Давайте будемо чесні щодо Василя Ломаченка

Оригінал статті – Ектор Гонсалес, BoxingNews 24

Переклад і адаптація – UA-Футбол

Кілька місяців тому, обідаючи в Лос-Анджелесі, я зіткнувся з колишнім чемпіоном світу, який останнім часом працював коментатором в одній з великих мереж (я не буду називати його імені).

Ми потиснули один одному руки, сфотографувалися і коротко поговорили про бокс. Я запитав його, що він думає про майбутній поєдинок Теофімо Лопеса і Василя Ломаченка, і його відповідь була відображенням того, що багато інсайдерів боксу думають про українця.

Цей колишній чемпіон світу часто дає інтерв'ю – на національному телебаченні він завжди усміхнений і урівноважений. Однак почувши питання про Ломаченка, він став відвертим критиком.

Його відповідь каже про негласне відношення боксу до кар'єри Ломаченка, про те, що його кар'єра на професійному рингу розвивалася нешанобливо по відношенню до боксу.

Жервонта Девіс і Едріан Бронер не соромляться говорити про це – називати когось, хто провів 13 боїв (на той момент) на профі-рингу одним з найкращих боксерів усіх часів, було неповагою до боксу. Вони мають рацію, і у цієї теми є продовження.

Спочатку Василь Ломаченко мав підписати контракт з Golden Boy Promotions. Вони лідирували в гонці за дворазовим олімпійським чемпіоном з України. Однак переговори провалилися через одне серйозне застереження: Ломаченко зажадав негайно надати йому бій за титул чемпіона світу, на що в Golden Boy не погодилися. Таким чином, після цього Ломаченко підписав контракт з Top Rank Боба Арума, який пообіцяв задовольнити амбіційні плани українця.

Розповідь про те, що Ломаченко швидше за всіх в історії став чемпіоном світу в профі, більшістю сприймається як досягнення (що так і є). Проте, тут ніяк не обійтися без критики і логічних запитань – а чи заслуговує боєць з одним боєм в професіоналах боротися за титул чемпіона світу? І ще одне питання – чи заслуговує боксер після поразки в титульному бою в своєму другому виході на профі-ринг відразу ж битися за пояс в третьому поєдинку?

Дозвольте мені перефразувати питання: як боєць отримує титульний бій у другому бою, програє його і тут же виходить на ще один чемпіонський поєдинок? Де повага до бійців, що стоять в черзі?

Деякі авторитетні експерти заявили, що Ломаченко заслуговує вважатися найкращим боксером світу незалежно від вагової категорії і навіть поставили Василя вище Флойда Мейвезера і Мухаммеда Алі.

Ми поговоримо про це пізніше, виходячи з навичок боксерів. Проте, по-перше, я хочу продовжити тему «поваги». Я почну з Орландо Салідо. Мексиканець ніколи не був в елітному класі напівлегких ваг, але він боксер, який багато зробив для боксу; він провів три бої, які претендували на звання найкращих в році, в його послужному списку є такі люди як Хуан Мануель Маркес, Роберт Герреро, Юріоркіс Гамбоа, Майкі Гарсія, Хуан Мануель Лопес. Які імена...

Орландо Салідо переміг Ломаченка в 2013 році, і, тим не менш, ім'я Салідо залишається заплямованим: «він не зробив вагу», «він наносив удари нижче пояса» - де ж повага до ветерана? Орландо Салідо витрачав більшу частину свого боксерського заробітку на інвестування в нерухомість, але насправді він так і не отримав прибуток. Він був водієм Uber навіть в статусі чемпіона світу після бою з Ломаченком.

Салідо був готовий дати реванш Ломаченку, але вимагав гонорар розміром в один мільйон доларів, хоча часто припускають, що саме Орландо був тим, хто не хотів другого бою. Де повага до ветерана?

Приблизно в той же час, коли Ломаченко бився з Салідо, Абнер Марес, Джонні Гонсалес і Ноніто Донейр також претендували на чемпіонські бої в напівлегкій вазі. Як Ломаченко автоматично отримав шанс завоювати титул? Як українець може перестрибнути через Мареса, Гонсалеса і Донейра?

