Косово на полі. Про шлях сьогоднішнього суперника збірної України

Можна по-різному ставитися до прийняття Косовo в ФІФА та УЄФА. І по-різному оцінювати кривавий конфлікт з 13-ма тисячами загиблих і мільйоном біженців, з них - 200 тисячами сербів. Славетна сербська історія краю, легендарна битва на Косовому полі, незважаючи на поразку, досі є у Сербії прикладом героїзму і нескінченною темою для письменників, поетів, художників і архітекторів. Велике Переселення сербів на північ як порятунок від турецької навали і прихід на їх місце албанців. Спроби знову заселити Косово сербами за рахунок албанців і як наслідок конфлікти в 20-му столітті. Звинувачення у військових злочинах на адресу обох сторін. Визнання Незалежності Косово більшістю членів ООН, але невизнання самою ООН. Все це теми для істориків, а не для футбольних журналістів.

Вперті косовари

А фактом залишається те, що косовським албанцям у впертості та таланті не відмовиш. І футбольних теж. Після тривалої заборони навіть на товариські матчі проти членів ФІФА в 2014-му році тодішній президент цієї організації Йозеф Блаттер пом'якшав (в той час, як президент УЄФА Мішель Платіні пручався до останнього). Чотири місяці тому Косово офіційно прийняли в УЄФА, нехай і лише "з рахунком" 28:24. А регіон, який народив Граніта Джаку, Шердана Шачірі, Валона Бехрамі, Лоріка Цану, Аднана Янузая (дядько якого навіть воював в Армії Визволення Косовo), Етріта Берішу, здатний швидко вийти на пристойний рівень футболу. Навіть незважаючи на поки відмову вищезгаданих гравців виступати за збірну. Адже вже ростуть нові зірочки, такі як 20-річний Берсант Целіна (належить "Манчестер Сіті"), 16-річний Лабінот Кабаші ("Барселона") і 20-річний Мілот Рашіца ("Вітесс").

Косовські албанці дали збірній Югославії лише одного гравця, а Вищому дивізіону країни - лише одну команду, та й ту на шість сезонів. При цьому Футбольна Ліга Косово існує аж з 1945-го року, ФК "Пріштіна" тренували майбутні головні тренери збірних Хорватії та Югославії Мірослав Блажевіч і Мілан Жівадіновіч. І ліга тривала навіть з 1989-го по 1998-ий рік, коли була під забороною влади. 16 команд грали де доведеться, домовляючись про час і місця проведення матчів в останню мить і часто не дограючи їх через втручання сербської поліції. Але в реєстрі чемпіонів Косово до 1998-го року прогалин немає. Матчі збірної проти Лапландії, Монако, Галісії постійно скасовувалися і переносилися, з "Мальме" довелося грати під вивіскою "Збірна Суперліги Косово". А вранці дня першого офіційного матчу збірної у відборі на ЧС-2018 у Фінляндії (1-1) ще не було відомо, чи отримають шість гравців збірної (які раніше виступали за інші) дозвіл вийти на поле. "Я знайомий зі збірною Фінляндії набагато краще, ніж з моєю" - тодішні слова Альберта Буньякі, який тренує збірну Косово вже дев'ять років, доволі красномовні.

Тренер-скаут

У 1991-ому році в розпал Сербсько-хорватської війни і зіткнень між албанцями та сербами в Косово тоді 20-річний студент Альберт Буньяку, який мріяв стати лікарем і одночасно грав за "ФК Пріштіну", отримав повістку в югославську (читай - сербську) армію. І вирішив негайно бігти з країни і змінити прізвище. Вже Буньякі опинився у Швеції, заочно отримав 20-річний термін ув'язнення за дезертирство, не бачив батьків більше дев'яти років, в цей час дізнавшись про загибель 36-ти родичів. І кар'єра футболіста зупинилася на командах нижчих дивізіонів. На посаді головного тренера в тих же дивізіонах випускник Університету Еребру теж не мав успіху. Зате непогано працював з молоддю, а потім асистентом головного тренера (друге місце в лізі і Кубок Швеції-2007 з "Кальмаром"). Одночасно консультуючи. З Федерацією Футболу Косово він співпрацював ще з 1999-го року, займаючись пошуком талантів, недовго працював скаутом збірної Албанії, в 2012-му поєднував працю в збірній з тренуванням молоді "Еребру". І поради про переходи молодих албанських та косовських футболістів в скандинавські клуби дозволили йому налагодити відмінні зв'язки.

Буньякі вважає себе прихильником швидкого атакувального футболу, позитивно говорить про "югославську футбольну школу". Він справляє враження благородної людини, адже ще в 2014-му році відмовлявся запрошувати уродженців Косово до своєї ще не прийнятої в ФІФА збірну, кажучи, що тим потрібна ігрова практика на міжнародному рівні, яку він поки дати не може. Він запропонував гравцям самим написати Правила Поведінки в збірній, а також розписати, яким би вони хотіли бачити тренувальний процес. До речі, в останньому неофіційно Буньякі допомагає саме швед, 76-річний Торд Гріп, багаторічний помічник Свена-Горана Ерікссона. Грiп приїздив і до Фінляндії, і до Албанії, повинен бути і в Кракові. Він не посідає офіційних посад в збірній, але всюди, де це дозволено, знаходиться з гравцями і регулярно дає поради тренеру. Що було особливо цінно перед першим товариським матчем проти збірної-члена ФІФА (Гаїті) в 2014-му році на тлі переживань Буньякі. "Керувати збірною - моя мрія" - тоді говорив Альберт. "Мені здається, що я вже багато разів тренував в матчі проти Гаїті, оскільки я постійно уявляв собі як це буде. До найменших дрібниць, навіть музики, яку я увімкну в автобусі".

Між Пріштіною та Тіраною

Не зіпсувало настрій Буньякі та його гравцям і проведення матчу в Мітровиці, розділеній між албанськими та сербськими районами, арені конфлікту з жертвами в 2011-му році. Не завадив ані гімн без слів, ані толерантний прапор синього кольору з шістьма зірками (символізують шість народів Косовo), який косовські албанці вважають чужим. І в Мітровиці, і в Фінляндії, і в албанському Шкодері на першому офіційному "домашньому" матчі (стадіони в Косово все ще не готові) тисячі уболівальників з Косовo принесли більше червоних прапорів з чорним орлом, ніж синіх з зірками (названих деким "прапором бензоколонки"), і скандували про "велику Албанію" і погрози на адресу сербів (до останніх приєдналися і хорватські вболівальники). І в цьому ще одна балканська трагедія. Більшість косоварів (особливо молодь) мріють про об'єднання всіх албанських анклавів Балкан під прапором Албанії. Тому для них збірна Косовo - лише друга. А для деяких взагалі не має значення. І на площах міст Косово під час перегляду матчів Відбору на ЧС-2018 були два екрани.

Всі ці труднощі не завадили збірній Косова здивувати Європу вже в першому своєму офіційному матчі, виглядаючи небезпечніше в атаці, ніж фіни, під керівництвом мобільних вінгерів Рашіци і Бернарда Беріши ("Анжи"). Головний тренер господарів Ханс Бакке був шокований: "Косово грав дуже жваво. Вони були сповнені енергії. Вони можуть швидко бігати всі 90 хвилин. Смілива команда. Вони дуже небезпечні". Так, у другому матчі проти вже серйозно підготовлених і значно потужніших хорватів косовари "протверезіли". Однак це ж і погано для збірної України. Прагнення реваншу у косоварів буде, а талант, сміливість і впертість є. Їх історія доводить.