Олексій Лень: Грав в шахи, ходив на гімнастику - остаточно все вирішив зріст

Він поїхав до Америки сім років тому і до цього моменту жодного разу не повертався. Останніми роками був єдиним, хто представляв нашу країну в найпрестижнішій баскетбольній лізі світу – НБА. Хлопець з робочої сім'ї в Луганській області ерудований: цитує римського імператора і готується до нового етапу свого життя. Олексій Лень – герой чергового випуску авторського спецпроекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112"

Максим Шилін: Олексію, ти приїхав до України вперше за сім років. Уже близько тижня тут. Твої перші враження: як протягом цього періоду змінилася країна?

Олексій Лень: Думаю, що змінилася в кращий бік. Я Київ пам'ятаю мало, тому що практично весь час був у Дніпрі. Бачив столицю, коли на змагання приїжджав. Багато різних магазинів, ресторанів, торгових центрів відкрито, але перше враження – це люди. Вони дуже приємні, ніхто тебе не турбує. В Америці постійно підходять, щось запитують. Наприклад, який у тебе зріст?

- Ні для кого не секрет, що американці є доволі відкритими. Українці в цьому плані просунулися вперед?

- Особисто мені подобається те, як у нас сьогодні. Кожен йде своїм шляхом, нікого не чіпає. А ще люди в нас гостинні.

- Приїжджаючи до України, багато хто каже, що в людей сірі обличчя, всі в телефонах, у собі. Звертав на це увагу?

- Було декілька моментів, чесно сказати: пішов до магазину купити води, дівчина на касі дала мені пляшку, кинула чек на стіл і відвернулася. Ну, це "ласкаво просимо" додому.

- Геть не всі українські спортсмени надають значення англійській. Знаю, що ти також був серед них. Розкажи, як швидко опанував мову?

- Мені знадобилося півтора року, щоб я комфортно почувався в суспільстві. До цього трохи соромився. Іноді навіть замість того, щоб піти замовити їжу, оформляв замовлення через телефон, щоб було менше спілкування. Потім мову вже підучив, і, знаєш, далі пішло легко.

- Яку спеціальність вивчав в університеті?

- Була в мене спеціальність Family in Science. Навіть не знаю, як точно перекласти, – "Наука сім'ї" типу. Були психологія та інші подібні предмети. Ця освіта передбачає роботу з дітьми, але я, якщо чесно, взяв цю спеціальність тільки через те, що там були найлегші предмети, і з моєю англійською того рівня їх було простіше за все вчити. І до коледжу я вступав чисто через баскетбол, а не через навчання, тож мені було все одно, які предмети.

- Ти народився і жив в Антрациті, деякий час тренувався в Луганську, правильно?

- Я там був буквально півроку, і потім, коли ми поїхали на змагання до Дніпра, мене помітили і запросили до місцевого училища, де була набагато краща школа. Я туди одразу переїхав.

- Тепер це окуповані міста. Якими ти їх запам'ятав? Антрацит передусім.

- В Антрациті пам'ятаю тільки шахти і терикони, а в Луганську – переважно спортивний інтернат, бо практично постійно там був.

- Мама і сестра, як я зрозумів, живуть у США. Чи є в тебе там рідні або друзі?

- Друзі залишилися там, родичі є, але бабусю і дідуся ми перевезли до Дніпра. Стосунки підтримуємо, спілкуємося.

- У Луганській області, крім хіба що футболу та волейболу, все інше було в жалюгідному стані. Хто мотивував тебе займатися баскетболом?

- Мій зріст! (сміється) Я грав узагалі в шахи, ходив на гімнастику, коли був маленьким, бойові мистецтва, а потім почав швидко зростати, і мій тренер сказав: "Чого ти фігньою займаєшся, пішли до баскетбольного залу". Так почав потихеньку тренуватися, і воно все пішло.

- Батьки тобі щось говорили, якось підштовхували займатися спортом?

- Були аргументи. Якось батько відвів мене до шахти і сказав: "Не будеш старатися - залишишся тут працювати". Для мене це була мотивація, щоб звідти звалити.

Нагадаємо, що Олексій Лень виступав у складі національної збірної України з бескетболу. В її складі він здобув перемогу над Іспанією(76-65) і програв Чорногорії(90-84).