Сайпан нашої тривоги: як Рой Кін послав тренера і залишився без чемпіонату світу

17 травня. Збірна Ірландії вирушає із Дубліна на чемпіонат світу-2002.

"Зелена армія" не завсідник мундіалів, тож ажіотаж в аеропорту серйозний. Гравцям доводиться буквально прориватися через юрби журналістів, уболівальників та звичайних людей.

Товкучка досягає піку, коли в аеропорту в супроводі нової групи репортерів з'являється ірландський прем'єр Берті Ахерн. Він обіймає гравців, тисне руку тренеру Міку Маккарті.

У цей час капітан і головна зірка ірландців Рой Кін уже налаштований агресивно.

"Аеропорт переповнений, кроку ступити нема де. Ми повземо з чемоданами по вестибюлю. Гравці, журналісти, чиновники – всі змішалися. Реєструємось. Попереду на нас чекає мальовничий маршрут до Амстердама, а звідти до Токіо, і лише потім на Сайпан. Пакетний тур, а не збори".

Зараз вже незрозуміло, хто перший запропонував провести тиждень на острові посеред Тихого океану, та й це неважливо.

Важливо, що Сайпан розташований у гряді Маріанських островів приблизно за 2,500 кілометрів від Філіппін та Японії. Максимально віддалене місце, і десь нагорі вирішили, що тиждень там піде збірній на користь - типу, відпочинуть, поспілкуються, звикнуть до часового поясу та клімату.

Рой Кін, здається, єдиний цю думку не поділяв.

***

18 травня. Після 22 годин у літаках із двома пересадками ірландці нарешті добираються до місця призначення.

М'ячі, екіпірування, Gatorade та все необхідне для тренувань мало прийти на Сайпан тижнем раніше, але… забули. Довелося висилати наступним рейсом.

Не маючи можливості грати, команда вирішує хоча б розім'ятись і побігати, і тут новий сюрприз – поле біля готелю непридатне для занять; газон нагадує камінь.

Офіцер УЄФА вислухав претензії Кіна без ентузіазму - мовляв, якби ви попросили, ми полили б поле заздалегідь. Ну так, звісно.

19 травня. М'ячів та екіпіровки немає. Для підняття бойового духу тренерський штаб організував барбекю для команди та журналістів.

Преса зауважує, що капітан не в гуморі та швидко покидає гулянку. Більшість футболістів затримуються в пабі Beefeater до 5-ї ранку - вони випивають, жартують, грають у більярд; деякі травлять байки журналістам.

Одному Кіну невесело. Перед виїздом на Сайпан він через травму пропустив прощальний матч партнера по збірній Ніла Куїнна, але за кілька днів вийшов грати за "МЮ". Таблоїди вкололи миттєво. А тут ще й 22 години у літаку, і м'ячів немає, і поле – бетон.

"Це не збір, а режим щасливого туриста без реальних амбіцій, згодного на останнє місце", - гаркнув Кін тренеру Міку Маккарті, на що той віджартувався, мовляв, якщо стане менеджером, у Сайпан не полетить.

20 травня. Досі немає м'ячів. Вийшовши на поле, виявили біля воріт величезні калюжі - кам'янистий ґрунт погано приймав воду, і полив на користь не пішов.

Почали тренуватися, і майже відразу Стів Фіннан та Лі Карслі відчули дискомфорт у м'язах. Чого ще чекати від бігу на камінні? При цьому хлопці не сумують і жартують, на відміну від їх капітана. Він більше огризається, ніж говорить.

З того часу, як Деніс Ірвін завершив міжнародну кар'єру, а Стівен Карр отримав травму і опинився за бортом ЧС, Кін у збірній майже ні з ким не спілкується:

"Я волію бути один, коли говорю по телефону, прокидаюся, читаю або приймаю ванну, але я згоден, що я тут один не лише в цьому. Мені нема з ким побалакати чи посміятися. Це проблема".

21 травня. Господи, невже м'ячі? Щоправда, не Adidas, які будуть на матчах ЧС, а чомусь Umbro. І лише одні ворота з двох. І медичного обладнання немає.

