Іспанець з банальними прізвиськами. Про лідера юнацької збірної Південної Кореї

Кожне покоління збірної Південної Кореї, крім загону непримітних дисциплінованих бійців, народжує лідера, яскравого незвичайного харизматичного гравця. У 80-ті ним був володар двох Кубків УЄФА з німецькими командами Ча Бум Кун, в 90-ті і на початку 2000-х - володар Бронзового М'яча Чемпіонату Світу-2002 Хон Мін Бо. Після нього прийшов переможець Ліги Чемпіонів та чотириразовий чемпіон Англії з "Манчестер Юнайтед" Пак Джи Сон. А потім - фіналіст ЛЧ-2019 в складі "Тоттенхема" Сон Хин Мін. У наступному ж десятилітті збірну може повести за собою Лі Кан Ін. Вже зараз, в 18-річному віці, він шалено популярний на Батьківщині. І стане ще популярнішим, якщо приведе юнацьку збірну до першого титулу Чемпіона Світу в її історії. Для цього потрібна одна перемога - над збірною України.

Яскравий командувач загону бійців

Поточний Мундіаль U-20 - найсенсаційніший, найдивніший в історії. Португалія, Малі та Еквадор вперше вийшли на нього як чемпіони своїх континентів. Вперше у фіналі турніру не гратиме представник хоча б одного з двох провідних футбольних регіонів світу - Латинської Америки та Західної Європи. Втретє - представник іспано- або португаломовних країн. Вдруге і вперше з 1981-го року в головному матчі турніру гратиме команда з Азії.

Південна Корея до цього могла пишатися четвертим місцем в 1983-му році, Україна далі 1/8 фіналу не проходила. А найкращий бомбардир турніру норвежець Ерлінг Халанд забив всі свої дев'ять м'ячів в одному матчі. Причому його збірна не пройшла груповий турнір. Дива, та й годі.

Шлях обох фіналістів не був простим. Корейці почали з поразки від Португалії, загалом в шести матчах лише одного разу перемагали суперника за ударами по воротах загалом, у площину і за володінням м'ячем. Ані за забитими, ані за пропущеними м'ячами не йдуть серед лідерів турніру. Вони зазвичай грають за схемою 3-5-2, покладаючись на потужну оборону, контратаки та стандартні положення. І, звісно, на відому корейську бойовитість та біганину. За креатив майже повністю відповідає десятий номер, єдиний гравець в команді, який народився не в 1999-му і навіть не в 2000-му, а в 2001-му році. І він відмінно впорався, причому у вирішальні моменти.

Кан Ін завдав єдиного удару своєї команди в площину воріт португальців. В третьому турі (Аргентина, 2:1) він почав контратаку і асистував відмінним навісом з лівого флангу. А переможний гол відбувся після його спроби віддати розумний пас врозріз, невдало відбитої. У божевільному матчі 1/4 фіналу проти Сенегалу (3:3, 3:2 у серії пенальті) Лі реалізував 11-метровий, потім на восьмій доданій хвилині основного часу точно навісив з кутового. А на шостій додаткового - віддав класний гольовий пас врозріз. Швидкий розіграш штрафного і ще один його пас врозріз принесли 1:0 над Еквадором у півфіналі. Без єдиного гравця збірної з ліги Топ-5 цього фіналу не було б.

Корейський Мессі

Такий виступ Лі не здивував знавців юнацького футболу. Його здатність розкручувати атаки з шаленою швидкістю і роздавати останні паси з флангів і по центру відома. Як і сміливий дриблінг повз 2-3 опонентів. В академії, клубі та збірних він грав і на фланзі, і форварда в схемі 3-5-2, і "вісімку", і "десятку". Причому останню позицію вважає найулюбленішою. Також відзначають його спортивну нахабність та бажання перемагати. І разом з тим скромність та типово корейську працездатність. "Важко знайти талант, який працює настільки важко, " - заявляє його колишній тренер в дублі "Валенсії" Мігель Грау. А поточний тренер у збірній відзначає здатність підопічного відволіктися від галасу навколо. Важлива чеснота.

