Туреччина - Україна - 2:2. Агресивна нічия в лігві нащадків Османської імперії

Відбір до ЧС-2018. Група І. Другий тур

6 жовтня. Конья. Стадіон «Конья Бююкшехір». 41 000 глядачів

Національна збірна Туреччини – національна збірна України –

Голи: Озан Туфан 45, Хакан Чалханоґлу 81 (пен.) – Ярмоленко 24 (пен.), Артем Кравець 27

Туреччина: Волкан Бабаджан – Сенер Озбайракли, Омер Торпак, Хакан Балта (Каан Айхан 46), Джанер Еркін – Емре Мор, Озан Туфан (Волкан Шен 77), Мехмет Топал (к), Хакан Чалханоґлу – Енеш Юнал (Толґа Джіґерджі 46), Дженк Тосун

Тренер – Фатіх Терім

Україна: П’ятов – Бутко, О-др Кучер (к), Ордець, Е. Соболь – Степаненко – Ярмоленко, Зінченко (С. Сидорчук 46), В. Коваленко, Коноплянка (Петряк 82) – Артем Кравець (Зозуля 73)

Тренер – Андрій Шевченко

Судді: Ґрафе – Шиффнер, Геншель (усі – Німеччина)

Попередження: Джанер Еркін 24, Хахан Чалханоґлу 47 – Ордець 54, Степаненко 79, Е. Соболь 82

Атмосфера

Сьогодні вранці українські журналісти дивувалися, мовляв, були на залізничному двірці, розмовляли з таксистом і випадковими перехожими й про проведення в Коньї матчу за участю збірних Туреччини та України не знав ніхто. У мене, правда, були свої приклади. Скажімо, у мечеті, де покоїться прах султана Мевляни, до мене підійшло двоє місцевих хлопців. Почули незнайому мову і запитали, чи з України. «Цікавий сьогодні буде матч. Ми з Анталії приїхали» - кажуть. Втім, що притаманного поєдинкам такого рівня ажіотажу бракує, з колегами погодитися мусив.

З іншого боку, навіщо зайвий шум? Трибуни 40-тисячного «Конья Бююкшехір» почали заповнюватися за півтори години до початку матчу. Футболісти збірної України, ледь прибувши на стадіон, перед перевдяганням традиційно вийшли на поле. І, мабуть, сильно здивувалися, коли їх зустріли приголомшливим свистом. Точніше, реакція була природньою. Але ж незвично ранньою. На нашу команду очікувало справжнє пекло. Розкладені на кожному стільці турецькі стяги мали підсилювати візуальний ефект.

Склади

«Зона внутрішнього комфорту…» - ця цитата нинішнього помічника Андрія Шевченка Рауля Ріанчо про окремих екс-підопічних за київським «Динамо» згадалася відразу, коли на очі трапилися стартові склади команд. В основі не було Євгена Хачеріді. Тренерський штаб навіть за відстуності Ярослава Ракицького віддав перевагу донецькій парі стопперів Олександр Кучер – Іван Ордець. Решта персоналій в українській основі були прогнозованими. Ворота захищав Андрій П’ятов. Справа захищався Богдан Бутко, зліва – Едуард Соболь. В опорній зоні діяв Тарас Степаненко, трохи вище над ним у середині поля вийшли Віктор Коваленко та Олександр Зінченко. Позиції вінґерів закривали Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка. На вістрі атаки – Артем Кравець.

Керманич турків Фатіх Терім якщо й чимось здивував, то лише тактичною схемою 1 – 4 – 4 – 2 й відповідно появою в дуеті нападників поряд із Дженком Тосуном Енеша Унала. У воротах господарів грав Волкан Бабаджан. В обороні справа наліво розташувалися Сенер Озбайракли, Омер Торпак, Хакан Балта і Джанер Еркін. В опорній зоні діяли Озан Туфан і капітан Мехмет Топал. На флангах півоборони грали Емре Мор (справа) та Хакан Чалханоґлу (зліва).

Розважливий старт

Власне, ще не відомо, на кого атмосфера на трибунах вплинула більше. Тиск начебто чинився на українців (гулом зустрічався кожен дотик наших футболістів до м’яча), а помилялися більше і загалом почувалися скутіше зі стартових хвилин господарі. М’яч у турків не тримався взагалі і після однієї з обрізок у середині поля Зінченко розігнав контратаку. Олександр віддав передачу вправо на Ярмоленка, а Андрій, увійшовши до карної зони, одним фінтом прибрав Хакана Балту і Джанера Еркіна одночасно. Оборонці суперників вочевидь стерегли ліву ногу лідера нашої команди, а той підібрав м’яч під праву. Ось лишень пробити з неударної Ярмоленко не зміг. Рикошетом від ноги оборонця вийшов навіс на Зінченка, а Олександр з незручного становища лише несильно тицьнув м’яч у бік воріт.

