Побої, наркотики і бандити. Реалії жіночого футболу в Росії

Американка Дані Фоксховен сідає на траву перед тренуванням, щоб зав'язати шнурки на бутсах. Тут хтось хапає дівчину за мочку вуха і з силою смикає вгору, ставлячи на ноги. Величезний мужик повертає її обличчя до себе і прописує їй ляпаса. Перекладачка перекладає з російської на англійську: "Він каже, що дівчата не повинні сидіти на землі. Це шкодить їх внутрішнім органам".

Так починалася історія виступів американської футболістки за російський клуб "Енергія" з Воронежа, викладена в книзі "Під світлом прожекторів у темряві: Нерозкриті таємниці жіночого футболу".

Відомий ресурс Sport Illustrated публікує скорочену версію її розповіді.

Всього місяць тому Дані закінчила університет в Портленді і готова була втілювати свою мрію в життя - стати професійною футболісткою. Але незабаром їй подзвонив агент і повідомив, що зацікавлена ​​в ній команда відкликала свою пропозицію, а нових кандидатів на роль роботодавця поки немає.

Так проходили дні і тижні. Дівчина розуміла, що без роботи їй не потягнути житло в Портленді. Але від повернення в Колорадо до батьків її врятував ще один дзвінок агента. Він сказав, що їй надійшла пропозиція від відомого російського клубу "Енергія". Команда ставала чемпіоном країни більше, ніж будь-яка інша і постійно брала участь в Лізі чемпіонів. Також там виступали кілька відомих американських футболісток. І так, важливий момент - вони готові були платити 3000 доларів на місяць, що було непоганою зарплатою, за мірками жіночого футболу.

Часу на роздуми було мало і Дані зібрала свої речі для польоту через океан. Якщо на шляху до мрії про професійний футбол їй необхідно пройти через Росію - значить так і буде.

Вона мало знала про цю країну. Зі старих фільмів дівчина мала поверхове уявлення про комунізм і "залізну завісу" - але про те, що собою являє сучасна Росія їй тільки треба було дізнатися.

Під час першої зустрічі з командою відразу ж стався неприємний випадок.

"Привіт, я Дані" - представилася новенька.

"Ні, ти не Дані. Вона - Дані" - відповіли їй інші дівчата, вказуючи на іншу футболістку, Олену Данилову, зірку збірної Росії.

Надалі одноклубниці звали її тільки "американка".

Клубна база в засніженому Воронежі представляла собою чотириповерхову будівлю, обнесену високим парканом. Складалося враження, що це в'язниця, а не спортивний заклад. Враження посилилося, коли виявилося, що залишати межі бази можна тільки з дозволу.

На наступний ранок дівчата виходять на стадіон з лопатами і починають розчищати сніг, перекидаючи його через паркан.

"Ласкаво просимо в Росію, американка" - кричать їй інші футболістки.

Керівництво клубу - це суцільно сімейні зв'язки. Іван Васильович Саєнко - головний тренер. Один з його синів помічник тренера, а другий - генеральний менеджер. Його дружина Надія Босікова - начальник команди.

Все, що відбувалося з Дані в "Енергії" більше нагадувало армію, ніж футбольний клуб. На тренуваннях дівчата займаються з цеглою, повзають по піщаних кар'єрах, піднімаються по дерев'яних естакадах і бігають з перешкодами. А під час теоретичних занять усі сидять в протигазах, так як Василич (як називають старшого Саєнко) вважає, що це піде на користь їх легким.

Сам Василич теж вкрай дивний персонаж. Навіть не потрібно розуміти мову, щоб зрозуміти сенс його слів. Його улюблене "bliad" - його він вставляє через кожне слово і воно означає "повія".

Незважаючи на низьку популярність жіночого футболу в Росії, Василич живе відмінно. Всі знають про те, що у нього є гараж з дев'яти автомобілів і особняк за 24 мільйони доларів. Скрізь його супроводжують два величезних охоронця. Під час обідньої перерви Василич показує портрет на стіні і каже "Мафія. Це головний кримінальний авторитет в місті. Завдяки цій чудовій людині наш клуб процвітає". Відсутність інтересу до жіночого футболу в країні дійсно є добрим ґрунтом для розвитку систем по відмиванню грошей та інших митних справ.

Кожен день дівчат чекає обов'язкова процедура прийому "вітамінів", як їх називає Василич. Він відмовляється говорити назву таблеток, які повинні приймати спортсменки, але стоїть над кожною, поки не переконатися, що вона сумлінно ковтнула ліки.

Також футболісток регулярно викликають в процедурний кабінет. Дані показують жестами, щоб вона лягла на масажний стіл і спустила шорти, поки лікар робить їй укол в сідницю. І знову ніхто не пояснює, що це було, кажучи тільки "це нормально, це нормально".

Дівчина згадує, що в коледжі їй теж робили уколи кортизону. Але уколи кортизону локалізовані і робляться безпосередньо в хвору частину тіла. Кортизон не вводять в сідницю. Їй залишається лише повторювати про себе "вітаміни, вітаміни", переконуючи себе в цьому.

Через кілька місяців Дані повернеться в Штати і відразу ж здасть необхідні аналізи, отримавши позитивний результат на три різних типи анаболічних стероїдів.

Вона обіцяє собі більше ніколи не повертатися в Росію.