитися за цей час: наприклад, місце проживання або сімейний стан. Інша ситуація у хорватів із французами. Так історично склалося, що рідко коли збірна потрапляє до фіналу частіше одного разу в покоління. Тому тут і особливі емоції: у футболістів перед виходом на поле, у журналістів в передчутті його, а у вболівальників нечасто випадає можливість вболівати за своїх у фіналі ЧС.

Зрозуміло, що найбільше безумство охопило Хорватію. Тут і підсвічені під прапор країни фонтан з пішохідним мостом, і новий бум на "картатий" одяг, навіть легендарний Пульский кінофестиваль переніс всі недільні фільми на інші дні або локації, щоб звільнити час для футболу. Tportal.hr зробив фотопідбірку, виділивши найбільш цікаві зміни в країні напередодні фіналу

Взагалі, в хорватській пресі по ходу останніх днів, здається, кожен журналіст міг потренуватися у написанні матеріалів на футбольну тематику. Наприклад, один з авторів Index.hr розповів кумедну історію знайомства на вулицях Загреба з індійцем: "Я приїхав з Варшави, де працюю, тому що я хочу подивитися на хорватів разом з хорватами. Я читав в інтернеті про божевілля через фінал у країні і тепер повинен це побачити сам. І в понеділок я теж залишусь, щоб зустріти команду з турніру".

А поруч – стаття з грізною назвою "Як стати чемпіоном світу?" – спроба розібратися в сильних і слабких сторонах фіналістів. З цікавого нам, м'яко кажучи, дуже мало приємних слів прочитав в свою адресу екс-гравець "Дніпра" Іван Стрініч, якого називають одним з найбільш слабких ланок в команді Даліча.

Французьке видання Le Figaro не відмовило собі в спокусі зазирнути в чужий гаманець. Так, перемога в турнірі принесе кожному гравцеві збірної Франції від 350 до 400 тисяч євро. Для порівняння, Рафаель Надаль за виграш Френч Оупен поповнив особистий банківський рахунок на 2,2 млн. євро, а майбутній переможець Тур де Франс заробить 500 тис. в євровалюті.

У сусідньому матеріалі видання задає п'ять питань по фіналу. Поряд з банальними "де дивитися" і "хто фаворит", цікаво виглядає припущення, хто переможе у боротьбі за "Золотий м'яч" (мабуть, йдеться про найкращого гравця поточного турніру, що не зазначене прямо). Серед претендентів називається Кіліан Мбаппе, Антуан Грізманн, Рафаель Варан і Лука Модріч.

Le Parisien не пошкодував свого і читачів часу, видавши справжню оду Кіліану Мбаппе, розповідаючи наскільки він крутий. Ніхто не сперечається, що форвард у свої 19 дійсно дуже добре виглядає, але, схоже, видання перегнуло палицю з пафосом: "Мільярди пар очей на нього будуть дивитися в неділю. Але йому плювати. У нього є звичка привертати увагу. І навіть колосальна аудиторія навряд чи зможе похитнути впевненість 19-річної дитини".

Тут же чемпіон світу 1998 Крістоф Дюгаррі чітко пояснює, у чому велич трофею: "У Франції живе 66 мільйонів чоловік, але тільки 23 чемпіона світу мають право до нього доторкнутися. Я залишив свій слід там, де до цього були Марадона і Беккенбауер".

Журналісти британської редакції ВВС активно порівнюють Францію зразка 1998 року і нинішню "версію". По-перше, під керівництвом Еме Жаке двадцять років тому працював поточний наставник збірної Дідьє Дешам. У обох в пошані міцна оборона і не було остраху залишити за бортом підсумкової заявки гідних (Марсьяль, Пайє, Рабіо). До того ж, на думку видання, обидва склади дуже гармонійні. Навіть загальні забобони тут знайшли: у 98-му це був поцілунок лисини Бартеза, зараз – команда гладить вуса Рамі.

Іспанська AS багато уваги приділила статистиці. В одному матеріалі розповідається про десять відмінностей між країнами (не лише футбольних): населення в країнах, титули на крупних турнірах, кількість людей, залучених у футбол, ринкова вартість збірних, економіка країн, розвиток національних ліг, рейтинг ФІФА. Тільки в одному показнику "картаті" виявилися вище: кількість "легіонерів". У хорватів 21 футболіст з 23 у заявці грає за кордоном, у той час як у французів 15 гравців не з Ліги 1.

Тут же можна знайти ще одну цифрову добірку по фіналу. У вирішальному матчі будуть представлені 11 ліг і 28 клубів. Мбаппе – наймолодший, а Манданда – найдосвідченіший. Більше Модріча на цьому ЧС не зіграв ніхто (вже більше 10 годин на полі). За Францію можуть зіграти 2 футболісти, які народилися не у Франції, у хорватів "не хорватів" четверо (це до аргументів упоротих на розпалюванні національної ворожнечі, що в "ле бле" менше французів).

Наостанок найбільш надихаючий матеріал. На міжнародній версії сайту Goal.com вийшла стаття "Як у фіналі опинилася країна з чотирьохмільонним населенням?". І, можливо, пряма відповідь на питання тут не дана, але багато речей стають яснішими.

"Поле було невеликим, з купинами і пилом. Там не було прожекторів або роздягалень, а трава ледь виднілася. Але маленькому блондину із Задара було все одно. Можливо, у Модріча багато чого не було, зате у нього було тверде переконання, що він так само гарний, як і його ровесники в більш розвинених країнах. Збірна U-17 перед кожним міжнародним турніром збиралася на вокзалі. Не на базі, не в готелі, а на вокзалі! Але це не переконало їх, вони просто хотіли представляти свою країну. Ця збірна розпочала шлях із гри без глядачів через поведінку хуліганів, яким все одно на футбол. І все ж Хорватія дісталася до фіналу. Вони грали серцем і не зупинялися у розвитку. Стадіони в країні як і раніше потворні, а клуби як і раніше бідні. За межами футболу люди борються за життя від місяця до місяця. Але Хорватія сповнена радості і щастя через футбол. А цей маленький блондин у футболці Шукера став лідером нації".