Сосновський: Продивус попросив мене написати заяву через віце-президента. Сам не відповідав

Відставка Дмитра Сосновського з посади головного тренера збірної україни з олімпійського боксу стала однією з найрезонансніших тем у світі спорту в Україні на початку 2019 року. Згідно з офіційною інформацією, Дмитро Дмитрович пішов з посади з власної волі. Так само чинно й благородно вакантну посаду обійняв Леонід Лоївський. Однак насправді все не так гладко.

- Несподіваним було те, як усе відбулося, - каже пан Сосновський в інтерв'ю Leopolis.news. - Адже я відзвітував у Міністерстві спорту та молоді України, звіт прийняли. Контракт з міністерством у мене до 2020 року. І тут довелося писати заяву на звільнення. Я про це не шкодую. Президент (Федерації боксу – прим.) так вирішив, значить є, як є. Наскільки мені відомо, заяву вже підписав міністр Ігор Жданов. Тобто відставку прийняли.

- Розкажіть, як усе відбувалося?

- До мене від імені Володимира Продивуса звернувся виконавчий директор ФБУ Донатас Піскун і сказав, що Володимир Степанович (Продивус – прим.) попросив мене написати заяву. Я набрав його, щоб почути підтвердження, але зв’язку з ним не було. Урешті написав заяву. Це було ще 27 листопада. Потім місяць я працював, мене взагалі ніхто не чіпав. Й у двадцятих числах грудня я зателефонував Піскуну і запитав, що мені робити, адже заяву написано, а тренувальний збір наближається. Через кілька днів він мені ще раз запропонував написати заяву. І 27 грудня написав другу заяву – про звільнення із 9 січня.

- З Продивусом так і не вдалося зв’язатися?

- Ні. Перший віце-президент федерації Олександр Павелець його багато разів набирав – він також не брав слухавки. Оскільки не міг зв’язатися з президентом, я поставив до відома Олександра Павельця. Але не хотів би на цьому акцентувати увагу. Вийшло, як вийшло.

Якесь непорозуміння я побачив ще на чемпіонаті України в Харкові (13-18 листопада – прим.). Я пробував почати розмову, але він на неї не йшов. Очевидно, рішення вже було прийнято. Тому що Лоївський (вінничанин Леонід Лоївський замінив Дмитра Сосновського на посаді головного тренера збірної – прим.) уже приїхав на чемпіонат України.

- А Піскун пояснив вам причину відставки?

- Конкретних пояснень не було, а вони мене цікавлять. Провальна Олімпіада 2016 року? На мою думку, вона не була провальною. Звісно, виступили далеко не так, як на Олімпіаді 2012 року. Але, вважаю, і Микола Буценко, і Володимир Матвійчук, і Денис Солоненко в Ріо реально заслуговували на медалі та свої поєдинки щонайменше не програли. Складніша ситуація була в Дмитра Митрофанова: йому все-таки не вдалося підійти до Ігор у хорошій формі. У нас могла бути медаль на Олімпіаді. Поставлю таке питання. Олександр Хижняк узагалі не потрапив на Олімпійські ігри, а через 9 місяців став чемпіоном Європи, світу і найкращим боксером планети. Він реально був одним із найсильніших. А Дмитро Замотаєв і Ґеворґ Манукян були третіми на чемпіонаті світу 2015 року, а на Олімпіаду навіть не потрапили. Тобто є багато нюансів. Нині взагалі є багато питань у самій АІВА і ми бачимо, що там відбувається.

Я прихильник того, що у виступі збірної – вдалому чи ні – не може бути заслуга чи вина однієї людини. Якщо в Лондоні-2012 ми здобули 5 медалей, то це не лише завдяки Сосновському. Це заслуга багатьох-багатьох людей. Вдячний усім, починаючи від метра українського боксу, нині покійного Ігоря Гайдамака, який свого часу мені довірив цю посаду, і завершуючи багатьма людьми, президентами, віце-президентами федерації на місцях, тренерським складом. Україна багата на таланти, і я впевнений, що в нас будуть чемпіони, незалежно від того, є Сосновський на посаді головного тренера чи ні. Український бокс був і буде, усе одно в нас з’являтимуться Клички, Котельники, Ломаченки, Дзинзируки.

- Із заяви Продивуса випливає, що він хоче «свіжого ковтка повітря» і неповторення 2016 року…

- Що таке в цій ситуації «свіжий ковток повітря»? Сосновського поміняти на Лоївського, з яким ми більш-менш однолітки? Тому що Валентин Остянов (це наука наша, людина, яка з першого дня працювала зі мною у всіх командах), Валерій Даниленко (наставник, який 10 років з командою, а протягом 7 років був другим тренером у команді), Роман Семенишин (тренер, який тривалий час завдяки мені був зі збірною) – усі вони залишилися в тренерському штабі, забрали тільки мене.