Лебедина пісня ліхтарного стовпа. Едін Джеко в 35 років знову голодний та страшний

Збірна Боснії та Герцеговини підійшла до жовтневих матчів практично без півзахисту. Без креативу. Міралем П'яніч та хавбек "Мілана" Раде Круніч травмовані, Едін Вішча пішов зі збірної, Армін Ходжич захворів на коронавірус та й здав за рівнем. Мухамед Бешич з гравця "Евертона" скотився у вільні агенти та запасні "Ференцвароша". В такій ситуації важливість форвардів зростає. У Казахстані дублем виручив Смаїл Превляк. У Львові всі чекають на Едіна Джеко. Він нині в такій формі, що просто не здатний залишатися без голів у двох матчах поспіль.

Стер Лукаку

Навесні, на початку літа кар'єра Едіна, здавалося, зайшла в глухий кут. Третій бомбардир в історії "Роми" (за середньою кількістю забитих за матч він випереджає двох перших - Франческо Тотті та Роберто Пруццо) посварився з головним тренером Паулу Фонсекою, був позбавлений капітанської пов'язки і відправлений на трибуни. Частина партнерів по команді підтримала його, частина - ні, що лише додало розладу в клубі. Влітку керівництво і новий головний тренер Жозе Моуріньо заявляли, що бажають залишити його, але при цьому шукали нових форвардів.

На обрії "боснійського лебідя" жевріли Туреччина та МЛС.

Але раптом тоді карти склалися. Ромелу Лукаку пішов, кризовому фінансово "Інтеру" терміново знадобилася дешева заміна. Її шукав головний шанувальник Едіна Джузеппе Маротта. Маротта та Фабіо Паратічі неодноразово намагалися привести форварда до "Юве". Рік тому угода вже практично відбулася, але в останню мить зірвалася. Тоді ж був близький і перехід до "Інтера". Також не склалося. Зате тепер, після цієї витриманої паузи, безкоштовний, лише за бонуси за голи, приліт лебідя (саме на таку тему міланський клуб видав відео про перехід) вийшов значно ефективнішим.

Лукаку був критично важливий для атаки "нерадзуррі", та й для всієї командної структури. Боялися, що після його відходу команда розвалиться і вже точно значно менше забиватиме. На 35-річного Джеко після його відпочинку на трибуні і семи голів у лізі минулого сезону мало хто розраховував. Він виглядав в поганій фізичній формі і просто втомленим від футболу. Результат? В перших семи турах "Інтер" забив 20 м'ячів. Клубний рекорд останніх 60-ти років. Боснієць забив шість з них, і так кар'єру в цьому клубі не починав ніхто після самого Роналдо у сезоні 1997/98.

Він забиває коли завгодно. Через 30 секунд після виходу на заміну на складному виїзді. Добиваючи вдома. На найскладніших виїздах до "Сассуоло" та "Фіорентини", як і в складному домашньому матчі проти "Аталанти", він підставляв голову або ногу у найпотрібнішу мить. Також сумлінно працюючи в підіграванні, в глибині поля. Три гостьові камбеки міланських "змій" і 17 очок в семи турах Серії А (на п'ять більше, ніж рік тому) - багато в чому його заслуга. Та й у збірній два свої останні голи він забив в Італії та у Франції, принісши почесні гостьові нічиї.

Від стовпа до діаманта

Такою була вся його кар'єра. Спочатку зневіра, критика, а в підсумку - злива голів, з яких чимало критичних. В юності його на Батьківщині називали не лебедем та діамантом, як нині, а "ліхтарним стовпом". Він грав у півзахисті, виглядав незграбно. І продаж чеському "Тепліце" за 250 тисяч в "Железнічарі" називали "виграшем в лотерею". Чеська ліга в еру пост-Недведа, Поборські, Чеха, Росіцкі вже давно не виховує таланти. Тим більше - "Тепліце", і тим більше "Усті-над-Лабем", де грав в оренді. Але в підсумку Едін вибрався звідти на вершини європейського футболу.

Вибрався він в найкращі бомбардири та чемпіони Бундесліги з "Вольфсбургом" (дубль у легендарному 5:1 над "Баварією"), в чемпіони Англії з голом у доданий час матчу проти КПР, без якого не було б голу Агуеро та історії "Манчестер Сіті". У найкращі бомбардири Серії А у сезоні 2016/17. Він став першим в історії, хто забив щонайменше 50 м'ячів у трьох лігах Топ-5. А на старті сезону 2021/22 він перший в рейтингу Sky Sports у Серії А і п'ятий - у лігах Топ-5. Одразу після Бензема, Салаха, Голанда та Мбаппе. Наступний гравець італійської ліги - лише 25-ий.

І всього цього він досяг зі спокоєм, флегматичністю, навіть замкнутістю. Примудряючись, попри шлюб з моделлю та акторкою, залишатися поза світським життям навіть на Батьківщині і проводити час вдома. На запитання про рекорд Роналдо флегматично відповідаючи, що знав про нього. На запитання про вкрай низький показник швидкості в ФІФА-2022 не менше флегматично - що не грає в цю гру. Ця флегматичність призвела до того, що супербомбардир, один з найкращих нашого покоління, залишався в тіні більш розкручених, більш елегантних. Але йому, схоже, на це плювати.