Denis Irwin & Roy Keane read about their on field exploits with Ireland at USA 94 pic.twitter.com/1VdDgNc81F

— Irish Football Pics (@irish_pics) March 6, 2021

Голкіпери завершили заняття на півгодини раніше за польових гравців. Кіна це дратує. Він накидається на резервного воротаря Алана Келлі, вони обмінюються грубостями, і це на очах у журналістів.

"З мене досить цього лайна, я йду!" - закричав хавбек "Манчестер Юнайтед" і пішов до себе в номер.

Всі в шоці. До Кіна посилають масажиста Міка Бірна, з яким він начебто в добрих стосунках. Коли той піднявся до Роя в номер, то вислухав п'ятихвилинну тираду про "підхід країни третього світу", а ще про "я йду зі збірної назавжди, бо задовбали".

Мік Маккарті вдає генерала, який не помітив втрату бійця. Він телефонує до виконавчого директора Брендана Ментона і просить терміново викликати на місце зірки Коліна Хілі з "Селтіка".

Журналісти поспіхом друкують нові заголовки про божевілля на Сайпані, які завтра прикрасять перші смуги. Тим часом Рою дзвонять його дружина і особисто Алекс Фергюсон.

Eric Cantona, Sir Alex Ferguson and Roy Keane. pic.twitter.com/0k21qj8W4w

— 90s Football (@90sfootball) August 11, 2021

***

22 травня. Справа ускладнена тим, що Кін – символ. Єдиний із ірландців, хто шість разів вигравав АПЛ, тричі – Кубок Англії; єдиний, кого визнавали найкращим гравцем сезону британські журналісти.

У відборі на ЧС-2002 Рой видав такий матч проти Португалії (1:1), що після гри його відзначив особисто Ейсебіу – і не лише він.

Того дня дружина Тереза ​​лагідно нагадала чоловікові, що він усе життя мріяв вийти з капітанською пов'язкою на мундіалі; сер Алекс, знаючи характер свого вожака, просто попросив потерпіти три тижні. Всі гуртом якось вламали.

За чверть години до подачі офіційної заявки до ФІФА, Кін приходить до Маккарті і каже, що передумав іти. Бідолашний Хілі - він уже зібрався в дорогу!

23 травня. Ніщо не віщує лиха. Втягуючий збір на Сайпані добігає кінця, і Кін наостанок дає кілька інтерв'ю - The Irish Times, Independent та іншим. Прес-аташе збірної десь гуляє.

24 травня. Інтерв'ю Кіна – як вибух ядерної бомби. Від капітана дістається всім – федерації, Маккарті, але, найгірше, партнерам по команді.

"Я така людина. Коли я бачу, що погано – я це говорю. Деякі мої колеги сприймають косяки простіше – можливо, тому вони грають там, де грають" – м'яко кажучи, не дуже "капітанська" промова.

Кін "накинув" і на поля, і на м'ячі, і на тренування без шипів, але при цьому йти до мундіалю явно не збирався. Говорив лише, що закінчить зі збірною після:

"Це не скарга, а просто факт. Я дійшов до стадії, коли це мені більше не потрібно. Я поговорив із менеджером і протримаюся до закінчення чемпіонату світу, а далі все. Без сумніву".

Маккарті це виводить із себе. Він збирає команду у вестибюлі, щоб влаштувати щось на кшталт "товариського суду" над капітаном. Слово брати ніхто не хоче (ще б пак - знаючи репутацію Кіна), тому 8 із 10 хвилин тренер говорив у режимі монологу.

Згодом Квінн, Ментон та інші визнають, що хід був убогий і шкідливий. Маккарті зобов’язаний був передбачити удар у відповідь від Роя:

"Ти чортів мудак. Я не цінував тебе як гравця, я не цінував тебе як тренера і не ціную як людину. Ти нікчема і можеш засунути свій Кубок Світу собі в дупу. Я не маю до тебе краплі поваги. Єдина причина, через яку я маю з тобою справу, це те, що ти якимось чином керуєш моєю збірною! В усьому іншому йди в дупу".

Пара грізних поглядів, лайки, різкий розворот - і Кін попрямував до своєї кімнати. Збори закінчено.

25 травня. Для Маккарті це точка неповернення. Він збирає прес-конференцію, куди, крім нього, прийшли троє гравців - Квінн, Стів Стонтон і Алан Келлі.

