Байки від Вербицького. Як із Конькова пияка зліпили

Минуло вдосталь часу й окремі розклади в українському футболі змінились незворотньо. А отже те, чого не міг говорити в деталях тоді, настав час розповісти сьогодні.

Жовтень 2012-го, Кишинів. Національна збірна України здійснила свій перший виїзд із новим очільником Федерації Анатолієм Коньковим. Серед запроваджених Анатолієм Дмитровичем «ноу-хау» - запрошення на міжнародну поїздку перших тренерів нинішніх збірників. Пригадується, тоді з президента ФФУ не без жовчі в нотках кепкували, мовляв, навіщо тратити кошти дарма?

І справді, до «конструктивної» критики прислухалися. Надалі тренерів у міжнародні подорожі не возив ніхто. Їхнє місце за ті ж гроші зайняли так звані функціонери, котрі начебто розвивають футбол на місцях. Шкода, бо, приміром, для Володимира Байсаровича, першого тренера Анатолія Тимощука ця міжнародна поїздка так і залишилася в житті останньою. Як і записане тоді мною в Кишеневі з паном Володимиром інтерв’ю. Не так давно один з найповажніших на Заході нашої країни дитячих наставників помер…

Між тим, іронічні кпини на адресу пана Конькова про тренерів-туристів – то були квіточки. Ягідки «дозріли» відразу після повернення української делегації до Києва, з того невдалого у всіх розуміннях вояжу, головним підсумком якого була нульова нічия тимчасово очолюваної Андрієм Балем збірної.

Не встиг приїхати додому, як почув дзвінок на мобільний. «То ти написав?» - питає один з колег. «Що?» - перепитую. «Що Коньков у Кишиневі був п’яний, як темна ніч». Ні, то була не моя робота. Проте найбільше здивував сам факт надрукованої на маловідомому сайті, але стрімко поширеної на популярних ресурсах брехні.

Так, саме брехні. Про це можу сказати сміливо. Адже відразу після завершення матчу разом з двома колегами записував з Анатолієм Коньковим невеличке інтерв’ю, котре наступного дня з’явилося на нашому сайті. Тоді з цими двома друзями-журналістами зауважили, що Анатолій Дмитрович дихає невеличким перегаром. «Легкий присмак «Белого аиста» - жартували. Втім, відчуйте різницю між словосполученнями «легкий перегар» і використаним тим самим виданням «ледве тримався на ногах». Про те ж, що президента ФФУ тоді зводили під руки з трапу літака, не може бути й мови.

Пан Коньков цю образу запам’ятав і надалі спілкування з журналістами під час поїздок у міжнародні відрядження відверто уникав. Втім, то була лише перша порція з бочки вилитих на колись видатного футболіста помиїв.

Звичайно, говорити категорично, хто був першоджерелом міфу про п’яного Конькова у Кишиневі, не можу. Нічого не поробиш, адже розкидаючись лайном, такі люди або не підписуються під матеріалами зовсім, або видумують собі псевдоніми. Але чи можна повірити, що цей бруд був використаний виключно з прагматичних міркувань, з метою підвищити рейтинг сайту? Подальші події продемонстрували, що навряд.