Невдовзі Ярмоленко небезпечно проривався флангом ще раз, а трохи раніше Коноплянка потренував Волкана ударом метрів з 25-ти. Турки ж вперше пробили в напрямку гостьових воріт лише на 12-й хвилині, але дальній постріл Мехмета Топала складним для П’ятова не назвеш. Також навряд чи варто вважати небезпечною ситуацію, коли Юнал, прийнявши м’яч на груди, пробив з-за меж карної зони над поперечиною, не даючи м’ячу опуститися.

Глибокий нокдаун

Українці контролювали ситуацію на полі і розвиток подій демонстрував, що стартова перевага випадковістю не була. Наша команда демонструвала вражаючу компактність, взаємозамінність гравців усіх ланок вражала. І то за умови, що високо вперед висовувалися обидва стоппери, не кажучи вже про крайніх оборонців. Лідери суперників Емре Мор та Хакан Чалханоґлу змушені були відсуватися на власну половину. Українці добре контролювали м’яч і врешті під тиском такого порядку гарячі турки не встояли. То Омер Торпак не стримався і, опікаючи Кравця, вдарив Артема у межах карної зони по ногах. Арбітр вказав на позначку.

Можна лише уявити, як важко було налаштуватися на виконання цього удару Ярмоленкові. Не знаю, чи хтось вимірював у цей момент децибели на «Конья Бююкшехірі», але від свисту та крику майже під вухо колеги поряд було не чути взагалі. Але Андрій витримав. Може, пробив неідеально, не зовсім у кут, а Волкан стрибнув у правильний бік і цілком міг м’яч парирувати. Проте куля пройшла воротарю під руками – 0:1.

На емоціях турки побігли відігруватися, але дуже швидко отримали контратаку, схожу на ту, яка рік тому принесла нашій збірній вихід на чемпіонат Європи. Як і тоді, у контрвипад через центр вибігли Ярмоленко і Кравець. Передачу з власної половини виконав Степаненко. Різниця лишень у тому, що на цей раз у межах карної зони в ролі асистента був Андрій, котрий до того виграв силову боротьбу в Балти, а забивав Артем – 0:2. Пригадується, в листопаді минулого року Ярмоленко говорив, мовляв, йому навіть трохи незручно, що Кравець тоді не забив сам. Що ж, нагода віддячити випала непогана.

Вміння тримати удар

До честі турків, отримавши такі дошкульні ляпаси, вони не розсипалися. Більше того, оговтавшись, підопічні Теріма змогли організувати на ворота П’ятова повноцінний штурм. Гаряче було не раз. Скажімо, в епізоді, коли Соболь у відчайдушному підкаті вибивав м’яч у межах карної зони з-під ніг Емре Мора. Арбітр Мануель Ґрефе проявив неабияку витримку, встоявши під шаленим тиском трибун і гравців команди-господаря. З таким же нордичним спокоєм німець сприйняв і ще один каменеподріблювальний підкат. На цей раз перед входом до штрафного майданчика Мора залишив не при справах Степаненко. Невдовзі Тарас перервав ще й небезпечний простріл справа. А трохи згодом наш «хвилеріз» Юнала по ногах таки вдарив. І добре, що Чалханоґлу пробив зі штрафного метрів з 25-ти неточно.

Виглядало, що під натиском наша команда таки встояла. Більше того, незадовго до перерви Кравець, замикаючи з меж воротарського майданчика простріл від Зінченка зліва, міг знімати питання про переможця двобою, мабуть, остаточно. Та пробив Артем над поперечиною.

А за лічені секунди до свистка на перерву турки заробили право на кутовий, який подав Чалханоґлу. На навіс справа, підрізавши м’яч головою у високому стрибку в дальній кут, відгукнувся Озан Туфан. Шансів врятувати ситуацію в П’ятова не було – 1:2.

