Усик: Одного разу я забив з кутового. Так, я знаю, хто такий великий Лобановський

Як відомо, ще до занять боксом абсолютний чемпіон світу у важкій вазі Олександр Усик займався футболом. І навіть виступав у складі юнацької команди сімферопольської "Таврії" на позиції лівого півоборонця.

- Дещо у мене виходило, - згадує Олександр в інтерв'ю 112-му каналу. - Але покинув футбол, оскільки не було коштів для подальшого розвитку. Потрібно було платити за тренування, за поїздки, форму. У нас звичайна робоча сім'я, в якій було дуже мало грошей. Я розумів, що їх немає і зрозуміло, що пішов з футболу.

- "Таврія" була першим чемпіоном України з футболу. Ви розуміли, що граєте у великій команді?

- Звичайно. Нічого собі, я понині граю в футбол, їжджу з ветеранами збірної команди України грати. Поруч виступають Ващук, Єзерський. Володимир ще за "Таврію" грав. Пам'ятаю його ще з того часу. Коли у мене є час з хлопцями побігати, з великим задоволенням їжджу. Вони мене дуже добре і тепло приймають.

- За яку команду вболіваєте сьогодні?

- "Динамо (Київ). Я з дитинства за неї вболіваю.

- Не дивлячись на "Таврію".

- "Таврія" - це, знаєте, як рідне.

- У секцію боксу ви потрапили в 15 років. Ніби як пізно.

- Так.

- Взагалі прийнято приходити в сім-вісім років?

- У сім-вісім можна приходити, коли тренер буде ставити школу боксу, правильно крокувати, правильно бити, захищатися. Так склалося, що я прийшов у 15. Мій перший тренер, заслужений тренер України Сергій Юрійович Лапін прийняв мене. Через багато років запитав його, чому він мене взяв. Він відповів: "Я бачив у твоїх очах вогник". Він мене відразу в спаринги поставив. На першому тренуванні. Мені накидали, нормально дали по обличчю, але я дуже сильно огризався. "Ось з цього може щось вийти", - сказав тоді Сергій Юрійович.

- Чому бокс?

- Батько казав, що у мене може щось вийти. Я говорив: "Тат, який бокс? Я непогано граю в футбол, він мені подобається. Який бокс? Там б'ють". "Для того, щоб тебе не били, повинен бити ти", - відповідав тато. Знаєте, я щодня дякую Всевишньому за те, що він мене спрямував у цей вид спорту. Адже бокс дуже відображає життя. Життя іноді теж ставить на коліна і тобі лічить до десяти, щоб ти піднявся.

- Що вам найбільше подобається в боксі?

- За те, що він навчив мене робити ті речі, які я роблю по життю - десь рішучі, десь потреба промовчати, почекати, зловити дистанцію, подивитися на суперника, що він буде робити. Якщо ти недостатньо сміливий або завзятий, спортом займатися не будеш. Або будеш на рівні "групи здоров'я", як говорив мій тренер.

До речі, в футбол ми боксерською збірною на зборах грали постійно. Проти команд, які тренувалися поряд - збірних Англії, Грузії, багато. І ми майже постійно вигравали. Заруби були дуже сильні.

- Чи любите забивати голи?

- Буває, забиваю, так. Забивав навіть з кутового. Так, я дивився відео, знаю, хто такий великий Лобановський, що таке "сухий лист".