Танець Старого лева, або Як 38-річний Роже Мілла наново відкрив світові Африку

Ця історія могла статися лише в Африці і ніде більше.

Всесильний президент країни зажадав від головного тренера збірної негайно викликати на чемпіонат світу 38-річного форварда, який догравав на острові посеред Індійського океану – саме так і було!

Президента звали Поль Бійя, і навіть зараз у 88 років він ще керує Камеруном. Тренером же був Валерій Непомнящий - радянський фахівець, який потрапив до Африки "по рознарядці зверху".

"Мене кілька разів оформляли на роботу за кордон як тренера молодіжок - то в Алжир, то в Туніс, то в Марокко, то в Сурінам. Але щоразу щось зривалося. Для мене це вже стало чимось нездійсненним. І раптом надходить сигнал: ти потрібний молодіжній збірній Камеруну. Яка, думаю, різниця - Сурінам, Камерун", - перспективний початок!

А тут ще й диктатор-фанат із вимогою повернути до команди 38-річного ветерана, який давно завершив міжнародну кар'єру. Що ж робити?

World Cup ‘90: Cameroon manager Valery 'Nipo' Nepomnyashchy, Bari, 14 June 1990. pic.twitter.com/209rJpQy0r

— A Football Archive* (@FootballArchive) April 17, 2020

***

Ось так Роже Мілла і поїхав на мундіаль до Італії.

Партнери? Майже всі з африканських чемпіонатів та нижчих ліг Франції. Вони заледве проповзли кваліфікацію, причому після двох стартових невдач все висіло на волосині.

Глава місцевої федерації футболу перед виїздом до Габону чесно зізнався Непомнящему, що у разі фіаско його евакуюють в СРСР прямо звідти, а потім "намагатимуться врятувати від розправи дружину". Тренерові страшенно пощастило, що матч закінчився перемогою 3:1.

У Камерун не вірив навіть його воротар: Жозеф-Антуан Белл після прибуття до Італії розкритикував і тренера, і партнерів – мовляв, ні чорта нам не світить.

У Непомнящего знову не залишилося вибору - він відправив легенду в запас, а на його місце поставив Томаса Нконо з "Еспаньйола". Того самого, якого Джіджі Буффон навіть сьогодні, у 43 роки, називає першим і єдиним кумиром у житті.

Камерун не був готовим до ЧС, але сама доля виправляла помилки, допущені "Левами", підштовхуючи до великих звершень.

Їхній перший же матч - проти Аргентини Дієго Марадони. Перед грою преса відкрито насміхалася - типу, чи їсте ви мавп, і чи є у вас шамани та знахарі при штабі? Франсуа Омам-Бійік, один із лідерів камерунців, не витримав:

"Можете казати, що хочете, але я заб'ю переможний гол ударом головою. Це єдине, що важливо".

І Камерун бився, наче востаннє. Нестачу техніки компенсували біганиною, помилки прикривали фолами. Сьогодні вони б завершували всімох, але в 1990 році правила ще були лояльнішими, і африканці закінчили матч "лише" з двома вилученнями. Марадона, Каніджа та Бурручага пішли з поля в синяках, але найважливіше – Камерун переміг! Омам-Бійік справді забив головою!

***

Роже Мілла вийшов тоді на останні 10 хвилин, щоб заспокоїти молодих.

Вже на другу гру з румунами Непомнящий випустив його раніше - і балканці, ведені Хаджі, Попеску та Лекетушем, безславно капітулювали.

Перший гол Мілла забив коряво – зніс захисника у боротьбі за м'яч, перш ніж відправити його у ворота. Натомість другий вийшов естетським - ривок правим напівфлангом, своєчасний пас на хід, потужний удар під перекладину.

Тоді Роже й станцював з кутовим прапором - мабуть, найнезвичайніше святкування, яке тільки бачили в Барі:

"Сам танець спав мені на думку, коли я забив у ворота Румунії. Це було щось лише на рівні інстинктів. Я не загадував заздалегідь станцювати, адже навіть не був певен, що тренер випустить мене на поле".

Проте Непомнящий випустив і геть не здивувався танцю. Якось перед ЧС йому донесли, що вся команда вирушила до нічного клубу. Розлючений тренер приїхав на місце, і що? Всі футболісти були тверезі, а капітан Стефен Татав просто підійшов і сказав:

"Валері, ми зараз дотанцюємо та повернемося. Для нас це важливо".

Така ось культура, така ось Африка. А не шамани та мавп’яче м'ясо.

***

Після матчу з румунами про Мілла заговорили на кожному розі.

Це зараз Google знає все про всіх. 30-40 років тому фанати в Італії, Англії та Німеччині поняття не мали, що Роже зробив чудову кар'єру у Франції. У "Монако", щоправда, не заграв через травми, зате витяг з ями "Сент-Етьєн", багато забив за "Бастію", склав шикарну зв'язку з Лораном Бланом у "Монпельє".

Вони з Мілла вічно один одного підколювали через пресу, і це страшенно веселило Луї Ніколлена, який запевняв, мовляв, Роже був би схожий на мого сина, якби він не був чорний.

