Англійський сором та Повернення ідолів. Акценти глядача на іграх Кубка світу

Другий тур поки що видається мені трохи більш змістовним чи що. Хоча смердючий душ прагматизму і витає над футбольними полями Катару – воно й зрозуміло: влаштувати головний турнір планети в розпал сезону в Європі, де грає переважна більшість найкращих представників цього виду спорту.

Знову можу виділити три матчі із восьми у плані видовищності. Найбільш "глядабельною" назвав би гру Польщі з Саудівською Аравією – дюжина гольових моментів. Під десяток їх було у Катару з Сенегалом. Добротне футбольне дійство показали нам також Франція та Данія.

Очевидно розчарували два поєдинки. Нідерланди з Еквадором, за великим рахунком, перестали грати у футбол після години суперництва. Англія ж із США і зовсім "вимкнулися" після перерви, в результаті записавши у свій актив лише три моменти на двох. Причому у фаворитів матчу був єдиний шанс Маунта перед виходом у роздягальню.

З інтригою справи були кращі. Англійський сором став єдиним її фіаско у цьому півтурі групових турнірів. Натомість у половині ігор все вирішувалося наприкінці.

Мсакні міг відвести від поразки Туніс ще на 73-й хвилині, але рядовий Райан врятував ворота Австралії від голу. Мбаппе приніс перемогу французам над данцями на 86-й. Канно мав можливість зрівняти рахунок для Саудівської Аравії у поєдинку з Польщею вже на шостій компенсованій, але не влучив у ворота. А ще за дві хвилини пізніше Торабі буквально вирвав перемогу над Уельсом, після чого іранцям вистачило часу ще й на контрольний постріл.

Цілком логічно завершилися два матчі. Франція з Данією "награли" якраз на свої 2:1, а для англійців з американцями придумати щось, крім двох нулів, було практично неможливо. Іран був сильніший за Уельс, а Аргентина – Мексику, але, мабуть, лише на один гол.

А ось в іншій половині ігор все вирішилося, на мою думку, аж ніяк не закономірно. Не заслуговували на поразку Туніс – від Австралії, Катар – від Сенегалу, та й Саудівська Аравія – від Польщі. Тим часом, в останніх двох випадках перевага переможців була виражена у двох м'ячах.

Говорити про те, що в хід якогось з поєдинків круто втрутилася Феміда, цього разу ми не мали приводу. Але із застереженням від колеги Юстаса: "Є серйозні претензії до показу цього ЧС. Багато спірних моментів не повторюють, особливо можливих порушень. Приклад: 66-а хвилина Туніс – Австралія, можливо, пенальті у ворота других. ВАР не реагує, повтору немає".

Найгірше суддівство мій консультант побачив у виконанні гватемальського арбітра у матчі Уельс – Іран. "Воротар валлійців фолить за штрафним проти нападника, що вибігає на гол, - це раз. Прямою ногою в груди - це два. На очах, відкритий момент з боку трьох суддів - і жовта, та ще після ВАРу?"

Найкращим, на думку Юстаса, став італієць Орсато – рефері у грі Аргентини з Мексикою.

Багато їжі для розмов дала цього разу Фортуна, приклавши руку до сценарію половини матчів, що оглядаються.

У двох із них вона продемонструвала свою мінливу вдачу. Так Уельс двічі поспіль рятували обидві стійки воріт під час однієї атаки на 52-й хвилині при 0:0. Але на 86-й пішло вилучення їх воротаря Хенессі, і тут пішла масть Ірану.

Так само спочатку успіх був на боці Саудівської Аравії: протягом трьох хвилин у середині другого тайму Мілік пробив у перекладину її воріт, а Левандовський – транзитом через воротаря – у стійку. Втім, Польща вже вела у рахунку. А на 82-й хвилині Аль-Малкі просто втрачає м'яч, і зустрічайте Левандовського на білому коні!

А явними фаворитами Фортуни стали два представники Європи. Коли американець Пулішич на 33-й хвилині зарядив м'ячем у перекладину, у такій грі для Англії це могло означати втрату втрат. Неабияк пронесло і Нідерланди, коли в цю ж верхню штангу, вже за 1:1, "вистрілив" еквадорець Плата. Як відомо, обидві зустрічі завершилися внічию.

У другому турі почали являтись народу футбольні ідоли сучасності. Найяскравішою особистістю туру я назвав би Левандовського – учасника обох голів Польщі, який найчастіше засвітився у найвидовищніших епізодах. Після нього відзначу француза Мбаппе з його дублем. І, таки-так, варто приєднати до них Мессі. До речі, крім "святої трійці" запам'яталися лише тунісець Мсакні та аравієць Аль Давсірі.

Серед воротарів не знайшлося рівних поляку Щенсни – чотири дорослі сейви, включаючи парирований при 1:0 пенальті. До речі, складно пригадати, щоб найяскравішими фігурами туру в мене ставали кіпер та польовий гравець з однієї команди.

А командою, яка здобула найбільше глядацьких симпатій, стала, не повірите, Саудівська Аравія, що програла їй. Наступною йде Франція. Достатньо футболу ми побачили також у виконанні Польщі, Ірану, Сенегалу, та й Катару, мабуть.

Хто розчарував, то це Нідерланди – окрім гола Гакпо на 6-й хвилині, нічого. Мексиканці обмежилися ефектним ударом Веги "в роздягальню", з яким впорався вартовий воріт Аргентини. Ну і про англійців ви вже знаєте.

Тепер пробіжимося групами.

А. Господарі турніру першими розлучилися з мріями про плей-офф. Решта у справі. Чомусь хочеться, щоби пройшов Еквадор. Ну, і більш гідний (гравець у футбол, а не в шахи) з дуету Нідерландів та Сенегалу. Першим, за ідеєю, зробити це буде легше, хоча Катар показав, що може і дверцятами грюкнути. У будь-якому випадку, із двох паралельних трансляцій вибрав би Еквадор – Сенегал.

В. Шанси залишаються у всіх. Уельсу потрібно прибити Англію, сподіваючись, що США розберуться з Іраном. Тоді нинішній лідер гурту залишиться за бортом. Інтрига зашкалює. Тут мені дуже складно віддати комусь перевагу, але британський тандем якось нудний, і не дай Боже нам такого чемпіона світу, як команда Саутгейта. Тут для перегляду вибрав би Іран – США.

С. Знову ж таки всі в строю, і важко визначитися з симпатіями. Інтриги теж хоч греблю гати – може, навіть крутіше буде. Дивитимуся, звичайно ж, Польщу з Аргентиною. Хоча принципово не проти побачити у плей-офф Мексику із Саудівською Аравією. Мексиканцям, до речі, потрібно виграти і чекати на поразку аргентинців. А взагалі ця група для мене в цілому симпатичніша за попередню.

D. Чемпіони світу першими вийшли в плей-офф, рішуче спростувавши всю балаканину про фатальну долю тріумфаторів на наступному Мундіалі. Надії Тунісу виглядають примарними. Тут однозначно дивився б Австралію з Данією, які мають визначити володаря другої путівки. Причому данцям потрібна лише перемога. Буду за них.

Щиро сподіваюся, що зможу продовжити спілкування з вами за два дні. Бо цього разу все висіло на волосині – у такий час живемо.