Ніхто і ніколи не йшов ось так: 5-річчя легендарного прощання Кобі Брайанта з НБА

Оригінал статті – Бакстер Холмс, ESPN

Переклад і адаптація – UA-Футбол

Текст вперше був опублікований в квітні 2016 року

Годинник відраховував північ середи ... Численні торгові точки і вітрини в Стейплс-центрі давно спорожніли. Прибиральники змітали купи фіолетових і золотих конфетті, стрічок і повітряних куль в білі мішки для сміття. Але Кобі Брайант залишився на майданчику.

У чорній толстовці з капюшоном Лос-Анджелес Лейкерс, спортивних штанях і кросівках 37-річний захисник разом з дружиною Ванессою і двома маленькими дочками позував для фотографів на фоні логотипу рідної франшизи, якій віддав рівно 20 років свого спортивного шляху.

Коли клацали віконниці і плескали спалахи, Брайант посміхався, затримуючись на тому місці, де він виголосив те саме ідеальне прощання, настільки вдале і сюрреалістичне, що через місяць екс-президент США Барак Обама на своєму останньому вечері для преси в Білому домі в такому ж стилі попрощався з публікою, як і Кобі після свого фінального матчу в кар'єрі.

"Mamba out." ????#OTD in 2016, Kobe went for 60 PTS in his final NBA game. pic.twitter.com/OhKQNAwHXz

— NBA TV (@NBATV) April 13, 2021

Тільки Кобі Брайант міг піти так, як він пішов. В останній грі своєї легендарної кар'єри «Чорна Мамба» відвантажив до кошика Юти 60 очок і став автором переможного кидка за 31,6 секунди до кінця вирішальної чверті. Він набрав 15 з 17 останніх очок Лейкерс в матчі і поодинці перекидав Юту в заключній 12-хвилинці (23-21).

Звичайно ж, Брайант не міг піти на щиті. Лейкерс завдяки божевільним зусиллями своєї ікони здолали Юту (101:96) і на переможній ноті попрощалися з тією людиною, які два десятка років був уособленням Лос-Анджелеса в усьому світі.

«Важко повірити, що це сталося саме так. Я все ще в шоці», - говорив Брайант після того, як в шостий раз в кар'єрі набрав як мінімум 60 очок.

Зараз вже ніхто і не згадає, що прощальний сезон Брайанта почався з кидка в бічну частину щита в передсезонному матчі Лейкерс на Гаваях. І далі ситуація не покращилася. Під невичерпний потік відео-триб'ютів, овацій і скандувань Кобі почав штампувати один за іншим матчі з величезною кількістю кидків і мізерним коефіцієнтом корисності. Вперше в сезоні 5-кратний чемпіон завершив матч з 50-процентною реалізацією тільки в 21-й грі проти Торонто - на той час Лейкерс спромоглися виграти лише 3 матчі за 18 поразках.

Брайант продовжив заробляти порівняння з суперзірками, які стали блідою тінню себе колишніх, але саме Кобі залишався єдиним центром уваги Лейкерс і своїм догораючим сяйвом затьмарював той факт, що Озерні проводили найгірший сезон в історії франшизи (17-65).

Кульмінація прощального турне Брайанта настала 13 квітня. В той день Кобі викинув рекордні в кар'єрі 50 кидків з гри та повторив досягнення Ріка Беррі зразка 1967 року.

5 years ago today ????????

Kobe Bryant scored 60 points in his final NBA game. pic.twitter.com/xE7qaLDLla

— NBA (@NBA) April 13, 2021

У день матчу з Ютою Брайант взяв на себе 58,8% від усіх кидків з Лейкерс - і це був найвищий відсоток в його кар'єрі, навіть більше, ніж в той день, коли Кобі в 2006 році в матчі з Торонто набрав 81 очко. І не було нічого більш символічного, ніж 50 кидків Брайанта в його фінальному матчі. Він завжди був таким артилеристом, який кидав стільки, скільки йому заманеться, навіть деколи надмірно.

Але коли Брайант оголосив, що сезон 2015-2016 стане останнім в його кар'єрі, стало зрозуміло, що ніхто не посміє обмежувати Кобі в тому, що йому захочеться робити на майданчику. І він в повній мірі користувався свободою дій.

«Мої одноклубники просто продовжували підбадьорювати мене, кажучи мені: «Кидай, кидай, кидай, кидай», - говорив Брайант.

Брайант грав так, як ніби він намагався висмоктати кожен кидок зі своєї баскетбольної душі, задовольняючи уболівальників, які витратили тисячі доларів, щоб побачити останню виставу ікони спорту. Кобі говорив, що йому було непросто справлятися з нервами і емоціями, він планував слідувати своєму звичайному розпорядку ігрового дня і зосереджуватися тільки на баскетболі, але масштаб його фігури був таким, що це було просто неможливо.