Францію форвард покинув із двома виграними Кубками та сотнею забитих голів - відмінний рекорд, тільки до ЧС про нього і не підозрювали.

Quién lo pensaría! Valderrama y Roger Milla compañeros.
El Montpellier del 88.
Agreguen Laurent Blanc y Julio César. pic.twitter.com/5iS231CijR

— César Enzo (@CesarEnzo) October 30, 2014

Не знали навіть того, що його справжнє прізвище – Міллер. Клерк, який видав свідоцтво про народження, виявився малограмотним, от і вийшло "Мілла". Смішно.

Натомість Колумбії у 1/8 фіналу було зовсім не до сміху. Камерун стримував Вальдерраму так само брутально, як Марадону у групі, і довгий час гра йшла без моментів. Запалив її, звичайно, Роже. Перший гол - чиста індивідуальна майстерність: гарний пас, один фінт та удар під перекладину з лівої ноги.

Другий м'яч легендарний сам по собі. Ви ж пам'ятаєте, як Роже обікрав Рене Ігіту, котрий вийшов до центру поля, правда?

Найсмішніше, що Європу манера колумбійського воротаря шокувала, а Мілла – ні! У "Монпельє" він почув від Вальдеррами, що є в них в країні один божевільний, який постійно виходить до центру поля, і якщо його вчасно накрити, то…

Коротше кажучи, даремно Карлос все це розповів.

***

Казка Камеруна тоді обірвалася на Англії – мабуть, це було неминуче.

На ЧС-90 у старті "Трьох Левів" виходили одночасно Гарі Лінекер, Кріс Уоддл, Девід Платт, Джон Барнс та Пол Гаскойн. Гленн Ходл програв конкуренцію і його навіть не взяли! Якщо це не "золоте покоління", то хто тоді?

Тим не менше, світ вболівав зовсім не за англійських зірок - з ними все і так було зрозуміло. Навіть за рахунку 1:0 на користь європейців усі чекали лише на танець Мілла.

Непомнящий був посереднім тренером і не зробив кар'єри, але тут навіть він відчув – треба! Роже він цього разу виділив майже тайм - у його 38 років!

І ось він вийшов. М'які, котячі рухи; точні передачі, швидкісний дриблінг - Мілла на тому ЧС грав, наче камерунський Марадона. Англійці остовпіло дивилися, як Роже вбіг у штрафний справа і вийшли з анабіозу лише після фолу Гаскойна - пенальті! Емманюель Кунде з точки шансів Шілтону не залишив.

Пройшло ще хвилин 10 – і Камерун вже попереду! Знову все зробив Мілла – відійшов углиб, прийняв м'яч, розвернувся та розрізним пасом вивів на ворота Ежена Екеке – 2:1!

Англія тоді взяла своє лише у додатковий час завдяки двом пенальті – Камерун так і не навчився захищатися без фолів. Чи все ж таки фавориту підсудили?

***

В принципі, це й не має значення. Додому Непомнящий та "Леви" повернулися національними героями.

"З аеропорту на шести кабріолетах ми поїхали до готелю – зигзагами через все місто. І скрізь юрби народу - мені здалося, там була вся країна. Ці 3-4 кілометри ми їхали години дві з половиною. Такого обожнювання, ентузіазму я, напевно, більше у житті не бачив. Просто не описати!" - тренер не приховує емоцій і через 30 років.

Мілла вже тоді став живою легендою. Його танець повторювали у всьому світі; на його честь називали вулиці, з ним робили інтерв'ю, про нього писали книжки.

На цьому драйві він пограв ще один цикл і навіть забив на ЧС-94 – здається, цей рекорд неможливо буде побити. 42 роки – диво та й годі!

Роже впевнений, що протримався так довго завдяки генам та відсутності шкідливих звичок. Африканці з дитинства їдять лише натуральне – рис, рибу, біле м'ясо; на шкідливі газировки та інші вуглеводи нема грошей. Ви бачили раціон Роналду? Це він і є – тільки Кріш ще й платить за нього модним дієтологам.

Сьогодні Африка вторгається у наше життя їжею, музикою, татуюваннями; зірками футболу, які народилися в Європі, але гордо їдуть посеред сезону на КАН виступити за батьківщину своїх предків.

Раніше було інакше. На ЧС-74 преса називала "тупим звіром" Мвепу Ілунгу, який у матчі з Бразилією за рахунку 0:3 вибіг зі стінки та вибив м'яч на трибуни до свистка арбітра. Вони не знали – диктатор Заїра Джозеф Мобуту перед грою пригрозив, що у разі поразки з різницею понад три голи футболістів не пустять додому. Ілунга дуже боявся знову не побачити свою сім'ю...

Поль Бійя теж не подарунок і заслужено входить до числа найгірших політиків світу, але одну добру справу він все ж таки зробив - той телефонний дзвінок Непомнящему.

Виступ Мілла на ЧС-90, його голи та танці допомогли світові наново відкрити для себе Африку, і це зробило його помітно зрозумілішим, затишнішим і просто добрішим.