Новини
Новини

Новини - результати і розклад матчів, турнірна таблиця, новини.

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси


Як змінилася "Перлина біля моря" за останніх 13 років

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси


Мої перші поїздки до Південної Пальміри в статусі журналіста були пов’язані зовсім не з футболом. Тоді, у 2003-му, ледь перебравшись до Києва, вирушав до Одеси часто. Але на волейбол, на матчі найсильнішого на той час жіночого клубу «Дженестра». Власне, хіба існували у кореспондента щотижневика з відповідною назвою «Волейбол» інші варіанти? Футбольний «Чорноморець» чи баскетбольна «Біпа-Мода» тоді могли існувати лише у рамках «українського волейбольного проекту».

Так я й уперше на ще старому стадіоні Чорноморського морського пароплавства й побував. Рання весна 2004-го. Недільного ранку «Дженестра» вдруге поспіль розправилася з тернопільською «Галичанкою», поїзд аж увечері. А о 17:00 – футбол, півфінал Кубка «Чорноморець» - «Шахтар». Не пошкодував тоді 20-ти гривень, щоб купити квиток у центральний сектор. Саму гру видовищною назвати було складно. «Чорноморець» грав як міг, а прагматичний «Шахтар» часів Бернда Шустера тримав у голові домашній матч-відповідь і особливої агресії проявляти не поспішав. Та врешті оборона «моряків» помилилася і румун Владімір Стойкан єдиний у зустрічі гол забив. Зрештою, той поєдинок відклався в пам’яті не стільки цим м’ячем, скільки страшенної сили вітром. За нульової температури умови для перегляду зустрічі вийшли не надто сприятливими.

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси - изображение 1

Втім, не захворів і добре. Погода – то дурниці у порівнянні з тим, що трапилося трохи більше як за добу до того, суботнього ранку, коли щойно вийшов з вагона фірмового потяга «Чорноморець». На вокзалі мене зазвичай зустрічав адміністратор «Дженестри» Лев Шкорупський. Цього разу Лев Михайлович трохи затримувався, тож попрохав зачекати. Та щойно всівся на крісло в залі очікування, як нарвався на несподіване й не дуже зрозуміле до пори-до часу спілкування. Якісь люди не могли розібратися з мобільним телефоном, запитували поради. Щиро відповів, що свій перший у житті «Соні Ерікссон» теж придбав зовсім нещодавно, тому поняття у цій техніці маю віддалене.

Проте відкараскатися від нав’язливих співрозмовників не вдалося. Ще мить – і поряд було два міліціянти. Навколо коїлося щось таке, що не піддавалося здоровому ґлузду. Ті люди, які щойно вдавали наївних користувачів азійської техніки, почали розповідати мєнтам щось на кшталт того, що, мовляв, ось це він і взяв. Що взяв, де, як? Тоді й збагнути не міг, що ледь не вляпався у банальну підставу.

Через лічені хвилини правоохоронці в своєму вокзальному офісі вже перетрушували мої особисті речі, перевіряли документи, ставили питання, змісту яких не міг збагнути. Розповіді про волейбол і відрядження ніхто чути не бажав. Перспектива потрапити з тапчана, на якому поки сидів, до сусіднього «обєзянніка» вимальовувалася щонайреальніша. На щастя, саме тоді, коли такі думки почали лізти в голову, задзвонив телефон. «На тому кінці дроту» був Лев Михайлович. Почувши, де я зараз знаходжуся, він щиро розсміявся, а ще через хвилин п’ять був на місці, швидко усі питання залагодивши. Потім, коли прийшов на матч до залу спорткомплексу СКА, зрозумів, що історію знайомі тренери і судді вже встигли обсмакувати, обізвавши мене «арештантом».

Власне, ця історія лише підсилила мою ненависть до працівників МВС і всього, що з ними пов’язано. На Майдан 2004-го виходив найперше не «за Ющенка», а проти мєнтовського свавілля, котре відчував на собі, будучи громадянином цілком законослухняним, регулярно.