«Це не спрацювало», - сказав він зі сміхом. «Було так багато людей, з якими можна було поговорити і сфотографуватися, було так багато речей, які потрібно було підписати. Я просто віддав себе цьому. Я просто сказав, що це нормально, це круто, насолоджуйся цим. Було весело».

Але ж того 60-очкового перформансу в прощальному матчі в кар'єрі могло і не бути. У 37 років після важкої травми ахілла тіло Брайанта відчайдушно опиралося навантаженням сучасної НБА, тому часом Кобі, незважаючи на фізіотерапію і щоденні процедури, відвідували думки про те, що він не зможе дотягнути до фінішу.

Він пропускав ігри для відпочинку, а в деяких матчах проводив на майданчику менше 10 хвилин. Все заради однієї мети - піти самому, а не тому, що його тіло вирішило, що вистачить.

«Важко описати. Це схоже на те, як ніби ви в тумані, і все рухається дуже повільно, але дуже швидко. Ви намагаєтеся дивитися і сприймати все це. Ви намагаєтеся спостерігати, але ви не зовсім впевнені, де шукати, щоб просто усвідомити все це. Дуже складно зробити. Але це схоже на сон», - говорив Брайант після останнього матчу в кар'єрі.

Це не був ідеальний фінал кар'єри, тому що для максималіста Брайанта ідеальним стало б шосте чемпіонство з Лейкерс. Але в тому сезоні Озерні були безпросвітним аутсайдером НБА, тому все, що він міг зробити, це спробувати влаштувати шоу в поодинці. І він зробив це.

Сидячи в переповненому залі для прес-конференцій за участю 450-500 представників ЗМІ, які прийшли на його фінальну гру, Брайант знову надів жовту майку Лейкерс. Здавалося, що він не хотів знімати її, а хотів рухатися далі зі своєю давньою одержимістю, але він розсміявся над цією думкою.

Потім Брайант замовк. Він розповів про те, як його товариші по команді облили його шампанським, коли він увійшов до роздягальні після гри з Ютою. «Це тільки для чемпіонства, - сказав він їм, - але нехай буде».

Він відчував запах шампанського на своїй футболці, як і в минулі червневі часи, коли Кобі домінував в НБА спочатку з Шаком, а потім і з Пау Газолем. І тоді Брайант зізнався, що більше не готовий рухатися далі. «Зняти цю майку буде дуже дивним відчуттям», - сказав він.

Коли на останній хвилині матчу з Ютою Брайант реалізував фірмовий джампер з відхиленням і вивів Лейкерс вперед 97-96, весь Стейплс-центр вибухнув в божевільному захваті від того, що Кобі подарував їм ще один клатч-кидок. Символічно, що своє останнє очко в кар'єрі Брайант набрав з лінії штрафного кидка, як і його перше очко в Нью-Йорку 5 листопада 1996 року.

До кінця матчу залишалося ще кілька секунд, стало очевидно, що Лейкерс вирвали перемогу в прощальному матчі з Ютою - і Кобі знову опинився у вирі чергових овацій і ще більш гучних риків натовпу. Обійнявши товаришів по команді і колишніх одноклубників, просочений потом і змучений Кобі вийшов в центр майданчика і звернувся до публіки. «Ви знаєте, я не можу повірити, як швидко пройшли 20 років, - сказав Брайант. «Це божевілля».

Пізніше Лейкерс показали відео-триб'ют для Брайанта за участю Джека Ніколсона, Снуп Догга, Шакіла О'Ніла і Філа Джексона, Кевіна Дюранта і ЛеБрона Джеймса, а Меджік Джонсон назвав Брайанта найвеличнішим баскетболістом, який коли-небудь надягав джерсі Лейкерс.

Після всього цього Брайант сказав фанатам, наскільки він цінує їх лояльність протягом всієї його кар'єри. Він сказав їм, як багато значить грати тільки за Лейкерс, команду, яку він любив з дитинства. «Що я можу сказати?», - сказав Брайант з широкою посмішкою. «Мамба аут».

Але це ще був не кінець. Через кілька годин Брайант повернувся на арену Лейкерс - з одного боку корту американець поставив свій автограф на пам'ятному номері № 8, просто підписавши «Кобі», а з іншого боку майданчика він підписав пам'ятний номер 24 написом «Laker for Life! Kobe 24».

Він ще сфотографувався, потиснув руки присутнім, обняв близьких йому людей і попрощався. Протягом року Брайант отримував безліч прощальних подарунків, але жоден з них не перевершив те, що йому подарували Лейкерс - цілий сезон, коли він робив те, що йому подобалося. І ніхто не скаже, що він не заслужив такий подарунок.

Під завісу свого незабутнього спектаклю Кобі Брайант опустився на коліна і двічі доторкнувся до логотипу Лейкерс. Він подарував команді і цьому місту безліч спогадів, а також більше половини свого життя, а тепер він підніс кожному свій прощальний презент - ніч, яка запам'ятається назавжди.