Ходимо ми краєм… Акценти глядача на іграх Кубка світу

Відразу ж вибачаюсь за можливі похибки в тексті: сьогодні я обмежений у часі, як ніколи, і цей матеріал взагалі ризикує не вийти в світ вчасно. Про причини, гадаю, ви легко здогадаєтеся самі.

Але, як казав мсьє д'Артаньян, перепрошую тільки за це. Не моя вина в тому, що для мене Кубок світу завжди був і залишається змаганням у грі, а не в умінні досягати результату – яким бачать його деякі читачі блогу. Спишемо це на брак виховання. Мого, звичайно, а ви що подумали?

Друга половина останнього туру групових турнірів Мундіалю була багата на емоції. Комусь пощастило випробувати їх у повному обсязі. Нам, у силу тих самих причин, сьогодні не доля. Але про свої враження від цих восьми матчів, так чи інакше отриманих, я вам все ж таки традиційно розповім. Нехай і поспіхом.

Це був найвидовищніший із шести оглядуваних мною поки що відрізків Кубка світу-2022. Його високому рівню глядабельності відповідало більше половини матчів. І це незважаючи на їхню різношерстість – у той час як одні боролися за плей-офф у «лобових» зустрічах, іншим протистояли суперники, для яких результат був, скажімо так, неактуальний.

Найбільш мальовничу картину явила гра Коста-Ріки з Німеччиною – півтора десятки гольових моментів та шість голів. Парадокс, але наступним я назвав би поєдинок Хорватії з Бельгією, в якому м'ячі зовсім не забивалися, але шансів для цього було створено достатньо. Здали умовний глядацький залік також матчі: Гана – Уругвай, Камерун – Бразилія та Сербія – Швейцарія.

Наголошу: повністю не розчарувала жодна з ігор. Можливо, підкачав лише другий тайм у зустрічі Канади з Марокко, бо в ньому мною був зафіксований один гольовий момент.

Слід зазначити, що ним же була вичерпана інтрига цього поєдинку: удар Хатчінсона в перекладину воріт і промах Джонстона з добивання стали єдиною можливістю уникнути поразки для канадців – на 71-й хвилині.

Раніше опустилася завіса лише в матчі Сербія - Швейцарія (хоча ми про це дізналися і значно пізніше): після того, як у дебюті другого тайму Фройлер знову вивів уперед команду країни годинників та банків, південні слов'яни не спромоглися на жодний момент біля її воріт.

А тепер увага: Бенефіс Інтриги на фініші групового етапу!

85-а хвилина – Хавертц схиляє шальки терезів у бік Німеччини у грі з Коста-Рікою (3:2): після цього атакують і забивають вже тільки німці, але щастя їм це не приносить.

90-а хвилина – Хонда рятує Японію після удару Ольмо: іспанці втрачають можливість зрівняти рахунок та програють.

90+1 – Хван Хі Чан приносить перемогу над португальцями Південній Кореї.

90+2 – Хорват Гвардіол опускає шлагбаум на шляху останнього шансу Лукаку здобути перемогу для Бельгії, яка в результаті пролітає повз касу.

90+5 – Кіпер Гани Зігі «з'їдає» останню спробу уругвайців забити третій м'яч, якого не вистачає для проходу, парирувавши удар Гомеса.

Вишенька на торті: 90+9 – Гімарайс лупить у молоко. Бразилія так і не зуміла відповісти на гол Камеруну.

І нехай для одних це була драма, для інших – трагедія, а треті просто зловили свою порцію адреналіну, але танцювали практично всі. А для шанувальника гри головне це. Повірте, надивився я на інших різних Мундіалях, як сидять в окопах або відбувають номер у третьому турі.

Найбільш логічною назву перемогу Швейцарії над Сербією в один м'яч (хоча точніше було б 2:1).