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси - изображение 2

Одеса сьогодні. Стіна будинку біля Тещиного мосту

Так чи інакше, та історія так і залишилася одним із найяскравіших спогадів про Одесу початку 2000-х. У цілому ж місто подобалося. Тут було справді гарно, навіть не дивлячись на помітно засмічені вулиці центральної частини міста. Також впливало на сприйняття добре ставлення тих людей, які проявили себе ґречними господарями. Найперше – наставника «Дженестри» Ігоря Філіштинського.

Та разом з тим мені, людині, яка на той час 21 з 23 років життя прожила в тотально україномовному Тернополі, було й відверто непросто. Не скажу, що відчував, розмовляючи рідною мовою, ворожість. То було радше несприйняття. Маю на увазі не людей, з якими був пов’язаний роботою, а побут. Тож щоби не виділятися й не виглядати «білою вороною», волів звертатися при поселенні в готель, купуючи продукти в магазині чи замовляючи суп у кафе, на «общєпонятном». Хтось скаже, що то прояв слабохарактерності. Згоден. Але на той час вважав, що так буде правильніше.

Та не дивлячись на такі дрібниці, тоді, в 2003-2004-му Одеса не виглядала потенційним осередком «русского міра». «Молодой человек, у нас в городе – 117 национальностей. Это по происхождению. А по сути, национальность у нас одна – Одессит» - так мені говорив на їхньому знаменитому діалекті колоритний «абориген», волейбольний суддя Костянтин Шамутін. Заперечити щось було складно, адже, повторюся, відчував не лихі погляди, а іншу, невідому мені ментальність.

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси - изображение 3

Бульвар Жванецького. Цитата видатного сатирика виявилася в розрізі нинішнього керівництва України віщою

Співпрацю з виданням «Волейбол» завершив влітку 2004-го. Як кореспондент газет «Болельщик» і «Сегодня» в Одесу, звісно, теж їздив, але набагато рідше. Приміром, на перший в історії Суперкубок України з футболу, який київське «Динамо» виграло завдяки холоднокровно реалізованому Олександром Шовковським останньому пенальті.

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси - изображение 4

У 2005-му на цьому місці ще був пляж

Та потім настала тривала пауза й коли повернувся до Південної Пальміри років через п’ять, був відверто шокований. Тим москальським шовінізмом, яким місто було просякнуте вздовж і впоперек. І суть навіть не в прикрашених колорадськими стрічками агітаційних бордах, у яких дякують «дєдузапабєду». Не в пройнятих «русскостью» випусках новин місцевого телебачення. Щось змінилося у людях. Зникла ота доброзичливість й добра іронія. Реакцією на українську мову ставала злість і навіть перекривляння.

Ілюстрацією цієї доби для мене є історія, описана в «Одеських замальовках» напередодні матчу трирічної давнини між збірними України та Молдови, ота піша хода релігійних фанатиків-людиноненависників під імперськими ганчірками і з піснями на кшталт «Боже, царя сахрані» до «памятніка царіци Єкатєріни». Добравшись до кінцевого пункту призначення, ці «святі, та неврочисті» зі світлим образом царя Нікалая поперед колони задалися питанням: У який бік здійснювати обхід скульптури знищенниці українського козацтва? «По часовой стрелке. Мы что жиды, чтобы наоборот ходить?» - забризкав піною з рота канонічний дідок.

Ось вам і 117 національностей. Мабуть, то й була основа тієї ненависті, яка трохи пізніше вилилася в протистояння добре зі злом.

…Нині Одеса змінилася. Навіть у порівнянні з собою ж дворічної давнини. Тоді заїжджав у місто на два дні під час відпустки і був вражений тим, наскільки українськішою стала Одеса. Звичайно, молодь тоді турбувалася, як би відкосити від призову, але в цьому аспекті Південна Пальміра від інших українських міст якщо й відрізняється, то несуттєво. Єдине, що різало очі – трафаретні надписи на стінах: «2 мая. Не забудем, не простим».

