Брати Клички: оцінка часом. Частина I. Володимир

Оригінал статті - Кліфф Ролд, BoxingScene

Переклад і адаптація - UA-Футбол

29 квітня 2017 року, трохи більше трьох років тому, Володимир Кличко опинився в місці, якого він уникав більше 10 років.

На канвасі рингу.

Бій року за версією журналу The Ring і Асоціації журналістів Америки, які пишуть про бокс, ще до першого гонгу став однією з найбільших боксерських подій 10-річчя, адже на стадіоні Вемблі в той вечір зібралося понад 90 тисяч глядачів, а на світовому телебаченні битву Кличка-молодшого з Ентоні Джошуа транслювали HBO і Showtime. Всіх глядачів можна пробачити за те, що вони думали, що розв'язка близька, коли Кличко впав в п'ятому раунді. Виявилося, що бій тільки набирав обертів. В останньому розділі саги про Кличка в суперважкій вазі залишалося додати ще кілька рядків.

Українець піднявся, ще до закінчення раунду з нокдауном приголомшив юного титана, а потім в шостому раунді збив Джошуа з ніг, перш ніж в кінцевому підсумку не програв технічним нокаутом в 11-му раунді. Деякі можуть назвати це передачею естафети, але все було не зовсім так. Кличко до моменту бою з Джошуа вже не був чемпіоном, втративши свої титули в 2015-му році в бою з Тайсоном Ф’юрі, а його брат Віталій на той час вже майже п'ять років перебував на пенсії.

Братські тандеми в суперважкій вазі були і до братів Кличків, але ніхто не домагався такого успіху, як ці українські гіганти. З моменту повернення Віталія в ринг у 2008 році і до його відходу зі спорту після перемоги над Мануелем Чарром у 2012-му вони були безперечними гегемонами дивізіону.

Брати Клички підкорили всілякі висоти, перш ніж поставили крапку в своїх кар'єрах. Віталій був включений в Міжнародний боксерський зал слави в 2018 році, Володимир приєднається до нього найближчим часом. Це те, що вони залишили в свій час.

Але наскільки гарно виглядали брати Клички в контексті всієї історії суперважкої ваги? Питання буде поставлено в двох частинах. Помилково оцінювати досягнення Віталія та Володимира як єдиного цілого. У кожного з них була своя особлива кар'єра, і було б справедливо спочатку поглянути на них окремо, перш ніж порівнювати братів Кличків з деякими з найкращих боксерів в історії, а також один з одним.

Ми розглянемо п'ять категорій:

1) Досягнення

2) Рівень опозиції

3) Опоненти, з якими не зустрілися

4) Реакція на поразки

5) Що довели

Почнемо з Володимира...

Дата народження: 25 березня 1976 року

Зріст: 1,98 м

Резиденція: Київ, Україна

Дебют в професіоналах: 16 листопад 1996 (нокаутував в першому раунді Фабіана Меза)

Послужний список: 64-5, 53 КО, 4 поразки нокаутом

Послужний список в титульних боях: 25-4, 19 КО, 3 поразки нокаутом

Лінійний чемпіон світу за версією WBO (20 червня 2009 року - 28 листопада 2015 року, 11 захистів)

Титули: WBO (2000-03, 5 захистів); IBF (2006-15, 18 захистів); WBО (2008-15, 14 захистів); The Ring (2009-15, 11 захистів); WBA Super (2011-15, 8 захистів); TBRB (2013-15, 3 захисту)

Дебют в рейтингу журналу The Ring: листопад 2000 р

Остання поява в рейтингу The Ring: липень 2017 г. (№3 - в суперважкій вазі)

З ким бився з діючих/колишніх лінійних чемпіонів світу: Хасім Рахман (перемога технічним нокаутом в сьомому раунді); Девід Хей (перемога одноголосним рішенням суддів); Жан Марк Мормек (перемога нокаутом в четвертому раунді); Тайсон Ф'юрі (поразка одноголосним рішенням суддів).

Титульні бої з колишніми/діючими чемпіонами світу: Кріс Берд (перемога одноголосним рішенням суддів і технічним нокаутом в сьомому раунді); Рей Мерсер (перемога технічним нокаутом в шостому раунді; Коррі Сандерс (поразка технічним нокаутом у другому раунді); Леймон Брюстер (поразка технічним нокаутом в п'ятому раунді і перемога після відмови від продовження бою); Сем Пітер (перемога одноголосним рішенням суддів і нокаутом в 10 раунді); Султан Ібрагімов (перемога одноголосним рішенням суддів); Руслан Чагаєв (перемога після відмови від продовження бою); Ентоні Джошуа (поразка технічним нокаутом в 11 раунді)

Послужний список проти діючих/колишніх чемпіонів світу: 11-4, 7 КО, 3 поразки нокаутом.

