«Кобі був мені другом». Медведенко написав прощального листа Брайанта

Легенда світового баскетболу Кобі Брайант загинув в авіакатастрофі

Світоліна, Шевченко, Кличко і Беленюк сумують за Брайантом

"Ніхто не міг вижити в вогняній кулі". Очевидець розповів про падіння вертоліта Брайанта

Станіслав Медведенко з 2000 по 2006 роки в Лейкерс відіграв з Брайантом 263 матчі в регулярному чемпіонаті і 37 ігор в плей-офф. У сезоні 2001-2002 українець допоміг Кобі виграти один з його п'яти чемпіонських перстнів.

"Підібрати доречні слова після таких новин – дуже непросте завдання. Якщо зараз говорити про баскетбол і велич Кобі, то як не старайся – все одно вийде якось не дуже доречно і десь навіть нерозумно. Всім же і так відмінно відомо, що Брайант – не просто великий баскетболіст. Людина, яка вчора загинула у катастрофі вертоліта зі своєю дочкою – взагалі один з кращих спортсменів всіх часів. Кумир мільйонів, приклад для наслідування, символ свого часу.

Набагато важливіше те, що він – батько, син, чоловік, друг. Усвідомлення, що він і його дочка Джіана більше ніколи не обіймуть один одного і своїх найрідніших людей, в мільйон разів болючіше, ніж розуміння, що ми більше не побачимо Брайанта в якомусь там баскетболі.

Більшу частину життя Кобі ставився до баскетболу як до найважливішої справи у всесвіті. Але останніми роками, як мені здалося, він став розуміти, наскільки він був не правий. Після завершення кар'єри Кобі дуже старався надолужити згаяне і по максимуму проводити час з сім'єю. І потрібно сказати, що у нього це виходило на відмінно. У всякому разі, мені так здається.

І я думаю, що навіть в баскетбольному плані пройде всього пару років і ми легко можемо забути про головне, запам'ятавши його в першу чергу за 81 очко за гру, за 5 титулів і сотні мільйонів зароблених доларів. Це було дуже круто, звичайно, але я думаю, що головне інше.

Я бачив різного його, знайомий з цілою низкою різних версій Кобі Брайанта – хороших і поганих. Були баскетболісти краще, були партнери по команді краще, але чи був коли-небудь гравець, що настільки ж багато працює над собою, щоб стати краще? Баскетболіст, який так само люто божеволів від того, що його суперник відіграв добре? Це навряд чи. Нехай хтось спробує мене переконати.

Не знаю навіть, хто так само умів надихати, як це робив Кобі. Пам'ятайте, коли він порвав ахілл, він написав: "Якщо побачите мене в сутичці з ведмедем – помоліться за ведмедя". Він умів говорити і писати такі речі цілком серйозно. Він вірив в це сам, і тому в нього вірили інші.

Трагедія в тому, що Кобі по-справжньому тільки останнім часом почав насолоджуватися життям. Боляче, що це було так недовго. Можливо, колись він став би класним тренером, менеджером, агентом, або взагалі реалізував себе поза баскетболом. Він якось і говорив, що дуже хотів, щоб через багато років його запам'ятали в першу чергу не як баскетболіста. Ті, хто знав Брайанта, розуміли, що він не жартував і налаштований серйозно.

Кобі був мені другом. Він не був ідеальним баскетболістом. Як і всі генії - був непростою людиною з дуже цікавим характером. Але у нього дивним чином виходило змусити всіх себе полюбити. Ну окей – майже всіх.

Сподіваюся, що його сім'я знайде в собі сили пережити все це. Так чи інакше, Ванесса і дочки Кобі продовжуватимуть писати історію сім'ї Брайант.

Прощай, Кобі. Спасибі".