А ще експерти люблять оцінювати рівень навичок боксерів в залежності від того, наскільки добре вони виступили проти Ломаченка. Хорхе Лінарес відправив його в нокдаун, а значить, вважається елітним бійцем. Але пік Лінареса припав на 2011 рік, коли він технічним нокаутом програв Антоніо Демарко. Експерти також ігнорують той факт, що в наступному бою після поразки від Ломаченка Лінарес нокаутом програв Сесару Кано.

Фактично, бійці, яких Ломаченко зупинив після перемог над Гері Расселом-молодшим, Ніколасом Уолтерсом і Гільєрмо Рігондо, приблизно в той же час були биті і іншими суперниками.

Мігель Берчельт знищив Джейсона Соса, Ентоні Кролла виходив на Ломаченко з шістьма поразками в кар'єрі, Мігель Марріага перед боєм з Василем програвав Оскару Вальдесу, а Роман Мартінес бував в нокауті в протистояннях з Майкі Гарсія і Юріоркісом Гамбоа.

Я неодноразово писав статті про стилі і про те, чому бої зводяться до стилю. Свормери (бій на ближній дистанції), боксери-панчери, техніки – основа всіх стилів, і з цих стилів розвиваються інші стилі.

У великих боксерів є великий послужний список адаптації до стилів; вони зарекомендували себе протягом всієї своєї кар'єри; ось що робить їх великими. Незалежно від того, наскільки невловимим боксер може виглядати на тлі певного стилю, насправді він може жахливо виглядати на тлі іншого стилю, якщо не може адаптуватися до боксу суперника.

У міру того, як боксер розвивається і стає претендентом на звання чемпіона, він стикається з безліччю випробувань в боях з суперниками самих різних стилів. Проблема з тим, щоб назвати Василя Ломаченка великим боксером, полягає в тому, що він не довів, що здатний адаптуватися і долати цей набір стилів, але все ж його називали одним з найвеличніших серед тих, хто коли-небудь виходив на ринг.

В останній раз, коли Ломаченко бився з боксером-свормером, він програв, і найбільша проблема Василя полягає в тому, що в дивізіонах 130-135 досить багато суперників з таким стилем: Мігель Берчельт, Емануель Наваретте, Франсиско Варгас. Це боксери з важким ударом, які завжди лізуть вперед, чинять тиск і не бояться взяти на себе удар.

Минулої суботи ми бачили, як Ломаченко зіткнувся з молодим Теофімо Лопесом – з нокаутером з високим боксерським інтелектом і швидкими руками. І він не впорався з цим випробуванням. Проблема в тому, що в дивізіоні є ще кілька таких «лопесів», наприклад Райан Гарсія, Девід Хейні, Жервонта Девіс і Шакур Стівенсон. Це більш вишукані версії Хорхе Лінареса, Люка Кемпбелла або Хосе Педраси, яких Ломаченко бив після переходу в легку вагу.

Ломаченко – великий боєць, але давайте не будемо говорити, що він найвеличніший в усі часи або найкращий боксер сучасності. Як говорить Жервонта Девіс, «це нешанобливо по відношенню до боксу». Флойд Мейвезер залишився не тільки непереможеним, а й його захист був настільки невловимим, що він пропустив найменшу кількість ударів в історії боксу і ніколи не бував в нокдауні.

Менні Пакьяо за габаритами поступався Ломаченкові і піднявся вгору, ставши чемпіоном світу у восьми вагових категоріях. Немає сенсу порівнювати українця з легендами напівлегкої ваги останніх років – Еріком Моралесом, Марко Антоніо Беррерою або Хуаном Мануелем Маркесом.

Можливо, Василь Ломаченко одного разу опиниться в цій категорії, але для цього йому, як і будь-якому іншому бійцю, потрібно буде піднятися по кар'єрних сходах і довести свою велич, чого не можна зробити з рекордом в 14 перемог і 2 поразки.