З новими силами

У перерві у котлі «Конья Бююкшехіру» запанувала мовчанка. Незвично гнітюча, з огляду на те, який рев тут стояв ще за кілька секунд до того. Видно, відчували щось недобре. А Шевченко між тим замінив у перерві Зінченка. Вочевидь Олександр банально втомився. Відсутність стабільної ігрової практики дається взнаки. Саме Олександр не встиг закрити на лівому фланзі свою зону й дав суперникам виконати навіс, який призвів до результативного, як виявилося, кутового.

А ось заміни від Фатіха Теріма вплинули на зміну пріоритетів турків. Не дивлячись на забитий м’яч, ілюзіями досвідчений тренер себе не тішив. Перший тайм його команда провалила. І найперше програла суперникові центральний плацдарм. Тому й не дивно, що з поновленням гри не було на полі Юнала, замість якого в пару до Туфана в опорну зону вийшов Толґа Джінерджі. Також замінив Терім і центрального оборонця Балту й випустив замість нього іншого плеймейкера Каана Айхана. В центр оборони тим самим опустився Мехмет Топал.

Ураган

Турки кинулися в бій з величезною жагою. В організації командних дій українці виглядали привабливіше, тому довелося суперникам брати своє бійцівськими рисами. Тривожний для нашої команди дзвінок пролунав після того, як Ордець метрах в 35-ти від воріт ціною попередження порушив правила, Чалханоґлу штрафний подав, а Дженк Тосун підрізав м’яч головою. Добре, що поруч зі стійкою.

На щастя, притиснутися до власних воріт агресія суперників нашу команду не змусила. Більше того, активність Соболя в наступі цілком могла поновити двом’ячеву перевагу українців. Спершу Едуард виконав справа ідеальний простріл, який замикав Кравець. На удар впритул Волкан зреагувати не встигав, але м’яч, влучив у воротаря і відскочив у поперечину. Через лічені хвилини Соболь, імітуючи бажання виконати ще один простріл, прокинув м’яч між Мором і Сенером, увірвався в межі карної зони і бив без перешкод. Щоправда, удар у ближній кут виявився несильним і Волкан його парирував.

Позиційна боротьба

Турки тиснули. І чим менше часу залишалося до фінального свистка, тим більше наша команда починала думати про збереження результату. Старих вад позбуватися завжди складно. Двічі небезпечно здалеку били Толґа та Мор, але в обох випадках хавбекові турків бракувало точності. Але відігратися хлопці Теріма могли тоді, коли наша команда вперше дала розбігтися в середині поля Чалханоґлу. Хакан метрів 20 пронісся вихором і ледь увійшов до карної зони, як віддав коротку передачу вліво на Дженка Тосуна. Нападник влупив сходу і ледь не зламав каркас воріт, та м’яч від стійки все ж вилетів у поле. При цьому Дженк продовжив рух і зніс того, хто трапився на шляху, тобто, Кучера. Важко сказати, наскільки сильно при цьому Олександр постраждав, але пауза, витрачена допомогу капітанові, трохи емоції втихомирила.

Нагорода за наполегливість

Та штурм поновився швидко. Наша команда наче й розуміла, що треба робити. І нагоди для виходу в контратаки були. Ось лишень сил для проникаючих випадів бракувало. Особливо – Коноплянці. Двічі поспіль наша команда могла вибігти в контратаки саме через Євгенів лівий край, однак спершу наш вінґер не потяг край і не створив простору для Соболя, котрий з м’ячем вривався у наступ з глибини, а потім своєю повільністю зіпсував нагоду сам.

Шевченко вже готував Івана Петряка. Проте не встиг. Втомився ж не лише Коноплянка, а й Соболь, якому встигати за в’юнким Мором ставало щораз важче. Не встояли на 80-й хвилині – Тосун в боротьбі зі Степаненком впав в штрафному майданчику. Чи був пенальті? Арбітр вирішив, що так. Чалханоґлу перехитрив П’ятова і зрівняв рахунок.

Боротьба за життя

Останніх 13 (з урахуванням п’яти компенсованих) хвилин наша команда не грала, а страждала. Мор виглядав нестримним, а Соболь і партнери збилися на тактику дрібного і не дуже фолу. В наслідок цього Мор і Чалханоґлу мали дві нагоди забити зі штрафних, але на наше щастя перший пробив трохи неточно, а з другим пострілом впорався П’ятов.

Відскочили? Можливо. По другому тайму на перемогу турки заслужили. Але ж були також два моменти Кравця. Якими наша команда могла зняти питання про переможця остаточно. Іншими словами, виглядає, що загалом результат по грі. Боротьба в нашій вибуховій групі лише зав’язується…