Свою зразкову любительську кар'єру Володимир Кличко завершив золотою медаллю на Олімпійських іграх 1996 року в Атланті. Під прапором України боксер-супертяж на своєму олімпійському шляху виграв три бої суддівським рішенням, одного разу нокаутував суперника, а в фіналі за очками переміг свого майбутнього суперника в професіоналах Паеа Вольфграмма.

Перший великий титул в професіоналах в руках Кличка-молодшого опинився в 2000 році після перемоги на суддівських записках над Крісом Бердом. У той час як Леннокс Льюїс масами все ще визнавався справжнім лідером в суперважкій вазі, Володимир в статусі чемпіона WBO оформив п'ять нокаутів в п'яти захистах, перш ніж сенсаційно не програв Коррі Сандерсу в 2003 році.

У наступному році Кличко зазнав ще однієї поразки від Леймона Брюстера в бою за вакантний пояс по лінії WBO. Це буде його остання невдача за більш ніж 10 років. Володимир знову став чемпіоном світу в 2006-му після повторної перемоги над володарем поясу IBF Крісом Бердом. А далі були три успішних захисти і перемога в об'єднавчому бою з чемпіоном WBO Султаном Ібрагімовим.

Кличко двічі захищав обидва пояси, перш ніж не зіткнувся з Русланом Чагаєвим в бою за вакантний титул журналу The Ring. У тому поєдинку українець беззаперечно домінував над Чагаєвим і змусив суперника здатися після дев'ятого раунду.

Чагаєв володів титулом WBA, проте Всесвітня боксерська асоціація не санкціонувала бій з Кличком і відібрала у узбека титул. Володимир виправив це непорозуміння в 2011 році після перемоги над колишнім лінійним королем крузервейта Девідом Хеєм. Ще чотири переможні бої – і Транснаціональна боксерська рейтингова рада (TBRB) в 2014 році після перемоги над Олександром Повєткіним визнала Володимира Кличка чемпіоном у суперважкій вазі. З тих пір будь-який спір про претензії на історичний трон Кличка після відходу на пенсію Льюїса не мав проти українця серйозних аргументів.

В цілому Кличко 18 раз захищав титул IBF, 14 раз поспіль відстоював пояс WBO під час свого другого правління, а також 11 разів підтверджував звання чемпіона The Ring, поки в 2015 році не програв Тайсону Ф'юрі.

Свій шлях у професіоналах Володимир Кличко почав з 24 перемог поспіль, після чого в Києві в 11-му раунді нокаутом несподівано програв Россу П’юріті. Ту поразку молодший з братів перекрив дев'ятьма поспіль нокаутами, завдяки яким у 2000-му році отримав титульний бій з Крісом Бердом. Вперше пройшовши 12-раундову дистанцію, Кличко став чемпіоном і проклав собі шлях в еліту дивізіону.

За допомогою рейтингів журналу The Ring і TBRB (з моменту створення організації в кінці 2012 року) нижче сформована десятка найкращих суперників, з якими Кличко-молодший стикався на рингу. Також включені боксери, які після перемог над Володимиром з'являлися в цих рейтингах.

> 14.10.2000 - Кріс Берд (№ 8 у рейтингу суперважкої ваги) - перемога одноголосним рішенням суддів

> 07.12.2002 - Джаміль МакКлайн (№6) - перемога після відмови від продовження бою

> 03/08/2003 - Коррі Сандерс (без рейтингу) - поразка нокаутом

> 04/10/2004 - Леймон Брюстер (без рейтингу) - поразка нокаутом

> 24.09.2005 - Семюел Пітер (№ 8) - перемога одноголосним рішенням суддів

> 22.04.2006 - Кріс Берд (№ 1) - перемога технічним нокаутом

> 11.11.2006 - Келвін Брок (№ 9) - перемога технічним нокаутом

> 07.07.2007 - Леймон Брюстер (№ 8) - перемога після відмови від продовження бою

> 23.02.2008 - Султан Ібрагімов (№6) - перемога одноголосним рішенням суддів

> 12.07.2008 - Тоні Томпсон (№ 9) - перемога нокаутом

> 20.06.2009 - Руслан Чагаєв (№3) - перемога після відмови від продовження бою

> 20.03.2010 - Едді Чемберс (№3) - перемога нокаутом

> 02.07.2011 - Девід Хей (№2) - перемога одноголосним рішенням суддів

> 07.07.2012 - Тоні Томпсон (№ 10) - перемога технічним нокаутом

> 05.10.2013 - Олександр Повєткін (The Ring № 1 / TBRB №2) - перемога одноголосним рішенням суддів