Тренер звинувачує Кіна у відсутності патріотизму і навіть у навмисному пропуску стикового матчу проти Ірану (0:1) - офіційно Рой тоді був травмований. Квінн, Стонтон і Келлі мовчать і лише зрідка кивають головами.

"Всі були шоковані тим, що зробив Рой. Мік попросив нас заступитися за нього, бо знав - на нього чекає ворожий прийом. Ми розуміли, що ставимо себе у жахливе становище, але на той час у нас не було вибору. Рой не міг увійти і перепросити, ситуація була надто напруженою", - згадує Квінн.

Ближче до вечора Кіну зателефонував його агент і повідомив, що його відрахували зі збірної. Хотіли знову покликати Хілі, але ФІФА не дозволила – надто пізно. Так і полетіли до Японії з одним порожнім слотом.

Рой Кін наступним рейсом вирушив до Британії.

***

26 травня. Маккарті поїхав дивитися найближчого суперника – Камерун. Команда тим часом зупинилася в Ідзумо - в готелі з ідеальним футбольним полем.

Рой Кін за тисячі кілометрів звідти дає чергове інтерв'ю – тепер уже Mail on Sunday. Він не відмовляється від наїзду на тренера та партнерів, а навпаки - ще розвиває думку. Подейкують, що таблоїд заплатив йому за одкровення 140 тисяч фунтів.

Того ж дня прем'єр-міністр Ірландії Ахерн пропонує своє посередництво, а "Манчестер Юнайтед" - клубний літак, аби повернути бунтівника назад до Японії.

Маккарті, тим часом, закликає Кіна зателефонувати і вибачитися перед ним та командою.

28 травня. Біля воріт особняка Кіна чергує преса, завдяки якій його пес Тріггс за 15 хвилин став знаменитістю.

Усі чекають від зірки фінального рішення, до старту Ірландії на чемпіонаті світу лише три дні, і напруження висить колосальне. Рой виходить до ЗМІ не поспішаючи, його рішення читається у нього на обличчі - з таким обличчям не відступають:

"Після того, як я пішов, троє гравців стали на бік Міка. Я вважаю, вони боягузи, а не зразки для наслідування. Якби я повернувся до них, я не зміг би віддати 100% за країну. Всі мали можливість висловитися, і ніхто більше цього не зробив".

Отже, все скінчено. Фанати в траурі, а ось у збірній настрій навіть трохи піднявся. Ментон весь час із командою і все чує:

"Один із ветеранів казав мені, мовляв, якщо Кін повернеться, я його сам поламаю. Молоді теж мали загальне відчуття полегшення, коли все закінчилося. Чим довше тяглося питання, тим більше воно дратувало".

1 червня. Дебют Ірландії на ЧС. Камерун дуже сильний і по ділу забрав перший тайм – гол на рахунку Патріка Мбома.

"Зеленій армії" не вистачає стрижня, темпу, азарту; гравці виглядають придушено. Прийшовши до роздягальні, команда так і просиділа мовчки перші кілька хвилин, але потім у Метта Холланда здали нерви:

"Я не зрозумів, ми що, нічого не вартуємо без однієї людини? Ми команда однієї людини – я всіх питаю?! Ми даремно проїхали півсвіту?!"

Він кричить кілька хвилин і всі поступово оживають. На другий тайм виходить зовсім інша Ірландія - і вже на 52-й хвилині рахунок знову рівний. Холланд забив гол особисто – ось він, новий ватажок!

***

Той матч закінчився внічию, а попереду в Ірландії були потужні німці, проте "Зелена армія" вже не боялася - вона знову була собою.

Рой Кін дивився це по телевізору в компанії сім'ї та Тріггса. Він бачив, як Роббі Кін врятував гру з Німеччиною; як Ірландія виходила із групи; як по пенальті вилетіла від Іспанії. Бачив – і ні про що не жалкував.

Це не він створював команді проблеми, а команда не дотягувала до його стандартів - з цією впевненістю Рой, мабуть, і помре.

Ну, а ми так ніколи і не дізнаємося, на що було здатне найкраще ірландське покоління у ХХI столітті. Після Сайпана футбол на Зеленому острові рухався лише вниз і ніколи вверх.