41 рік тому один з найсильніших тяжів 80-х ефектно нокаутував першого суперника на профі-рингу. ВІДЕО

Влітку 1976-го він красиво виграв олімпійський боксерський турнір у категорії до 72 кг. Вже тоді 19-річному уродженцеві Сент-Луїса (штат Міссурі, США) пророкували велику кар’єру серед професіоналів. Не помилилися. За пояс чемпіона WBA у напівважкій вазі він бився вже у 17-му своєму бою, в липні 1981-го, переміг за очками співвітчизника Едді Мустафу Мугаммада (38-5-1, 32 КО) і здобув титул, яким володів впродовж чотирьох років і захищав у десяти боях.

Станом на червень 1985-го Майкл Спінкс був чемпіоном у напівважкій вазі за трьома версіями, але вирішив спробувати себе серед супертяжів. Він провів чемпіонський бій з легендарним і непереможним до того часу Ларрі Голмсом (48-0, 34 КО). У рівному поєдинку всі троє суддів віддали перевагу Майклові. Менш ніж за рік після того Спінкс виграв у Голмса ще й бій реванш. На цей раз рішення було роздільним.

Із боксу Спінкс, якому на той момент був всього 31, вирішив піти несподівано. Він не зміг перенести ганьби після нокауту в першому раунді в бою за титул чемпіона світу з Майком Тайсоном (34-0, 30 КО) у червні 1988-го.

А розпочиналося все для Макла Спінкса рівно 41 рік тому, 16 квітня 1977 року. В Лас-Веґасі він нокаутував дивного персонажа Едді Бенсона (2-4, 2 КО). Нокаутував хуком справа. Вже в першому раунді.

Бенсон після цього бою з’являвся на рингу ще двічі і після двох поразок нокаутами з інтервалом у два роки кожна завершив кар’єру.