> 15.11.2014 - Кубрат Пулєв (The Ring № 1 / TBRB № 2) - перемога нокаутом

> 25.04.2015 - Брайант Дженнінгс (The Ring № 5 / TBRB № 8) - перемога одноголосним рішенням суддів

> 28.11.2015 - Тайсон Ф'юрі (The Ring № 3 / TBRB № 2) – поразка одноголосним рішенням суддів

> 29.04.2017 - Ентоні Джошуа (The Ring № 5 / TBRB № 1) - поразка технічним нокаутом

Вище не вистачає бійця, якого легко можна було б включити в список колишніх чемпіонів. Німець Аксель Шульц в 1995 році спірно програв Джорджу Форману за титул IBF, а потім до поразки від Майкла Мурера виграв п'ять поспіль боїв; Кличко в 1999-му році завдав Шульцу першої дострокової поразки в кар'єрі.

Повєткін, хоча і відзначений серед претендентів, не вказаний як один з переможених колишніх чемпіонів, оскільки він тільки формально володів титулом WBA, а Кличко був "суперчемпіоном" за версією Всесвітньої боксерської асоціації.

Від першої перемоги над Бердом до прощального акорду проти Джошуа Кличко побив 10 непереможених боксерів, семеро з яких (Пітер, Брок, Ібрагімов, Чагаєв, Повєткін, Пулєв і Дженнінгс) були претендентами. Також примітно, що за 11 років (2006-2017) у Кличка тільки в трьох календарних роках не було боїв проти опонентів з топ-5 рейтингів The Ring або TBRB. Також Володимир протягом п'яти років бив як мінімум по одному супернику з найвищим рейтингом.

Як часто буває, цей розділ більше присвячений тим боям, що не відбулися, ніж з'ясуванню того, чому цього не сталося.

У випадку з Володимиром Кличком, як і з більшістю бійців, є сенс розглядати потенційних суперників з того моменту, як вони вийшли на серйозний рівень. Все починається з першого бою проти Берда в 2000-му і до завершення кар'єри. За цей 17-річний відрізок кілька боксерів брали великі титули, з якими Кличко так і не зустрівся на рингу. Найбільш гучними в цьому списку є імена Леннокса Льюїса і його брата Віталія. З Льюїсом Володимир не встиг побитися через відхід британця на пенсію, а бій з братом був неможливий зі зрозумілих причин.

Нижче список чемпіонів світу (2000-2017), яких немає в послужному списку Кличка-молодшого:

> Евандер Холіфілд (WBA)

> Джон Руїс (WBA)

> Рой Джонс (WBA)

> Микола Валуєв (WBA)

> Сергій Ляхович (WBO)

> Олег Маскаєв (WBC)

> Шеннон Бріггс (WBO)

> Берман Стіверн (WBC)

> Деонтей Уайлдер (WBC)

> Чарльз Мартін (IBF)

> Джозеф Паркер (WBO)

Поряд з перерахованими вище боксерами на початку і середині 2000-х років на помітних ролях перебували Девід Туа і Джеймс Тоні, яких також можна вважати якісними опонентами.

З деякими з чемпіонів Кличко просто не міг побитися - Рой Джонс володів титулом в хевівейті всього одну ніч, Маскаєв, Ляхович і Бріггс майже відразу ж втратили свої пояси, а коли Мартін і Паркер ставали чемпіонами, Володимир уже перебував за крок від завершення кар'єри. Незалежно від того, будь-який з екс-чемпіонів додав би більше глибини в послужний список Кличка.

Царювання Уайлдера по лінії WBC лише ненадовго зустрічалося із заходом кар'єри Кличка. Могла б сила американця стати загрозою для старіючого Кличка або Уайлдер все ще був сирим? На це питання існує тільки гіпотетична відповідь.

Три найбільш помітних імені, з якими Кличко не перетнувся на рингу, - це Евандер Холіфілд, який на початку 2000-х років все ще був визнаним суперником, Джон Руїс, який перемагав Холіфілда, Рахмана і Голоту, а також Микола Валуєв, який був чемпіоном WBO і майже п'ять років перебував у топі дивізіону. У кожному разі Кличко перемагав тих, хто били вищеперелічену трійку, але все ж це не те ж саме, якби Володимир сам зупинив Холіфілда, Руїса або Валуєва.