Найменш закономірною є поразка Бразилії від Камеруну, який за співвідношенням шансів мав програти і не в один м'яч. Також не заслуговували на поразку, в цьому сенсі, Португалія, Канада та Іспанія. Тоді як бельгійці цілком награли на перемогу над хорватами. Але цього разу логіки у футболі було як ніколи на цьому Кубку світу мало.

Про суддівство. Дуже серйозний осад залишився від зарахованого переможного для японців голу Танаки на 51-й хвилині. Принаймні на найбільш прийнятному з повторів особисто мені здавалося очевидним те, що м'яч перед цим повністю покинув межі поля. Проте колега Юстас стверджує, що адекватного повтору нам так і не показали. Тоді цікаво, чим же тут керувався згадуваний марно ВАР?

Найгіршим рефері півтуру мій консультант змушений визнати свого співвітчизника Зіберта. Принаймні один із трьох не призначених ним пенальті у ворота Гани, на думку Юстаса, він міг поставити – на Нуньєсі, на 57-й хвилині. І якби цей 11-метровий був реалізований, у плей-офф пройшла б не Південна Корея, а Уругвай.

Найкраще відпрацював, на погляд мого співблогера, аргентинець Рапаліні у матчі Сербія – Швейцарія. Дослівно, якщо коротко: «Найважча гра, і обійшлося без бійки».

Фортуна благоволила двом командам. Як уже було сказано вище, в середині другого тайму Марокко відскочив від гола, коли після удару Хатчінсона його врятувала поперечина, а добивання пішло в молоко. Однак нічия все одно виводила б африканців у плей-офф.

А ось стійка воріт, у яку пробив Лукаку на 60-й хвилині, коштувала бельгійцям дуже дорого: у результаті їм не вдалося обійти свого суперника у цій грі - Хорватію.

Найпомітнішою фігурою напівтуру назву німця Мусіалу (звучить як!). У трійку увійдуть його партнер по команді Хавертц та бразилець Мартінеллі. Далі йдуть уругваєць Нуньєс та німці Фуллькруг із Гнабрі. Неможливо не відзначити Шачирі - учасника всіх трьох голів Швейцарії. І цей список можна ще довго продовжувати.

Найяскравіша особистість серед воротарів – камерунець Епассі. За кількістю сейвів з ним міг би посперечатися костариканець Навас, але перший залишився «сухим», а другий пропустив чотири рази. Запам'ятався і бельгієць Куртуа.

Якщо говорити про тих, хто найбільше розважив мене футболом, то насамперед це були невдахи туру Німеччина та Бразилія. Після них назву Швейцарію, Бельгію та Уругвай. Так-так, тут згадано лише одного щасливчика, який здобув путівку до плей-офф у цьому турі.

А найменше атакуючої гри, через яку я і багато інших дивимось футбол, побачив у виконанні Марокко та Камеруну.

Що у 1/8 фіналу?

Японія – Хорватія. Мені ближче європейці, що регулярно тішать око атакуючими заходами, ніж наскоками на куражі – азіати. Хоча якщо останні переконають і виграють по ділу – не бачу перешкод.

Бразилія – Південна Корея. Хочу побачити у чвертьфіналі майстрів гри, а не команду, яка більше нагадує штучний механізм. Я бачу так. Але знову ж таки переграють – немає проблем.

Марокко – Іспанія. Європейці неабияк підмочили свою репутацію в останньому матчі, включивши набридлу багатьом тікі-таку і сівши з нею в калюжу. В принципі, африканці теж не особливо феєрять. Історично симпатизую іспанцям, але й тут ситуація, аналогічна першим двом парам.

Португалія – Швейцарія. Обидві команди – герої не мого роману. Можливо, швейцарці здаються трохи веселішими. Але якщо португальці не втомлять прагматизмом, то чому б і ні. Навіть за давно обридлого Роналду.

Словом, переваги є, але фіаско будь-якого з них критичним для мене не стане. Так це ж, напевно, здорово. І, мабуть, каже на користь нинішнього Мундіалю.

Далі буде? Досвід підказує, що з переходом до гри на вибування блякнуть найяскравіші фарби. Доживемо – побачимо…