14 років тому боєць, що завдав поразки Кличку, захистив пояс IBF у боротьбі зі скандальним поляком. ВІДЕО

14 років тому, 17 квітня 2004 року, на рингу Madison Square Garden у Нью-Йорку (США) у суперечці за пояс IBF у суперважкій вазі зійшлися два унікальних бійці – чинний чемпіон Кріс Бірд зі США (37-2, 20 КО) проти поляка Анджея Ґолоти (38-4, 31 КО). Обоє мали незвичну репутацію. Бірд – зі знаком плюс, бо маючи далеко не оптимальну для надважкої категорії вагу, перемагав за рахунок техніки, швидкості, вражаючих рефлексів. Ґолота ж натомість мав ідеальні для гевівейту пропорції. Але скандальний норов, через який здобув у США, де живе досі, дурну славу.

Срібний призер Олімпіади-1992 у середній вазі Бірд тривалий час боксував серед профі в крузервейті. Йшов без поразок і, мабуть, став би там чемпіоном світу. Якби не наважився перейти у начебто не пристосовану для його комплекції важку вагу. Там швидко потрапив під ніґерійське страховисько Айка Айбіабучі (19-0, 14 КО). Нокаут у п’ятому раунді мав би опустити Кріса з небес на грішну землю. Але він залишався впертим і в 2000-му отримав шанс зустрітися в бою за титул WBO з українцем Віталієм Кличком, котрий усі 27 попередніх боїв виграв нокаутом. Можливо, виграв би й у Бірда, однак у ринг нинішній мер Києва вийшов з травмою і хоч мав перевагу за очками, але за десять раундів нокаутувати суперника не зміг. Коли ж біль став нестерпним, Віталієві довелося зніматися.

Пояс чемпіона Кріс втратив у наступному ж бої, зустрівшись із Кличком-молодшим (34-1, 31 КО). Через рік після того здивував світ сенсаційною перемогою над новозеландським монстром Девідом Туа (38-2, 33 КО). Ця звитяга вже в грудні 2012-го дала змогу Бірду битися за вакантний пояс чемпіона IBF проти підстаркуватого земляка Евандера Голіфілда (38-5-2, 25 КО). Його Кріс переміг за очками і став чемпіоном вдруге. Після того захистив титул у бою з Фресом Окендо (24-1, 15 КО).

…І вийшов на Ґолоту. Точніше, тоді, 17 квітня 2004-го, Бірд все ж мав боксувати з земляком Дерріком Джефферсоном, але той в останню мить випав через травму.

Скандального, опального поляка згадали в останню мить. Анджей теж у профі перейшов олімпійським призером – у Сеулі-1988 він здобув бронзу. За перших чотири роки професійної кар’єри (починаючи з 1992-го) не програв жодного бою – 28 перемог (25 нокаутом).

Але скандальну славу він здобув потім. Спершу були дискваліфікації за постійні удари нижче пояса в боях з американцем Ріддіком Боу (39-1, 32 КО). А в жовтні 1997-го Анджея нокаутував у першому раунді британець Леннокс Льюїс (31-1, 25 КО).

Зіпсовану репутацію Ґолота трохи підправив, здобувши у 1998-му дві поспіль статусних перемоги – над південноафриканцем Корі Сандерсом (16-5, 10 КО) і екс-чемпіоном світу Тімом Візерспуном зі США (46-7, 31 КО).

На самісіньке дно Ґолоту опустила навіть не поразка нокаутом від іншого американця Майкла Ґранта (30-0, 21 КО) в листопаді 1999-го, а бій проти Майка Тайсона через рік. «Залізний Майк» (48-3, 42 КО) знищив опонента вражаючою агресією. Вже в першому раунді Ґолота був у нокдауні. Вчисту програв другу трихвилинку. А на третю не вийшов. Просто взяв і не вийшов, що довело Тайсона до люті. Охоронцям коштувало чималих труднощів, щоб не допустити позарингової розправи.

Поки Ґолота покидав залу, глядачі кидали в нього різні предмети, в основному склянки з-під напоїв. Пізніше представники телеканалу Showtime заявили, що Ґолота – боягуз, і більше вони ніколи його на своєму каналі не покажуть. Правда, незабаром допінг-проба Тайсона показала наявність в крові слідів марихуани, і бій був визнаний недійсним. Ґолоту ж після бою поїхав до лікарні. Там з'ясувалося, що він переніс струс мозку, перелом лівої вилиці, і грижу міжхребцевого диска між четвертим і п'ятим шийними хребцями.

Анджей вибув майже на 3 роки, перш ніж повернутися 14 серпня 2003 року. Після двох перемог нокаутом над несильними опонентами він вийшов на Бірда. Кріс чудово захищався, приймаючи численні удари Ґолоти на блок або йдучи від них за рахунок роботи корпусом. В результаті Анджеєві практично не вдавалося дістати опонента акцентованим влучанням. Більше того, Кріс постійно огризався швидкими, різкими і вкрай неприємними для суперника джебами і кросами. Ґолота йшов вперед і атакував опонента багатоударними комбінаціями, які не завжди, але все-таки досягали мети. В цілому, Бірд перевершив опонента в якості ударів, при цьому помітно поступившись в їх кількості. У підсумку судді порахували, що поєдинок завершився внічию.

Титул IBF Кріс захищав ще двічі. Поки повторно не зійшовся в квітні 2006-го з Володимиром Кличком. То була поразка важким нокаутом, після якої американець вже так і не оговтався. 21 березня 2009-го, нокаутувавши у четвертому раунді німця Маттіаса Зандова (4-3, 3 КО), Кріс у 38-річному віці пішов з боксу.

Ґолота ж протримався довше. І існування те було жалюгідним. Після Бірда Анджей один за одним програв двом екс-чемпіонам світу – спершу пуерториканцю Джонні Руїсу за очками, а згодом американцеві Леймону Брюстеру нокуаутом. Зазнавши у 2008-2009-му двох поразок від Рея Остіна та Томаша Адамека, Ґолота, здавалося б, нарешті припинив страждання. Але в лютому 2013-го, в 45-річному віці несподівано вирішив повернутися. Щоб програти нокаутом у шостому раунді на очах польської публіки на Ergo Arena в Ґданську землякові Пшемиславу Салеті (43-7, 21 КО).