18 років тому Віталій Кличко вперше програв на профі-рингу. ВІДЕО

Трапилася трагедія, те, в що тоді було неможливо повірити. Навіть після приголомшливої поразки нокаутом Володимира Кличка у грудні 1999-го від «динозавра» Росса П’юритті у Києві. «То ж Володя – молодий, нестабільний», - думалося.

Віталій (рекорд на момент бою – 27-0, 27 КО) виглядав, немов скеля. Усі попередні бої він виграв нокаутами, 1 квітня 2000-го у німецькому Кьольні проводив уже третій захист титулу чемпіона світу за версією WBO.

Та ще й суперник виглядав прохідним. Точніше, спершу був запланований поєдинок з Донованом Раддоком (36-5-1, 28 КО). Але канадець був змушений відмовитися від двобою через проблеми зі здоров'ям.

29-річний американець Кріс Бірд (30-1, 18 КО), який замінив Раддока за дев’ять днів до призначеної дати бою – боєць, звісно, вельми технічний, але помітно залегкий для суперважкої ваги. Типовий представник крузервейту, Кріс там не мав би собі рівних. Однак Бірд розумів, що заробити зможе лише у гевівейті. Тому ризикував. Ні до чого доброго це начебто й не призводило, адже, приміром, ніґерійській машині Айку Айбеабучі (19-0, 14 КО) у березні 1999-го Кріс програв важким нокаутом.

У менш технічних і трохи слабших фізично Бірд вигравав за рахунок техніки. Однак Віталій і технічний, і потужний. Власне, бій демонстрував перевагу українця. Вона не була тотальною, як у попередніх боях Кличка-старшого. Лише тому, що в рухливого Бірда важко влучити. Так чи інакше, після дев’яти раундів українець вигравав за записками усіх трьох суддів – 88:83, 89:82, 88:83. А потім несподівано для всіх очевидців вирішив поєдинку не продовжувати. Виявилося, що бій Кличко-старший провів з травмованим плечем. Віталій намагався нокаутувати Бірда якомога швидше, але рухливий опонент дістати себе не дав. Коли біль став нестерпним, Віталій змушений був погодитися на поразку.

Кріс Бірд залишався чемпіоном світу за версією WBO рівно півроку. Поки в жовтні того ж 2000-го року не зійшовся з Володимиром Кличком (34-1, 31 КО). Тоді брат вперше помстився за брата, хоча нокаутом Володимирові виграти й не вдалося.

Поєдинками з Кличками Кріс зробив собі ім’я й після того, як у серпні 2001-го виграв за очками в такої машини, як новозеландець Девід Туа (38-2, 33 КО), через півтора року знову отримав змогу посперечатися за титул чемпіона світу. На цей раз – версії IBF, із 40-річним американцем Евандером Голіфілдом (38-5-2, 25 КО). Бірд виграв за очками і потім відстоював титул з такими непростими суперниками, як Фрес Окендо, Анджей Ґолота, Джаміль Маклайн, Деваррил Вільямсон. У часовому еквіваленті то цілих чотири роки.

Аж поки 22 квітня 2006 року Бірд вдруге не потрапив під Кличка-молодшого. «Коли я нокаутував Кріса, його маленький син на рингу плакав і сказав до мене: «Ти виграв у мого тата. Сподіваюся, ти не віддасиш цього пояса нікому».

Впродовж наступних трьох років Бірд провів лише чотири поєдинки, два з них (росіянину Алєксандру Повєткіну і американцю Шону Джорджу) програв. 21 березня 2009-го, нокаутувавши у четвертому раунді німця Маттіаса Зандова (4-3, 3 КО), Кріс у 38-річному віці пішов з боксу.