В принципі, нині він отримує стільки уваги, скільки не отримував ніколи. Він часто на перших сторінках провідних газет Італії з заголовками: "Магія Джеко", "Дякуємо, Джеко". "Він знайшов шлях зупинити час", "найкращий антидот ностальгії за Лукаку", "Інтер" починає матчі погано, але з Джеко безсмертний", "Джеко - синонім гарантії", "тренер Сімоне Індзагі не відмовиться від нього навіть під тортурами". Gazzetta Dello Sport пояснює: "Лукаку пробивав стіни, а Джеко - елегантний танцюрист. Боснієць думає як плеймейкер і знаходить партнерів по команді".

"Джеко знає, як атакувати з глибини, зупинитися і вивести тебе на ворота" (Звонімір Бобан), "він знає, куди піде м'яч. Він кращий, ніж Лукаку" (Франческо Граціані), "Едін чудовий, ментально сильний, не відчуває тиску , вміє все. У нього є і техніка, і присутність в штрафному, він атакує з глибини і впливає на команду" (Нікола Вентола). Взагалі, рефрен про те, що Джеко значно більше та позитивніше впливає на команду, ніж Лукаку, повторюється часто. "Лукаку, на відміну від Джеко, не чемпіон. І "Інтер" нині не скучить за бельгійцем" (Паоло Ді Каніо).

Не меншу увагу викликав і епізод матчу проти "Шахтаря" в Лізі Чемпіонів. Тоді форвард втратив м'яч у центрі поля, але не вимкнувся, побіг назад, опинився в центрі власного штрафного і заблокував дуже небезпечний удар. "Я відчуваю, ніби граю в "Інтері" вже багато років". Звідси і така боротьба, така самовідданість.

Нові "дракони"

У збірній справи також почали налагоджуватися. Останні роки для неї і для її капітана були вкрай складними. Голи у Франції і в Італії - його єдині у 12-ти останніх матчах. Його часто звинувачують в тому, що в збірній далеко не так ефективний і не викладається, як в клубах. І це попри те, що найкращий бомбардир в її історії з 60-ма голами в 117-ти матчах. Схоже на ставлення до його кумира Андрія Шевченка на початку 2000-х. Але останні виступи обнадіюють. Він активний, в Казахстані здобув дев'ять ударів по воротах, влучаючи у поперечину. Голи на порозі.

Як і збірна України, "дракони" здобули свою першу перемогу у Відборі на Чемпіонат Світу у жовтні. Більше того, це їхня перша перемога в офіційних матчах за 23 місяці. Каденції Роберта Просінечкі та Душана Баєвіча не склалися, похмурі жорсткі тренери сварилися з гравцями. А Федерація знову втручалася, про що, про політизацію збірної П'яніч прямо заявляв. Здавалося, повернулися темні 90-2000-ті, коли Федерацією за згодою керували одразу троє - лебідь, рак та щупак, тобто боснієць, хорват та серб. А багато гравців відмовлялися приїжджати в збірну.

За вісім місяців чимало змінилося. 46-річного болгарина Івайло Петева зустріли, як прямо написала Reprezentacija, "в ножі", з протестами, навіть погрозами. Як маловідому маріонетку Федерації (хоча у нього в резюме робота головним в "Лудогорці", загребському "Динамо" та збірній Болгарії). Однак він швидко зняв всю ворожість, налагодив відмінний мікроклімат в команді. Перш за все знайшовши спільну мову з "зубрами". З Джеко вони взагалі практично друзі.

Чесність, відвертість та розумний баланс тренера між свободою та чіткими правилами завоювали гравців.

Едін налаштований войовничо і налаштовує так збірну. "Згуртованість - наша найсильніша зброя. Нам не вистачає багатьох важливих гравців, але в Казахстані ми показали якість та єдність. Це наша найбільша перевага. Якщо ми будемо разом - у нас буде шанс проти України. Коли важко - потрібно боротися до кінця і доводити, що ми пишаємося представляти нашу країну. Я не люблю, коли легко і завжди голодний. Я в кращій формі, ніж в молодості, тому що більше стежу за собою і грунтовніше готуюся. Я буду в збірній стільки, скільки захоче тренер".

Якого саме Джеко ми побачимо сьогодні? Злого та войовничого, голодного на голи. Такого, що вміє забивати саме у важких гостьових матчах. У збірній він пробиває по воротах вдвічі частіше, ніж в клубі (4.8 в середньому), навіть проти Франції досяг 43-ох та 49-ти дотиків до м'яча, а у Львові буде на м'ячі ще частіше. Він і розгортає атаки з глибини, і замикає. Він і лебідь, і ліхтарний стовп. У повітряних двобоях у збірній бере участь втричі частіше (4 за матч), тобто на нього вантажитимуть м'ячі.

Він вивів збірну лише на один великий турнір. Чемпіонат Світу-2014. І хоче, як і Шевченко, зачепити ще один. Як і Шева, він прокинувся наприкінці кар'єри після періоду стагнації. В клубі, в якому почувається як вдома. Тож сьогодні буде надмотивованим.