Дамоклів м'яч та несправедливість футболу. Акценти глядача на іграх Кубка світу

Відверто кажучи, пишу засмученим. Коли в плей-офф Кубка світу не виходить така команда, як Мексика, натомість ми маємо щастя спостерігати там таку, як Австралія, я згадую про те, наскільки несправедливим може бути футбол. На жаль, це невід'ємна частина, яка парадоксально надає йому додаткового інтересу.

Взагалі, перша половина вирішального туру "груповухи" якось не дуже порадувала. У трьох групах футболу було набагато менше, ніж могло б бути, а четверта, бризнувши шампанським, залишила розгубленим. Коли одні возять суперника всю гру, а паралельно інших розмазують газоном, і при цьому у виграші залишаються останні, то мені начхати на те, хто з них пропустив на м'яч менше за сумою трьох матчів.

До цієї феєрії з нелогічним кінцем у групі С нам показували досить нудний серіал про Дамоклів меч результату, що повис над учасниками третього туру. Бо, раз у раз на нього оглядаючись, команди боялися грати. Далі ви знаєте.

На щастя, три з восьми оглядових поєдинків були справді видовищними. У однаковій мірі гарними виявилися обидва матчі злощасної групи С: Польща – Аргентина та Саудівська Аравія – Мексика. Можливо, другий трохи поступився за гольовими моментами. Здала залік також гра Уельсу з Англією. Погано лише те, що у всіх цих випадках один із суперників явно домінував над іншим.

Відчайдушну нудьгу навіяла зустріч Австралії та Данії: по півтора моменти у кожного. Саме тут народився "виродок", без якого не обійшлася родина плей-офф. У жодному разі не хочу образити конкретну збірну країни – я говорю про адекватність представництва серед шістнадцяти найкращих команд світу. Їй-богу, з погляду вміння грати у футбол, а не боротися, той же Туніс заслуговував на це більше. Але так, поступився у очному поєдинку, нічого не вдієш.

Зате щодо інтриги до фінального туру поки не причепишся. Єдиним, хто вичерпав її достроково, стали Нідерланди, хепі-енд для яких намалювався вже на 26-й хвилині, коли Гакпо відкрив рахунок – ну так їх суперником був Катар, і цим все сказано. Найслабший із усіх господарів турніру в історії Мундіалю.

Ну, ще Рашфорд започаткував кінець Уельсу зарано - реалізувавши штрафний удар на 50-й хвилині. Подвоїла рахунок Англія буквально відразу.

В решті матчів було набагато цікавіше. Еквадор розлучився із шансами на успіх практично на 76-й хвилині, коли Менді впорався з ударом Плати. Сенегал здолав конкурента, залишивши його позаду. А здебільшого все вирішувалося на стрічкі!

На останній хвилині основного часу француз Муані ледь не зрівняв рахунок - щоправда, підсумкова перемога так і не принесла щастя Тунісу. Ківіор підстрахувавши воротаря після удару аргентинця Тальяфіко на 2-й компенсованій, як виявиться пізніше, врятував Польщу від вильоту. Бо за три хвилини в паралельній грі Аль-Давсарі заб'є гол престижу для Саудівської Аравії, він же фатальний для Мексики. О, сюжет!

Ще хвилиною пізніше промах Корнеліуса по австралійських воротах після подачі кутового залишив за бортом данців. А найдовше довелося чекати доброї звістки американцям: Циммерман не дозволив зрівняти рахунок Таремі на 8-й доданій хвилині - Іран не пройшов.

Найлогічніший рахунок було зафіксовано у зустрічі Тунісу з Францією – африканці явно «награли» на свій переможний м'яч. Ну і, мабуть, Нідерланди заслужили свої 2:0 із Катаром.

Найменш закономірними є перемоги Австралії над Данією та США над Іраном – в обох випадках загальній картині гри більше відповідав би нічийний результат.

Судді, на думку мого консультанта Юстаса, не вплинули на результат жодного з матчів. Найкращим, у його версії, став рефері у грі Еквадору з Сенегалом – француз Тюрпен.

Це вражає, але цього разу в ганчірочку відмовчала пані Фортуна. Все, що можна згадати за вісім поєдинків – хрестовина, в яку влучив м'ячем голландець Бергейс вже за 2:0, під саму фіранку.

З особистостями у нас теж було не густо – майже по одній на гру, у середньому. Причому блиснули насамперед воротарі. І знову виокремлю Щенсни – від чотирьох до семи дорослих сейвів, включаючи парируваний пенальті. Якби не він, бути полякам там, де вони заслуговували за враженнями від побаченого вчора. А єдиним, хто міг би скласти йому конкуренцію, був кіпер аравійців Аль-Овейс.

Лише після них можна згадати про польових гравців, найяскравішою фігурою з яких ви будете сперечатися і лаятися, але був таки він самий – Мессі: п'ять участей в найвидовищніших фрагментах матчу. Другим відзначу англійця Рашфорда, третє місце розділять мексиканець Мартін та аргентинець Альварес. Крім них заслуговують на згадки також Хазрі (Туніс) і Чавес (Мексика).

Найкращою командою цього напівтуру однозначно назву Аргентину: чортова дюжина небезпечних моментів, з яких з десяток вважав би гольовими – це вам не баран чхнув. Наступною, так само безумовно, буде Мексика, третьою – Англія. Непогано попрацювали на благо футболу Нідерланди.

Найгірше виглядав Катар: жодного гострого епізоду біля воріт суперників. Тільки він мав ще більш блідий вигляд, ніж Польща зі своїм уніканим шансом. Похмуро виглядали, що данці, що австралійці, але останнім вдався пристойний гол, і типу переможців не судять. На цьому рівні відіграв і Еквадор. Розчарували також Уельс та Франція, нехай останній нічого й не треба було: тож тепер глядачам здавати квитки? До речі, майже половина учасників напівтуру. Штірліц насторожився.

Тепер подивимося, що ми маємо з цієї вісімки до 1/8 фіналу.

Нідерланди – США. Європейці все ж таки цікавіше будуть. Та й історично звик симпатизувати голландцям. Хочу їх у чвертьфіналі. Шпілерів хочеться, а не бійців!

Аргентина – Австралія. Вам сказати чи ви зрозумієте? Загалом, те саме. Тільки хочу наголосити, що не є персональним фанатом Мессі. За батьківщину Марадони та Кемпеса прикро.

Франція – Польща. Ну, тут і гадати нема чого: не шмогуть вони, не шмогут. Чемпіони світу мають більш-менш упевнено взяти своє. Хоча у футболі трапляються всякі казуси, але ліміт польського щастя, боюсь, вичерпаний.

Англія – Сенегал. Не повірите, все одно. Хоча британці і порадували двічі, але відчувається в них якась прагматична каверза. Тому якщо Африка раптом здивує – так тому і бути. А ні – ну й гаразд.

Насамкінець повторюся: австралійці виглядають на цьому святі життя випадковим гостем. А мексиканців мені тут не вистачатиме. Шкода, що роздуплилися вони пізно: мабуть, акліматизація якась.

Ну, подивимося, що день прийдешній нам готує...

Фото - Getty Images