Розуміння реакції Володимира Кличка на невдачі складається з двох частин. Існував спосіб, яким він реагував на обстріли в окремих боях, і спосіб, завдяки якому він перебудувався і став великим чемпіоном. Немає ніяких аргументів проти уразливості Кличка - Володимир програвав нокаутом чотири рази. Поразки від Сандерса і Брюстера відбулися через 6 і 7 років з моменту дебюту на профі-рингу, тому можна сказати, що в 2003-2004 роках Кличко ще не був на максимумі своїх фізичних можливостей.

З Сандерсом Кличко зіткнувся з обмеженим, але чудовим панчером. В боях з Брюстером і П’юріті у Володимира різко закінчувалося паливо, хоча в тих поєдинках він уже бачив шлях до перемоги. Бій з Брюстером - нескінченна психологія. Кличко запанікував, коли всадив в голову американця все, що у нього було, а той встав і продовжив бій.

Простий і як правило наймудріший курс.

З моменту перемоги над Стівом Паннеллом в 1998 році до драматичної вікторії в бою з Семом Пітером в 2005-му, Кличко майже дюжину разів опинявся в нокдауні. До його честі, Володимир ніколи не дозволяв собі залишитися на канвасі рингу. Він продовжував підніматися, навіть коли його розум був в густому тумані, залишаючи питання про долю бою на розгляд рефері або свого кута.

Він був готовий до останнього стояти за себе.

Володимир Кличко відреагував на всі ті неприємності, які відбулися з ним в боях з Сандерсом і Брюстером, і перетворився в генерала рингу, який в якийсь момент просто перестав програвати.

Вийшовши на переможну стежку після кризи, Володимир Кличко проявив себе як фанатичний професіонал, яким важко не захоплюватися. Не можна недооцінювати зосередженість, ментальну силу і трудову етику, які потрібні були українцю, щоб повернутися після поразки від Брюстера.

Перша перемога над Пітером в 2005-му створила підгрунтя до того, що повинно було трапитися. Нігерієць тричі посилав Кличка в нокдаун, але Володимир просто не здався. У 12-му раунді він зробив акцент на удар і мало не відправив Пітера в нокаут.

З тих пір Кличко більше не озирався назад.

З моменту першого бою з Пітером до поразки від Ф'юрі Володимир частіше всіх перемагав суперників з топ-10. Його прагматичний бокс, можливо, не завжди привертав публіку, і це заважало йому закріпитися на прибутковому американському ринку, навіть коли він став збирати стадіони в Європі. Але ніхто не повинен плутати обережність зі страхом.

На піку свого правління Кличко виявив бажання битися з гідними суперниками, які наважилися переслідувати його. В цьому відношенні Володимир був би зразковим чемпіоном в будь-якій епосі.

Способи перемог Кличка над своїми суперниками варіювалися, так само як і ступінь видовищності цих боїв. Були вечори, коли прізвисько "Клінчко" було справедливим. Наприклад, в боях з Едді Чемберсом і Олександром Повєткіним.

Він перемагав у такий спосіб, а критики нехай критикують. Вони знову і знову чекали, поки з Кличком не відбудеться нове стихійне лихо. Володимир змусив їх чекати аж до своєї останньої ночі на рингу.

Були бої, коли у Кличка не було помітної переваги в рингу, але він все одно знаходив шлях до перемоги. Так було в бою-реванші з Бердом, з Броком і з Пулєвим, який, здавалося, щиро дратував українського чемпіона.

Проти Хея Кличко продемонстрував поліпшені захисні здатності і повністю контролював вибухонебезпечного британця. Як і бій Ларрі Холмса проти Джеррі Куні, поєдинок Кличко-Хей іноді не беруть до уваги в дискусіях про найбільші зіткнення в суперважкій вазі. Це помилка. Той бій був мега-подією з глобальним інтересом. І Кличко виграв, об'єднавши в своїх руках ще один титул.

Потужність Кличка залишалася при ньому протягом всієї його кар'єри. Незважаючи на те, що з часом Володимир став більш прагматичним, на піку кар'єри нокаут в його боях був практично неминучим результатом. Боксери не могли зловити його, слаггери безуспішно намагалися затягнути в свою гру - смертельна права рука, недооцінений лівий хук і важкий удар завжди утримували суперників від його титулів.

Задовго до прощальних боїв проти Тайсона Ф'юрі і Ентоні Джошуа Володимир Кличко зарекомендував себе як один з найбільш домінуючих чемпіонів в історії суперважкої ваги. І цей статус залишиться з ним назавжди.