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси - изображение 5

Зараз, навесні 2016-го, не видно навіть натяків на ці погрози. Щойно вийшов з потяга у день товариського матчу збірних України та Кіпру, як був здивований тим, що всі повідомлення по вокзалу лунають українською. Сам того не помітивши, перепитав напрям до Французького бульвару поліцейського, котрий нагодився неподалік. Відповідь теж отримав українською. Відповідь ввічливу й інформативну. І лише після того згадав історію 12-річної давнини з телефоном. Сам собі здивувався, бо тоді не підійшов би до правоохоронця навіть за умови, що поряд не було б жодної живої душі.

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси - изображение 6

Зрештою, справа не лише в мові, хоча, не приховую, почуті мимохідь з уст молодих людей розмови «солов’їною» вухо радували. Як і те, що теж українською відповідали офіціанти в кафе. Важливе – інше. Одеса знову стає Одесою. Доброзичливою, зі своїм шармом, без натяку на штучно нав’язаний великодержавницький шовінізм. Не знаю, можливо, я побачив те, що хотів побачити, але ці зміни тішать. Хіба не показово, що синьо-жовта стрічка на рюкзаку, яку два з половиною роки тому стало носити небезпечно навіть у столиці, не привернула чиєїсь особливої уваги бодай раз? Я б і сам про неї забув, якби не лазив постійно до наплічника за речами.

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси - изображение 7

Так, в Одесі дорого. Ціни «київські», а віднедавна уже й «львівські». Шокувало, що якийсь йолоп додумався дати дозвіл на добудову Будинку однієї стіни на Воронцовському бульварі. То за умови, що ця споруда вказується у всіх туристичних проспектах. Без різниці, грузинський реформатор у цьому винен, чи мер-реґіонал, але такого свавілля на догоду забудовникові раніше не зустрічав ніде. На місці пляжу, на якому купався влітку 2005-го, стоїть пафосний п’ятизірковий готель, а доступ до моря обмежений.

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси - изображение 8

Так руйнують Будинок однієї стіни

Так, має проблеми «Чорноморець». Бажаючи придбати програмку з недавнього матчу одеситів з «Карпатами», почув відповідь: «У цьому році ми їх не випускаємо». Клуб жевріє, а надписи «Черноморец» должен жить» на стінах будинків про скрутне становище постійно нагадують. Клубний музей дядечко-адміністратор відчиняє лише тоді, коли є поодинокі відвідувачі. Одним з таких був я. Заплативши 20 гривень, експонати розглядав близько години. Кімнатка музею нехай і невеличка, але доволі інформативна.

Байки від Вербицького. Від Одессы до Одеси - изображение 9

Проте що ті труднощі? Лад рано чи пізно настане. Наразі в Одесі усе розквітає, розпускається, буяє. Природа просинається після зимового сну. Подих весни відчувається у співах чисельних птахів, ніжно-зеленому кольорі травички й еротичному м’явчанні вуличних котів. Тому не чекайте, поки Одеса причепуриться повноцінно й розкриє двері для туристів улітку. Їдьте туди зараз, у час, коли можна насолодитися не лише красою, але й спокоєм одного з найколоритніших українських міст.

Слідкуйте за нами:


