Пішов з життя найкращий центровий України 90-х Олександр Окунський

Сьогодні вночі на 48-му році життя перестало битися серце одного з найкращих українських баскетболістів періоду незалежності Олександра Окунського. Видатний у недалекому минулому центровий не зміг подолати онкологічного захворювання.

Олександр Окунський народився 13 липня 1971 року в столиці Молдови Кишиневі. Але так як сильної за мірками СССР команди там не було, обдарованого і з надзвичайними даними хлопця швидко пересмикнули в Україну. Баскетбольну кар'єру велет зі зростом два метри і 14 сантиметрів розпочав 17-річним у складі вищолігового донецького "Шахтаря", а вже через рік опинився в складі київського "Будівельника", який у 1989-му саме здобув титул чемпіона СССР. Паралельно Олександр отримав запрошення з юнацької збірної СССР, з якою у 1990-му став віце-чемпіоном Європи.

У складі киян Окунський виступав впродовж семи років і виграв з командою чотири чемпіонських титули (1992, 1993, 1994, 1995). Після того, як "Будівельник" почав відчувати перші фінансові труднощі, а у його конкурентів з'явилися ліпші умови, Олександр у сезоні-1995/1996 повернувся у "Шахтар" і став з донеччанами срібним призером чемпіонату України. Впродовж наступних двох сезонів виступав за одеську "БІПА-Моду-СКА". З допомогою Олександра одесити спершу теж виграли українське срібло у 1997-му, а через рік вперше в історії стали чемпіонами України.

З літа 1998-го Окунський вирішив спробувати легіонерського хліба. Чотири наступних сезони він чергував виступи за угорську "Дарюшшафаку" (1998/1999, 2000/2001) і литовський "Летувос Рітас" (1999/2000, 2001/2002). Обидва литовських сезони завершилися здобуттям чемпіонських звань.

Наступних два сезони Окунський провів у складі топових балканських клубів - у 2002/2003-му представляв хорватську "Цибону" з Заґреба, а через рік виступав за чорногорську "Будучност" з Подгориці.

Повернувшись у 2004-му в Україну і повиступавши в складі "Києва" та "Одеси", кар'єру Окунський завершив у 2005-му як гравець грецького "Мента".

За збірну України Олександр виступав з 1993-го по 2003 роки, провів у її складі 47 офіційних матчів і набирав у середньому по 10,5 очка. З національною командою окунський грав у трьох фінальних частинах Євробаскетів.

Красномовною характеристикою в контексті ставлення Окунського до національної команди є цитата з інтерв'ю тодішнього тренера збірної Геннадія Защука газеті "Поступ" після чемпіонату Європи-2001.

"Окунського хочу виділити окремо, - сказав тоді Геннадій Сергійович. - Він сьогодні - справжній патріот команди. Він ніколи ні від кого нічого не вимагає, а лише виходить на майданчик і показує, на що здатен. І якби у нас вся команда була така, то, впевнений, у Туреччині ми би стали справжньою сенсацією чемпіонату".

І справді, то були ті часи, коли через безгрошів'я і відсутність страхових гарантій виступів у складі збірної уникали навіть окремі представники українського чемпіонату, не кажучи вже про легіонерів з провідних закордонних клубів.

Впродовж останніх п'яти років Окунський вів нерівну боротьбу з онкологічним захворюванням. Кошти на лікування збирали всією баскетбольною спільнотою й зусилля медиків трохи продовжили Олександрові життя. Втім, дива, на жаль, не сталося...

Розуміючи, що його життя добігає кінця, Олександр, принаймні, на власній сторінці у "Фейсбук" до останнього намагався жартувати і викладав повідомлення про потребу допомагати українським воякам.

Коли 5 жовтня минулого року не стало іншого видатного центрового, 44-річного Григорія Хижняка, Олександр виклав у пам'ять про колишнього партнера за "Будівельником" і збірною України відео матчу національних команд України і Литви у 2002-му. Відео, яке надав Геннадій Защук.

Олександр пережив Григорія трохи більше, ніж на три місяці...

Редакція UA-Футболу висловлює співчуття родині Олександра Окунського. У нашій пам'яті він залишиться назавжди.