Геть логіку! Хай живе інтрига! Акценти глядача на іграх Кубка світу

У короткий час "просвітлення", коли на подвір'ї глуха ніч, поспішаю поділитися з вами своїми враженнями від того, що вдалося побачити у виконанні восьми найкращих команд світу. В надії на те, що все ще не запізнився з цим – такі реалії, хай би вони були неладні.

Насамперед, чвертьфінали вдалися на славу. І це величезне розчарування для шанувальника футболу, коли не маєш можливості побачити таку гру вчасно та повністю. Особливо, якщо звик так дивитися матчі на найвищому рівні все своє життя. На жаль, нам нині не до свят.

У принципі, видовище мало місце у всіх чотирьох випадках. На мою думку, більше його було в поєдинках, які завершилися в основний час, особливо в Англії з Францією. У зустрічі Марокко з Португалією гольових моментів було створено не менше, проте питома вага одного із суперників значно переважала.

Якщо говорити про суму моментів за весь матч, то Нідерланди з Аргентиною їх нам подарували навіть більше, але половина цих веселощів припала вже на овертайм, а в основний час, незважаючи на велику кількість голів, видовище було таки середнього рівня. До перерви, крім м'яча Моліни, за великим рахунком, дивитися було нічого, а весь цимес сконцентрувався в останніх півтайму.

Хорватія з Бразилією у справжній футбол взагалі почали грати з другого тайму, натомість він став одним із найзмістовніших на цій стадії. Потішило й те, що в додатковий час в обох випадках команди не мучили глядача в очікуванні пенальті – вони таки грали.

Це були чотири захоплюючі вистави, кожна зі своєю драматургією та сценарієм. А розв'язка незмінно наступала, як у хорошому детективі, під кінець. Шоу таки тривало, і чотирисерійний серіал у жанрі трилера вийшов на диво якісним.

Пепе втратив свій шанс зрівняти рахунок із Марокко, перевівши гру в екстра-тайми, на 7-й компенсованій хвилині. Аналогічний промах Решфорда зі штрафного по французьких воротах стався на 11-й, що перевищувало офіційно додану кількість часу. А Хорватія та Аргентина відсвяткували свій успіх у серії пенальті. Останнім знадобилося пробити на удар більше.

З погляду співвідношення гольових можливостей, логіка в результатах чвертьфіналів була відсутня геть-чисто.

Точніше, можу назвати закономірною лише нічию Нідерландів з Аргентиною в основний час, хоча вони там "награли" на 1:1. У додатковий аргентинці просто знищували суперника, маючи п'ять-шість моментів в останні сім хвилин. Тому підсумок "лотереї" все ж таки швидше справедливий, але вирішуватися все мало у футбольній грі, а не в грі нервів.

Англійці цілком заслуговували на перемогу над французами із дзеркальним рахунком. А бразильці, за ідеєю, мали розібратися з хорватами ще у стандартні два тайми. Як і португальці – із марокканцями. В обох цих поєдинках фаворити "награли" на залізобетонні 2:0. Але бенкет інтриги вирував на бездиханому трупі логіки.

ВАР, втрутившись у роботу Феміди лише одного разу, був тут дуже доречним – підказавши бразильцю Сампайо призначити пенальті у ворота Франції за фол на Маунті. На жаль, вдруге Кейн з точки у ворота не влучив.

А взагалі, даю слово геноссе Юстасу – моєму консультанту у питаннях суддівства (що частіше говорить мало, але смачно).

Хорватія – Бразилія. "Англієць відсудив відмінно, але з грубою помилкою: не видалив Неймара за навмисний удар по нозі в першому екстратаймі".

Нідерланди – Аргентина. "Іспанець Лаос - це окрема історія. Судити вміє, але як тільки починає займатися самолюбуванням - грі кінець. Став пропускати грубість, незрозумілі свистки на користь аргентинців у додатковий час, невидалення Ван Дейка та аргентинця, що має жовту".

Марокко – Португалія. "Аргентинець – найкращий".

Англія – Франція. "Бразилець три з чотирьох фолів не свистів. Найгірший разом із Лаосом".

Також колега з блогу риторично запитував, де був ВАР в епізодах з Неймаром та ван Дейком. І висловив подив з приводу того, що арбітри почали судити команди зі свого континенту – раніше на його пам'яті такого не траплялося.

Найчастіше щастило – систематично, я сказав би – голландцям. Протягом шести останніх хвилин гри м'яч спочатку дивом проминув їх ворота після рикошету, а потім потрапив у стійку - перед свистком на "лотерею". В якій єдиний нереалізований пенальті аргентинців був промахом, і це теж найчистіше везіння. Причому, у всіх трьох випадках "відзначився" багатостраждальний Енцо Фернандес.

Однак Аргентині це не завадило пройти до півфіналу. Тоді як невдачі португальця Фелікса, який в останню чверть години перед перервою відзначився схожим рикошетом і ударом у перекладину - до і після пропущеного гола - стали надзвичайним фартом, який дозволив увійти в четвірку найкращих Марокко.

11-метровий, промазаний Кейном на 84-й хвилині, став фатальним для англійців - Франція перемогла, зокрема, і за допомогою Фортуни. Ну і, звичайно, не забудемо згадати штангу, яка прийняла на себе удар бразильця Маркіньоса в серії пенальті – тут хорватам теж підвезло.

Особисто для мене найвизначнішою фігурою чвертьфіналів став кіпер Лівакович, який фактично втягнув Хорватію в наступний раунд: Сім-вісім важливих сейвів, включаючи відбитий пенальті. Серед воротарів також виділив марокканця Буну.

З польових, як на мене, не було рівних Мессі. Після нього найпомітнішими на полі назву бразильців Неймара і Родріго, а також того ж злощасного Фернандеса. Неможливо не відзначити найефективнішого голландця Вегхорста. Ще, мабуть, згадаю француза Жиру та португальця Фелікса. Крім них, запам'яталися бразильці Пакета та Рішарлісон. І бідолаха Кейн.

Найбільше футболу в ¼ фіналу було від Бразилії та Аргентини. Щоправда, вони мали для цього більше часу. Якщо ж говорити про класичні два тайми, то в їх межах більше за інших мені сподобалися португальці. Непогано себе показали англійці.

Франція та Нідерланди, скажімо так, відіграли на рівні. Марокканці з їхніми двома моментами за півтори години та хорвати з одним за дві години – герої не мого роману. Сила волі плюс характер – це чудово, але я завжди за тих, хто атакує. За всього захоплення черговим подвигом маленької країни та історичним досягненням африканців.

Звідси неважко припустити, що у півфіналах мої симпатії будуть на боці фаворитів. Розумію, що навряд чи опинюся в тренді: народ любить вболівати за "попелюшок" і незламних бійців. А я ось, маю нещастя віддавати перевагу тим, хто краще поводиться з м'ячем і частіше прискорює пульс футбольного вболівальника.

Тому так, Аргентина та Франція. Хоча дуже поважаю хорватів та вдячний Марокко за сенсацію. Але у фіналі хочеться Футболу, а не суцільної боротьби за результат. Тим більше, що, як не крути, а нинішній Мундіаль заслуговує на таку кульмінацію. Що ви кажете, таких фіналів уже не буває? Доживемо – побачимо.

З надією на продовження розмови...