Оцініть цей матеріал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (23)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Скушномне (Одесса)
я вот в шоке от самого моего любимого здания в моем родном городе . как так можно её застраивать . блин сколько я девчонок поймал на дом из одной стены . потом кофе на приморском и можно было смело домой везти . а на счет украинского таки да многие говорили что это телячья мова и до сих пор многие так считают и при этом говорят что да детям надо учить РОДНУЮ мову .а на счет всегда русскоязычной Одессы так это советский миф . до 41 года Одесса была как раз украиноязычной , и только после войны здесь возобладал русский .
Ответить
+1
0
aaz119 (Одесса, болею за ШД)
PS. В Одессе лучше держаться подальше от разговаривающих на украинском. Как правило это деревенские гопники. Так то шанс попасть во все тот же обезьянник или, того хуже, в Еврейскую больницу, весьма велик.
Ответить
+1
0
vadikk (Odessa)
если в голове русскиймир,то и от разговаривающих на русском одесситов лучше держаться подальше.
Ответить
+5
-2
равик (Черкассы)
Глупые выводы от Вербицкого и умные одесситы-вот такой должен быть заголовок статьи.Одесса всегда была русскоязычным городом ,а использования украинских слов в разговоре добавляло шарма.В Одессе всегда уважительно относились к другим языкам и людям,в Одессе всегда были и останутся патриотами родного города.Единственное в чем Вербицкий прав,так это то,что больше стало украинской символики и нет хороводов возле Екатерины,но выводы он сделал неправильные.Это не потому,что одесситы стали какими то особенными патриотами,а потому что при всем желании сохранить с россиянами то хорошее что было они не преклоняются перед кремлевским вождем как некоторые жители Донбасса или Крыма,а всегда могут сказать Вове,что он не прав,да и люди там умные и бессарабская республика их не привлекает,город портовый ,связанный со всем миром.
Ответить
+6
-1
C.O.fan (Odessa)
Полный бред автора, что не удивительно, а также некоторых фороумчан!
Ответить
+5
-4
ulrich (Одесса)
Так вот и я о чем. Абсолютная оторванность от действительности. Человек рассуждает о каком-то мнимом "преобразовании", причем пихая в одну кучу и стены, и заборы, и людей. А то самое преобразование" он сумел увидеть пребывая в городе (вдумайтесь) день. День! Дорогие читатели, пожалуйста, не воспринимайте эту статью как истину в последней инстанции. Воспринимайте это как субъективное мнение человека, у которого в голове есть свое видение устройства Государства и проведшего в Одессе, моем родном и, до боли в сердце любимом городе, аж один день. Ну не так все, хотите - верьте, хотите - нет.
А в Одессе все было, нет, но будет хорошо!
Ответить
+2
0
AndreSem (Киев)
Байки они и в Одессе байки. Пан Вербицкий в своём репертуаре.
...Впрочем, дело не только в языке, хотя, не скрою, услышанные мимоходом из уст молодых людей разговоры «солов’їною» ухо радовали ©
А это точно была "соловьиная", или суржиком щебетали? ))

Ответить
+4
-2
очстарчер (Одесса)
220 лет Одессу знали , любили и любят во всем мире. Убеждался ,неоднократно бывая за рубежом даже в просвещенной Европе ,где Украина почти не знают. Харьков,Киев, и даже Тернополь- что это такое? Знают и откликаются на Кличко (боксера, а не мэра), Шевченко (естественно Андрея), вот пожалуй и все , к большому сожалению. А Одессу знали и знают везде и всюду. Вот так!
И вот теперь из статьи и особенно некоторых комментов неожиданно узнаю , что только в последние годы Одесса становится настоящим городом. Как говорят в Одессе, не смешите мои тапочки. А насчет языков вообще полный бред, Одесса русскоязычный город, но никаких фобий к носителям других языков не было и нет. Оно нам надо?
Ответить
+6
-4
Асседо (Одесса)
Хотя, байки - они и есть байки... )))))
Ответить
+5
-1
Асседо (Одесса)
М-да... Смешно всё это читать...
Ответить
+6
-3
АдВоКаД (Харьков)
Вот одесситы не нарадуются, наконецто они жить стали и говорить достойно! И губернатор наконецто патриот, впервые за всю наверное историю Одессы нормальный у неё руководитель, а не какието там гниды русские и коммунисты!
Ответить
+2
-11
enginer (Киев)
Дуже давно не був в Одесі - і вже третій рік збираюсь :-), може хоч цього року вдасться!?
Останній раз я там був в 96... чи впізнаю :) !?
Ответить
+5
-1
Червяк (Донецкая)
Грязная политика
Ответить
+7
-7
Sins (Київ)
Игорю Семйону нужно дать почитать обязательно !
Ответить
+4
-1
Kakhaber (Александрия-Харьков)
Був в Одесі за тиждень до матчу ЗбУ, на поєдинку Чорноморця з Олександрією

