Перша медаль України, упущений шанс Дудченка та інші підсумки етапу Кубка світу в Антхольці

На італійському етапі зусиллями Юлії Джими, нарешті, перервалася тривала безмедальна серія України в Кубку світу. На цьому рівні українські біатлоністи не заїжджати на подіум з 7 березня 2020 року, коли чоловіча естафетна четвірка у складі Артема Прими, Сергія Семенова, Руслана Ткаленка і Дмитра Підручного сенсаційно взяла срібло в Нове Мєсто. Але про все по порядку.

Юлія Джима протягом чотирьох сезонів поспіль не покидає топ-10 заліку індивідуальних гонок, тому її успіх в Антхольці не став великим сюрпризом. Киянка могла опинитися на подіумі тільки в разі бездоганної стрільби - і вона не просто зробила це, а стала єдиною біатлоністкою серед 93 учасниць гонки з нулем штрафних хвилин!

Якихось чотири роки тому Джима заїжджала на подіум Кубка світу в спринтах, але за нинішньої функціональної готовності індивідуальна гонка стає для Юлії єдиним шансом на медаль. Судіть самі - в срібній індивідуалці олімпійська чемпіонка показала лише 35-й хід на лижні, а по скорострільності зайняла 33-е місце. На щастя, всі ці часові втрати Джима компенсувала за рахунок 100-відсоткової точності на стрільбищі, а в індивідуальній гонці саме це має ключове значення.

Успіх в Антхольці дозволив Джима втрутитися в боротьбу за малий кришталевий глобус у заліку індивідуальних гонок. Відіграти 18-очкове відставання від діючої чемпіонки світу в цій дисципліні Доротеї Вірер, безумовно, буде непросто. Втім, головною метою Джими в Поклюці буде не глобус, а перша в кар'єрі особиста медаль чемпіонату світу.

Потрапляння в топ-10 в мас-старті при всього одній незакритій мішені на стрільбищі Джима також може занести собі в актив, причому на останньому колі Юлія обійшла двох росіянкою і норвежку Кноттен, тим самим показавши, що в Поклюці їй буде що запропонувати суперницям не тільки на вогневих рубежах.

А ось в естафеті до цього практично бездоганна стрільба Джими дала збій - Юлія на другому етапі командної гонки взяла відразу п'ять додаткових патронів і програла одну позицію відносного того проміжного результат, який мала після прийому естафети від Віти Семеренко. З позитивного - 5-й хід на лижні при всього 7-секундному відставанні від традиційно швидкої француженки Анаіс Шевальє-Буше.

У різні роки в Антхольці на подіум в особистій гонці піднімалися Андрій Дериземля, Сергій Седнєв і Сергій Семенов. Антон Дудченко в п'ятницю ледве не влився в цю компанію, упустивши бронзу буквально на останніх дециметрах 20-кілометрової індивідуальної гонки в протистоянні з іменитими Кантеном Фійоном-Майє і Лукасом Хофером.

Коли Дудченко після четвертого бездоганного вогневого рубежу відправився на останнє коло з 9-секундною перевагою над Хофером і 14-секундним відривом від Фійона-Майє, особливих ілюзій не було. Все-таки Антон вів заочну боротьбу з біатлоністами, які входять в топ-8 з лижного ходу. До того ж, українець з пізнім стартовим номером свій фінальний відрізок індивідуальної гонки біг по неабияк розбитій трасі. Але Дудченко зубами вчепився в ці секунди і віддав медаль тільки через брак досвіду - все ж Антон на рівні Кубка світу ще ніколи не опинявся в ситуації, коли на рахунку кожна мить. Тільки погляньте, як 24-річний українець відпахав фінальне коло індивідуальної гонки. Просто браво!

Не загубився Дудченко й в першому в кар'єрі мас-старті - Антон з трьома колами штрафу зайняв 25-е місце, фінішувавши вище призерів чемпіонатів світу та Олімпійських ігор Антоніна Гігонна, Матвія Єлісєєва та Євгена Гаранічєва.

Перформанс Антона Дудченка в Антхольці - доказ правильного вектора розвитку чоловічої збірної, побудованого на довірі до молоді. Це те, чого так не вистачає жіночій команді з її «вічним» квартетом олімпійських чемпіонок.

Рік тому на чемпіонаті світу в Антхольці Йоханнес Бьо і Емільен Жаклен зійшлися у боротьбі за золото в гонці переслідування. Справа дійшла до розборок у фінішному створі - і зоряний норвежець не знайшов жодних аргументів проти дій свого візаві з Франції.

Здається, Бьо-молодший не провів роботу над помилками, інакше як пояснити його пасивність на фінальному колі естафети. Норвежець дозволив Жаклену відіграти 3-секундне відставання, а на фініші знову без шансів програв короткий спринт за перше місце.

До слова, навіть нетривале перебування поруч з Мартеном Фуркадом позначилося на характері Жаклена. Тільки погляньте, як француз на фініші зухвало нагадав всьому світу, що вже двічі в боротьбі за перемогу обставив гегемона Кубка світу.

Once again it's a battle on the last loop between @EmilienJck and Johannes Thingnes Boe in @biathlonantholz - and again it's the Frenchman who clinches the victory, this time in the relay for @FedFranceSki #ANT21 ????????https://t.co/bk5aBBso9Q pic.twitter.com/42Qo3ltxpb

— IBU World Cup (@IBU_WC) January 23, 2021

Ось так несподівано Норвегія, маючи в складі чотирьох біатлоністів з топ-4 загального заліку Кубка світу, перед Поклюкою виграла лише одну естафету з чотирьох. Тим часом Франція навіть без Мартена Фуркада після перемог в Антхольці і Оберхофі сповнена рішучості підтвердити статус діючих чемпіонів світу в командній гонці. І можна не сумніватися, що фінальний етап у двох фаворитів знову побіжать Йоханнес Бьо і Емільен Жаклен. Чекаємо третю частину розборок на фініші?

Тіріл Екхофф і Марте Олсбю-Ройселанд протягом семи гонок поспіль ділили перемоги виключно між собою, але з наближенням тритижневої паузи перед чемпіонатом світу результати двох норвежок різко погіршилися. В Антхольці два лідера Кубка світу не піднімалися не то що на подіум, а й жодного разу не брали участі в квітковій церемонії!

А ось у Ханни Еберг за рідкісними винятками все стабільно. Шведка несподівано завалила улюблену індивідуальну гонку (29-е місце з трьома хвилинами штрафу), але після срібла в мас-старті в загальному заліку впритул підібралася до Екхофф і скоротила відставання від Олсбю-Ройселанд всього до 9 очок.

Битва за Великий кришталевий глобус у цьому сезоні просто на диво. Екхофф на лижні швидше Олсбю-Ройселанд і істотно швидше Еберг, але у Ханни кращі стрілецькі показники серед цієї трійці. У плані стабільності трохи попереду Олсбю-Ройселанд - у неї лише дві гонки за межами топ-10 проти трьох у Еберг і чотирьох у Екхофф.

З малими заліками ситуація також вельми інтригуюча. Екхофф перша в спринтах і переслідуваннях, Олсбю-Ройселанд йде другою в спринтах, персьютах і мас-стартах, а Еберг замикає в цих же дисциплінах трійку лідерів. Що стосується індивідуальних гонок, то шведка 12-а, а ось обидві норвежки далеко за межами топ-20.

Марте Олсбю-Ройселанд утримує жовту майку з 13 грудня минулого року ось уже на протязі 10 гонок поспіль. Що складніше - піднятися на вершину або все ж утриматися на ній? Дізнаємося зовсім скоро.