Вже у п'ятирічному віці Кан Ін успішно грав в школі "Інчхону" з дорослішими дітьми. За два роки переміг в реаліті-шоу, в якому шукали нову футбольну зірку. Ще за три роки отримав запрошення від "Валенсії". І переїзд всієї родини з ним (саме ця вимога клубу і призвела до попередньої відмови батька футболіста від контракту) дозволив доволі швидко акліматизуватися, незважаючи на незнання будь-якої іноземної мови. А помилка з віком через це незнання не завадила вже тоді показати себе, навіть проти доросліших хлопців. Юний вік не заважає і нині, в збірній.

Він настільки адаптувався в Іспанії, що преса романізувала його ім'я до Kangin Lee. З ім'ям перед прізвищем, а не навпаки, не як в Кореї. Ну а прізвиська "азійський тигр", "азійський Мессі", "маленький Пак Джи Сон" були просто неминучі. Тим більше, що він щороку відзначався на дитячих турнірах, забивав чимало голів в чемпіонатах. Особливо запам'ятався голом у ворота дітей дортмундської "Боруссії" з штрафного удару майже від кутового прапорця. Підлітку довелося відбиватися від пропозицій мадридського "Реала", "Манчестер Сіті", "Арсеналу". А клубу - встановлювати "клаусулу" в три мільйони в 12-річному віці, вісім - за чотири роки, і 80 (!!!) - на початку 2019-го.

Майже іспанець

З однолітками Лі вже було відверто нудно. Тому після заборони грати з дорослішими хлопцями він висловив бажання залишити клуб. Однак в підсумку залишився. І в 16-річному віці дебютував за дубль "Валенсії". Тоді ж відіграв перші матчі за збірну U-19. А у сезоні 2018/19 став першим азійським гравцем в першій команді "кажанів", першим уродженцем 2000-х там і наймолодшим легіонером-дебютантом в історії команди. І відео дебюту набрало 300 тисяч переглядів на Youtube протягом 24-ох годин. Що свідчить про шалену популярність гравця і на першій, і на другій Батьківщині. Як і рекламні кампанії в Кореї, інтерв'ю і т.д. Він вже корейська медіазірка, третій футболіст в країні за фоловерами в соціальних мережах.

Нині Лі називає "Валенсію" "домом, де минуло майже все моє життя", а виступи за першу команду клубу - мрією. Він вже майже іспанець. В Кореї навіть бояться, що полювання збірної Іспанії за ним в результаті увінчається успіхом. Особливо, якщо враховувати військову повинність. Будь-який кореєць повинен відслужити 21 місяць до досягнення 28-річного віку, і спортсменів від цього звільняє лише вихід з дорослою збірною в плей-офф Чемпіонату Світу або перемога в Азійських Іграх. Тому Сон і плакав рік тому через невихід до 1/8 фіналу Мундіалю. Щоправда, в тому ж році Південна Корея з ним на чолі перемогла на Азійських Іграх. У Лі такого трофею немає. Втім, поки останній в Кореї. І в суботу українці точно його побачать, причому не у військовій формі.

Сезон 2018/19 справді став сезоном прориву для Лі Кан Іна. Він трохи пограв в Прімері і активно - в Кубку Короля. В 1/4 фіналу Копа Дель Рей взяв участь у двох вирішальних голах у ворота "Хетафе". Тому заслужив медаль переможця, хоча за фіналом спостерігав вже з табору юнацької збірної. У березні був викликаний до Національної, хоча і не грав там. А понад 60 відсотків опитаних на сайті Marca вимагають задіювати його в "Валенсії" значно частіше. Остання на чолі з сінгапурським власником Пітером Лімом бачить в ньому і можливість для прориву на ринки Азії. Тож легенда починається. Українські вболівальники сподіваються на те, що вона продовжиться лише "сріблом" Чемпіонату Світу U-20, а не грандіозніше.