..а до того влітку 2015 як турист приїджав. Жодних проблем з мовою не помітив (навідміну від року 2009-го). Коли одесит приймає від тебе купюри, він стає досить доброзичливим =) А приїзжі москалики ведуть себе більш скромно і тихіше, ніж то було раніше. Намагаються особливо не афішувати свій мАсковський акцент. Одеса, як і Львів, останні два роки переживає внутрішній туристичний бум. Ці два міста стали найбільш відвідуваними українцями. По атмосфері, Одеса не менш українське патріотичне місто, що змінило своє обличчя на жовто-блакитну розмальовку
Ответить
+15
-5
gilder (одесса)
Вербицкий, а какая реакция на русскую речь в Тернополе!? с кем ты общался?? а идиоты есть везде!!!
Ответить
+8
-13
Kakhaber (Александрия-Харьков)
[quote datetime=" 30.03.2016 09:35 " author="gilder (одесса)"] " а какая реакция на русскую речь в Тернополе!?" [/quote]повір, навіть ніхто не поміте різниці українська чи російська =)) більше їздіть по різним містам і регіонам - і буде вам щастя, і буде більше любові =))
Ответить
+11
-3
ihor7 (Тернопіль)
[quote datetime=" 30.03.2016 09:57 " author="Kakhaber (Александрия-Харьков)"] " [quote datetime=" 30.03.2016 09:35 " author="gilder (одесса)"] " а какая реакция на русскую речь в Тернополе!?" [/quote]повір, навіть ніхто не поміте різниці українська чи російська =)) більше їздіть по різним містам і регіонам - і буде вам щастя, і буде більше любові =))" [/quote] ну якшо він одягне футболку із зображення уйла, вчіпе георгієвську стрічку і заговорить російської, тоді дійсно може схопити ляща :) Насправді в Тернополі є люди, які є етнічними росіянами, білорусами чи євреями, які все доросле життя прожили в Тернополі і жодного разу не перейшли на українську. Діти їхні і внуки уже двомовні. Сам виріс у дворі, де мирно співіснували російсько і україномовні тернополяни. Жодного разу не пригадую собі конфліктів на мовному грунті, ні при союзі, ні при Україні. Хоча ментальна різниця звичайно відчувається, але стає все менш помітною.
В Затоці в 2003 році мені не хотіли продати кавуна, бо я звернувся українською :) Напевно це такий одеський гумор. Зараз же мені здається ситуація значно покращилася. Напевно після такого як самих одеситів подекуди стали називати бандерівцями вони зрозуміли, що нічого страшного в цьому слові насправді нема. Раніше, я , наприклад, не бачив в Одесі преси чи книг української, зараз же мені здається ситуація набагато краща,а то було враження ніби перетнув кордон.
+7
-5
gilder (одесса)
Вербицкий, а какая реакция на русскую речь в Тернополе!? не пиши ерунду!
Ответить
+9
-17
gilder (одесса)
они есть везде! но кривляний в ответ на украинскую речь,он вообще в Одессе был!?
Ответить
+11
-4
Усе буде добре (Київ)
Родной! Город Пальмира расположен в Сирии. Там сейчас идут бои. По телевизору показывают даже. Город Одесса находится на более чем 1000 км СЕВЕРНЕЕ Пальмиры. Так каким образом Одесса стала Южной Пальмирой? И не говори, что это общепринятый штамп на "общепонятном".
Ответить
+6
-9
Днепрянин (Днепр)
Все равно кремлевская агентура и недобитые новороссы никуда не делись. Попрятались и ждут момента.
Ответить
+14
-10
gilder (одесса)
Бред!!!!
Ответить
+10
-15


Новини Футболу

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...